Завдання фізичного виховання дітей із ослабленим здоров’ям

Цілі і завдання фізичного виховання ослаблених дітей повинні враховувати як потреби соціуму, оскільки проблема охорони здоров'я підростаючого покоління, будучи основоположною складовою проблеми збереження генофонду нації, завжди є одним із головних і постійних піклувань суспільства, так і мотивацію самих дітей до занять фізичною культурою. Опитування, проведені у школах, свідчать, що пріоритети інтересів учнів з цього питання розподіляються у такому порядку 1) зміцнення здоров'я; 2) розвиток фізичних якостей; 3) покращання настрою і самопочуття; 4) прагнення до краси тіла і рухів; 5) зняття стомленості і покращання розумової діяльності; 6) спілкування, можливість мати друзів; 7) засіб бути привабливим для іншої статі; 8) досягнення високих спортивних результатів. Завдання фізичного виховання ослаблених дітей у школі: Підвищити рівень і гармонійність фізичного розвитку. Оптимізувати функціональний стан організму. Підвищити рівень специфічних і неспецифічних факторів захисту організму. Ліквідувати захворювання і дефекти розвитку, підвищити рівень морально-вольових цінностей та розвивати потребу в здоровому способі життя. Підібрати такі засоби фізичної культури і спорту, котрі справляли б оздоровчу дію на усі функціональні системи та організм у цілому Для вирішення цих завдань потрібно сформувати у дитячому віці комплекс спеціальних життєво необхідних знань, умінь і навичок щодо зміцнення і відновлення здоров'я, усвідомленого ставлення до реальності та своїх можливостей, подолання психологічних і фізичних навантажень, розвитку потреби у здоровому способі життя, в тому числі достатньої фізичної активності. Основні завдання фізичного виховання у підготовчих групах: покращити суб'єктивний стан, підвищити опірність організму; розвити і вдосконалити пристосувальні механізми організму до фізичних навантажень; покращити функціональний стан організму; попередити повторні захворювання. Окремі завдання: навчити правильного дихання; зміцнити м'язи рук, плечового пояса, грудної клітки і спини; відкоректувати порушення постави; нормалізувати лімфо- та кровообіг носа і гортані. Загальні завдання занять у спеціальних медичних групах: виробити у школярів позитивне ставлення до подолання відхилень у стані здоров'я; надати знання про причини захворювань і відставання у фізичному розвитку, властивостях хворого і ослабленого організму, про оздоровчі засоби і методи, способи самоконтролю; сформувати у дітей стійку звичку до загартовування і систематичних занять фізичними вправами; підібрати і застосувати індивідуальні найраціональніші засоби і методи фізичного виховання, які відповідають рівню фізичного розвитку та фізичній підготовленості; забезпечити необхідний рівень рухової активності, котра відповідає загальним та індивідуальним вимогам за тривалістю, інтенсивністю, спрямованістю фізичних вправ; суворо дотримуватися методичних рекомендацій, не використовувати протипоказані засоби фізичного виховання; уникати перевантажень, забезпечити профілактику травм; забезпечити раціональний відпочинок та відновлення оптимального функціонального стану і працездатності. Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки І фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, бе­руть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не викону­вав фізичних вправ. Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному уроці.

На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уро­ку фізичної культури, однак він складається не з трьох, а з чотирьох частин.

У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відо­мості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешикову­вання, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.

У підготовчій частині (10-15 хв.) проводяться загально-розвивальні вправи, ходьба з різними положеннями рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі й підвідні вправи.

В основній частині (25-28 хв.) навчають одного з основ­них рухів і включають ігри малої і середньої рухливості (для школярів 7-8 років тривалість її скорочується).

У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти викону­ють дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини - знизити фізіологічне навантаження і при­вести організм дітей у відносно спокійний стан. У цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і дає домашнє за­вдання.

Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між со­бою і становлять єдине ціле.

Дітей спеціальної медичної групи насамперед необхідно навчити різних типів дихання: грудного, черевного і зміша­ного (повного). У роботі з школярами із захворюванням органів дихання використовують дихальні вправи з видихом із звуковою вимовою голосних і приголосних через рот, літер.

Одним з основних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям е навчання їх правильного дихання, формування навичок довільного керування диханням. По­рушення функції дихання, особливо при фізичних наванта­женнях, утруднює діяльність системи кровообігу, знижує насиченість крові киснем і призводить до порушення обміну речовин. Дихальні вправи полегшують роботу серця, сприя­ють нормалізації нервової регуляції дихання і усуненню по­рушень в діяльності дихальної системи, збільшують життєву місткість легенів, сприяють дифузії газів у легенях і наси­ченню крові та тканин киснем, поліпшенню постави, пози­тивно впливають на загальний стан здоров'я учнів.

Під час усного рахунку, розв'язання задач, виконання трудових процесів і нових складних фізичних вправ, що ви­магають більшої уваги, дихальні рухи дітей гальмуються, дихання стає поверхневим, не ритмічним, що посилює кисневу недостатність і прискорює стомленість. Такі самі зміни дихання відбуваються під час навчання дітей нових трудо­вих дій і фізичних вправ; дихання затримується ще до по­чатку виконання вправи, що негативно позначається на яко­сті руху. Мимовільне гальмування дихання спостерігається біля дошки, під час письма, читання, при відповідях, на зма­ганнях та в інших складних для учня ситуаціях. Довільна регуляція дихання знімає втому, нормалізує ритм і глибину дихання та підвищує працездатність організму школяра.

Необхідність використання довільної регуляції дихання в період росту і формування організму зумовлене також тим, що механізми саморегуляції у дітей і підлітків не зав­жди надійно й економне забезпечують пристосування орга­нізму до умов шкільного життя, що постійно змінюються. Сучасні досягнення фізіології дихання відкривають пер­спективи дальшого розвитку теорії і практики довільного керування диханням, що з успіхом можуть застосовуватись для адаптації і оптимізації розумової та фізичної працездатності школярів з відхиленням у стані здоров'я та їхньої кращої професійної підготовки до трудової діяльності.