![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Українська етнопедагогіка про роль, завдання, функції сім'ї, її статус та істотні ознаки
Серед усіх геніальних здобутків людства одне з провідних місць посідає сім'я, родина. «Від родини йде життя людини», «Без сім'ї нема щастя на землі» - говорять українці. Сім'я є тим могутнім феноменом, який найтісніше об'єднує людей у родинне гніздо. Недарма кажуть, що коли міцна родина, то й держава сильна. Від духовного здоров'я сім'ї залежить духовне благополуччя народу. Зневірена, зневажена сім'я - загублене покоління, втрачене майбутнє. Сім'я - це первинний осередок нації, суспільства, держави. Із сім'єю пов'язане відновлення духовної національної культури українського народу, етнізація дітей, формування національної гідності і самосвідомості. Сім'я — це святий вузол, яким пов'язані люди в суспільстві. Сім'я — це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий і плекає найвищу цінність людства - дітей, майбутнє народу. Сім'я - неперевершений чинник виявлення людини в усіх її можливих іпостасях (немовля, дитина, підліток, юнак, дівчина, син, дочка, чоловік, жінка, онук, онучка, дідусь, бабуся). 74 Сім'я - святиня людсьЛ°го ДУХУ» благородних емоційних переживань: кохання, любові, вірності, синівської і дочірньої вдячності, поваги, родинної солідарності, теплоти людських сердець. Сім'я - хранителька моральних чеснот, національних звичаїв, традицій, пам'яті предків, плекальниця родоводу. Високоорганізована, наДІ°нально свідома українська сім'я -це духовний храм УкраїнИ-матері, який дає нам повний душевний спокій, захищеність ВІД усіляких бід, натхнення для праці, погляд на світ та оточення- Сім'я - найбільша вихователька підростаючих поколінь, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свіД°мості> психології, патріотизму. Родовід вихователів іде від батька-матері, від сім'ї. Сьогодні в умовах відродження нашої духовної національної культури ми повертаєМ°ся Д° традиційного статусу української родини. Статус родини: непорушний авторитет, шлюбна родинна вірність, любов до дітей, род#ни> відданість справі їхнього виховання, дотримання народних чеснот, норм християнської моралі, піклування дітей про батьків. Український народ намагався протягом віків по-своєму осмислити і визначити ознаки гарної сім'ї. Ознаки сім'ї: вільність1 рівноправність членів сім'ї, любов, обов'язок, взаємодопомога, доброта, дружба, працелюбність, тактовність, свідомість, розум та злагода у розв'язанні сімейних проблем, розуміння головного завдання - виховання дітей. Функції сім'ї надзвичайно благородні й різноманітні: відтворення і продовження роДУ людського, організація домашнього господарства і побуту, забезпечення і передача новим поколінням матеріальних і духовних цінностей, життєвого досвіду, трудових умінь та навичок, підготовка молоді до сімейного життя, виховання дітей. Найважливіша функція - це виховання, вирощування і «виведення в люди» дітей. Це важка і складна функція. Народ каже: «Дітей годувать, свій вік коротать», «Малі діти - малий клопіт, великі діти - великий клопіт». Але це неодмінний обов'язок, основне завдання подружжя: «Умів дитину породити, умій і виховати», «Не той батько, ЩО породив, а той, що до ума довів». Згідно з традиційним звичаєвим правом батьки повністю відповідали перед громадою за виховання дітей. Матеріали судових справ, етнографічні дані засвідчують, що у випадках провин дітей, порушення ними усталених морально-етичних норм каралися їхні батьки. Тому справі виховання дітей у сім'ї приділялась велика увага. Обов'язками сім'ї були: 1. Турбота про нормальний фізичний розвиток та здоров'я: «Ой, щоб спало, не плакало, та щоб росло, не боліло на головку й на все тіло», «Росло здоровим, сильним, дужим та добрим мужем». 2.Кодування колисковою піснею в душі дитини таких першорядних якостей, як працелюбність, чесність, доброта, шанобливе ставлення до «отця-неньки», старших людей: «Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках», «Гни тоді, як іще дубчик, а не тоді, як уже кілком стане» (моральне виховання з раннього віку). 3. Трудове виховання. Народження дитини розглядалось як 4. Інтелектуальний розвиток. Народ каже: «Не бажай синові 5. Християнські морально-етичні засади та людські чесно Риси хлопця: моторність, обов'язковість, мужність, кмітливість. Риси дівчини: скромність, цнотливість. Засади сімейного виховання, його практика ґрунтувалися переважно на здоровій життєвій основі, на праці, визначальних людських морально-етичних началах і були спрямовані на формування повноцінної особистості. Народна педагогіка дає настанови батькам: не потурати дітям, не пестити понад міру, виховувати добрими вчинками, прикладами, розумним словом, розумними покараннями: «Дитині дай волю, так сам підеш у неволю», «Хто дітям потаче, той сам плаче», «Гарна людина-паляниця, а не дитина», «Посієш вчинок, виросте звичка», «Учи дітей не страшкою, а ласкою», «На крутеє дерево треба крутого клина», «Отець по-батьківськи поб'є, по-батьківсь-ки й помилує», «Материні побої не болять».
|