![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Автотрансформатори
Для зв’язку мереж, напруги котрих відрізняється одна від одної мало (наприклад 220 і 110 кВ), економічно доцільно застосовувати автотрансформатори (рис 3.8.).
Рисунок 3.8. Схеми вмикання: а) підвищувального автотрансформатора; б) знижувального автотрансформатора
У триобмотковому автотрансформаторі (АТ) вторинна обмотка СН суміщена з частиною первинної обмотки ВН. В загальній частині обмоток протікає різниця струмів мереж двох напруг. Тому вона може мати меншу площу перерізу, ніж обмотки звичайного двообмоткового трансформатора. Меншу площу перерізу має і магнітопровід АТ. Частина обмотки ВН, суміщена з обмоткою СН автотрансформатора, називається спільною частиною обмотки. Інша частина обмотки називається послідовною частиною обмотки. Обмотка НН з’єднана в Потужність послідовної частини обмотки ВН
K = U 1/ U 2 – коефіцієнт трансформації. Потужність спільної частини обмотки
Потужність послідовної частини обмотки ВН дорівнює потужності спільної частини обмотки і називається типовою потужністю трансформатора
Типова потужність менша за номінальну:
Розрахункова схема заміщення АТ аналогічна схемі заміщення триобмоткового трансформатора. Щоб визначити опір, еквівалентний трипроменевій зірці, необхідно скористуватись результатами трьох дослідів к.з. (активні втрати відносяться до номінальної потужності АТ)
Активні опори заступної схеми АТ: Індуктивні опори – як для триобмоткового трансформатора. Параметри намагнічувальної вітки визначаються, як для двообмоткового трансформатора.
|