Сутність інвестицій, їх класифікація

Реалізація стратегії підприємства та завдань підвищення його конкретних позицій на споживчому ринку значною мірою залежить від його інвестиційної активності.

Інвестиції – це довгострокові вкладення коштів як у межах підприємства, так і поза ними з метою створення нових та модернізації існуючих виробничих потужностей, освоєння нових технологій та техніки, зростання виробництва та отримання прибутку. Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті яких створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Згідно із законом, до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать:

- грошові кошти, цільові банківські внески, акції та ін. цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (споруди, обладнання) та ін. матеріальні цінності;

- майнові права, що походять з авторського права, досвіду та ін. інтелектуальних цінностей;

- сукупності технологічних, технічних, комерційних та ін. знань, що оформлені у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, який потрібний для організації того або іншого виду виробництва, але на запатентовані («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права та цінності.

Сукупність зазначених цінностей, які є в обігу на ринку, прийнято відносити до об’єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність підприємства здійснюється в різних формах, які визначаються видами інвестицій. На рис. 2.3 наведено схему класифікації інвестицій за формами.

1. За об’єктами вкладень коштів виділяють реальні та фінансові інвестиції:

а) реальні інвестиції є вкладенням капіталу в розвиток матеріально-технічної бази та удосконаленням виробничих процесів підприємства. У складі реальних інвестицій виділяють капітальні вкладення у відтворення основних фондів та інноваційні інвестиції в формування нематеріальних активів. Реальні інвестиції дістали ще назву виробничих, або капітальних вкладень.

Фонд накопичення

Фонд Валові Фонд

відшкодування Чисті поновлення

інвестиції

інвестиції

Форми інвестицій

Фінансові Реальні Інноваційні Інтелектуальні

Цінні Внески Матеріальні Нематеріальні

папери депозити активи активи

Рисунок 2.3 – Форми інвестицій

За функціональною спрямованістю розрізняють валові та чисті капіталовкладення. Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури. Чисті капітальні вкладення – витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень розраховують так: із загального обсягу капіталовкладень вилучаються амортизаційні відрахування, що використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства;

б) фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в різні фінансові активи, найбільш значними з яких є вкладення в інструменти грошового та фондового ринків.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції:

а) прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю підприємства у виборі об’єктів інвестування та вкладення капіталу;

б) непрямі інвестиції характеризуються інвестуванням капіталу підприємства за посередництвом інших суб’єктів господарювання (інвестиційних або фінансових посередників).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції:

а) короткострокові - на період до одного року та з періодом окупності до шести місяців;

б) довгострокові - це інвестиції з вкладенням капіталу на період більше одного року.

Інвестиційна діяльність підприємства повинна відповідати певній інвестиційній політиці, яку підприємство формує самостійно відповідно до цілей свого стратегічного розвитку та можливостей формування інвестиційних ресурсів. Основною метою інвестиційної політики підприємства є вибір та реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку в довгостроковій перспективі.