Банки є одним з найактивніших посередників на грошовому ринку. Вони покривають від 80 до 90% усієї потреби у грошових коштах для здійснення активних банківських операцій.

Банки здійснюють такі операції:

1. На грошовому ринку:

- залучення коштів (ресурси, що управляються звуться термінові депозити та міжбанківські кредити);

- здійснення грошових платежів та розрахунків.

2. На ринку капіталів:

- приймання вкладів;

- відкриття і ведення поточних рахунків;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з іпотеками, у тому числі з управління іпотечним покриттям;

- трастові послуги.

3. На ринку цінних паперів:

- операції з акціями та облігаціями;

- операції з іншими видами цінних паперів та похідних інструментів;

- трастові послуги.

4. На ринку дорогоцінних металів:

- тезаврація золота;

- операції з дорогоцінними металами, камінням та антикваріатом;

- трастові послуги.

До трастових послуг банка відносять:

- перерахування грошових коштів та інших активів фізичним особам за спадщиною;

- прийняття цільових вкладів громадян та організацій на купівлю нерухомості;

- ведення щомісячних бухгалтерських записів клієнтів;

- отримання платежів від імені клієнта за дорученням (проценти, дивіденди, орендні платежі);

- зберігання цінних паперів;

- купівля і продаж цінних паперів від імені клієнта, проведення розрахунків з продавцями і покупцями;

- вибір оптимального інвестиційного портфеля;

- придбання нерухомості та інших матеріальних цінностей.

Брокерська діяльність – це діяльність професійного учасника фінансового (фондового, страхового) ринку як комісіонера (від свого імені або від імені іншої особи). Брокер за дорученням і за рахунок іншої особи укладає цивільно–правові договори (зокрема договір комісії, доручення) щодо цінних паперів або страхових полісів.

Дилерська діяльність – діяльність з укладання цивільно–правових договорів від свого імені та за свій рахунок щодо цінних паперів шляхом оголошення цін купівлі та / або продажу з метою перепродажу.

Інвестиційні фонди та компанії, інститути спільного інвестуваннядіють в Україні згідно з законодавчими актами.

Інвестиційний фонд – це юридична особа у вигляді акціонерного товариства, основною діяльністю якого є спільне інвестування.

Інвестиційна компанія – це торговець цінними паперами.

Головна мета: залучення коштів дрібних інвесторів з метою їхнього інвестування у фінансові активи на принципах прибутковості та диверсифікації. В обмін на залучені кошти інвестори отримують цінні папери відповідного інвестиційного фонду чи компанії.

Основні операції:

- залучення коштів інвесторів;

- розміщення залучених коштів у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість;

- управління сформованим інвестиційним портфелем.

У світовій практиці є дві основні форми організації інвестиційних фондів: корпорації та довірчі товариства (трасти). У першому випадку засновники фонду є учасниками фонду, вони об'єднують свої капітали для здійснення інвестиційної діяльності.

У випадку довірчого товариства функції з управління активами товариства та функції власника розділені.

Довірче товариство - це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власника.

Довірче товариство здійснює такі функції:

1. Для громадян – збереження і представницькі послуги для обслуговування майна довірителів.

2. Для юридичних осіб – розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків власників їх цінних паперів і управління акціями.

3. Консультаційні послуги. Довірчі товариства не є торговцями цінними паперами, джерелом їхнього доходу є встановлена договором плата.

Ломбардні компанії – це фінансові установи, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг.

Супутні послуги ломбарду – послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання, а саме:

- оцінка заставного майна;

- надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

- реалізація заставленого майна.

Сьогодні в Україні існує трирівнева пенсійна система: солідарна пенсійна система; загальнообов'язкова накопичувальна система; добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

Основою третього рівня (недержавного пенсійного забезпечення) становлять пенсійні фонди.

Відкриті

Пенсійні фондиКорпоративні

Професійні

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється через:

- відкриті пенсійні фонди;

- корпоративні пенсійні фонди;

- професійні пенсійні фонди;

- банківські установи;

- страхові організації.

Внески страхувальника Пенсійні фонди Інвестування

Рух грошових потоків відкритого пенсійного фонду

Внески страхувальника Пенсійний фонд Інвестування

(роботодавець)

Рух грошових потоків корпоративного пенсійного фонду

Внески страхувальника Пенсійний фонд Інвестування

через банки,

страхові компанії

Рух грошових коштів професійного пенсійного фонду

Договори пенсії На визначений строк з негайним початком виплати при

виході на пенсію. Виплата з накопичених страхувальником коштів.

Довічна пенсія з відстроченим початком виплат.

Інвестування здійснюється ліцензованими компаніями з управління активами (КУА) згідно з положенням інвестиційної декларації.

Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна що є власністю лізингодавця за умови сплати лізингових платежів.

Лізинг є строковим, цільовим та платним користуванням майном, що передається лізингоодержувачу лізингодавцем.

Фінансовий – це договір лізингу, згідно з яким передається

об’єкт лізингу на строк менше строку, за який

амортизується 60% вартості об’єкта лізингу

Лізинг