Тема 11. Проблема буття, його цілості, сутності та структури в філософії

Абсолютний ідеалізм –філософська позиція Геґеля, що виходить з «абсолютної ідеї», яка виражає собою все сутнє і воднораз сама достеменно є цим сутнім.

Буття – центральне поняття онтології. Його значення: 1) світ у взаємозв’язках речей і явищ дійсності; 2) усе конкретно існуюче; 3) буття як сутність і субстанція.

«Буття у світі» – поняття екзистенціальної онтології М. Гайдеґера, яке виражає співвіднесеність існування зі «зручністю». Несправжнє існування в протилежність екзистенції.

Відображення – властивість матеріальної речі, змінюватися внаслідок взаємодії з іншими та зберігати інформацію про характеристики речей, з якими перебуває у взаємодії.

Екзистування, трансцендування – в онтології М. Гайдеґера вихід людини поза себе як емпіричну індивідуальність, до себе, як до самобутньої самості.

«Зручність» – поняття екзистенціальної онтології М. Гайдеґера, яке вказує, що через значущість речей, явищ світу людина торкається смислу існування як «буття у світі».

Ідеалізм – термін, що ввійшов у філософський обіг у ХVІІІ ст. для позначення сукупності концепцій, які в інтерпретації світоладу виходили з первинності духовного.

Інтенція – (лат. intentio – зусилля; спрямованість свідомості на будь-що) – спрямованість свідомості, волі, а частково й чуттєвості на будь-який предмет: реальний чи уявний.

Матеріалізм – філософська позиція і світогляд, яка базується на твердженні, що першопричиною, субстанцією усіх форм буття є матерія.

Надсвідомість – У концепції християнського еволюціонізму П. Теяра де Шардена, цілісна мисляча оболонка, «мислячий покров» Землі, що в майбутньому має витворитися зі «зерняток думки», з безсмертних одиничних людських свідомостей.

Натуралізм в онтології – інтерпретація буття, що відкидає концепцію його надчуттєвих основин, основами буття вважає «чотири елементи світу» (природні стихії).

Паралелістичний монізм – позиція в онтології, яка пояснює взаємозв’язок міжфізичним і психічним тим, що вони є вираженням єдиної субстанції, Абсолюту.

Свідомість – (у матеріалістичній інтерпретації) – функція головного мозку людини, яка полягає у заснованій на знанні здатності цілеспрямовано відображати дійсність.

Свідомість – (у концепції соціального бігевіоризму Дж. Міда) – це вербалізоване знання, що творчо спрямовує внутрішній досвід людини.

Свідомість – (у феноменології Гусерля) – сукупність ментальних актів чи «інтенційних переживань усіх видів», що характеризується інтенційністю, внутрішньою активною діяльністю. Структурними елементами потоку свідомості є феномени.

Спіритуалізм – філософська позиція, яка бере за основу дійсності дух, безтілесну субстанцію, що існує незалежно від матерії.

Структура буття – класична онтологія включає в структуру буття дві складові – матеріальність (тілесність) і духовність (яку розуміла як свідомість, мислення). Некласична онтологія Н. Гартмана відкинувши питання сутності буття, пропонує більш складну структуру, яка включає два основні шари: реальність та ідеальність. Реальність в свою чергу містить: матеріальність, органічність, психічність, духовність.

Сутність буття – у класичній онтолігії питання сутності буття є питанням субстанції світу, некласична онтологія екзистенціалізму на місце сутності ставить питання смислу буття.

«Тут-буття» (буття–ось) – вихідне поняття онтології М. Гайдеґера, яке вказує на щомиттєву включеність людини в світ.

Ф еноменологічна редукція – процедура мислення в феноменології Е. Гусерляяка передбачає не брати до уваги існування зовнішнього світу, факт його існування просто «виноситься за дужки».