Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розрахунок затрат електротехнічної служби ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5
Для вирішення питань технічного удосконалення сільськогосподарського виробництва передбачено підвищення рівня електрифікації виробничих процесів. Кінцевим наслідком застосування електроенергії в сільському господарстві є підвишення продуктивності праці, тобто зниження собівартості продукції. Для визначення кінцевого результату електрифікацїї використовується система вартісних і натуральних показників основні з них такі: - підвищення продуктивності праці яке характеризує економію затрат праці, зниження трудомісткості виробництва продукцїї і скорочення потреб у робочій силі; - зниження собівартості продукції, яка характеризує скорочення трудових і матеріально -грошових затрат на виробництво продукції порівняно з собівартістю її до електрифікацїї; - загальні і питомі капітальні вкладення, необхідні для електрифікації сільського господарства, що виражають затрати праці, матеріалізовані в основних засобах виробництва для скорочення матеріалних затрат і живої праці; - строк окупності додаткових матеріальних вкладень в електрифікацію, за рахунок скорочення виробничих затрат, обумовлених застосуваням електроенергії. Основні виробничі процеси ПТО і РЕО електрифіковано. Водопостачання здійснюєтся від водопровідної мережі, опалення від котельні. Електроозброєність по дослідній станції складає: Е=W/n, (8.1.1.) де W -річне споживання електроенергії, кВт.год., n - середньорічна кількість працівників, чол.
кВт·год.чол
Споживання електроенергії на одиницю валової продукції розраховуємо за формулою: Е=W/Q, (8.1.2.) де Q-об’єм валової продукції в грн.
кВт·год/грн.
Підвищення продуктивності праці Р за рахунок впровадження нового обладнання в ПТО і РЕО визначається за формулою: , (8.1.3.) де 3н2- затрати праці після впровадження нового обладнання, їх визначаємо за формулою , (8.1.4.) де n - кількість робітників; t - кількість годин роботи за день; Т - кількість днів роботи робітника за рік; А - річна виробнича програма. люд.год/рік. 3н1- затрати праці до впровадження нових технології, 3н1= 19 люд.год/рік (беремо з річного звіту господарства за 2013 рік) Р= 100 (19 - 8) / 19 = 57 %. Підвищення продуктивності праці зумовлює зниження собівартості ремонту та обслуговування енергообладнаня, яке розраховуємо за формулою: DС= С1-С2, (8.1.5.) де С1 і С2 - собівартість ремонту відповідно до і після впровадження нових технологій. Згідно річного звіту С1= 73 грн. Собівартість ремонту після впровадження нового обладнання визначається за формулою: С2= Δ U / К, (8.1.6.) де Δ U - загальна річна сума витрат які йдуть на виконання ремонту в грн. Δ U= Uзл.+Uк +Uтд + Uс + Uз.ч. + U в.з. + Uз.г., (8.1.7.) де Uзл.- відрахування на заробітну плату працівникам майстерні в грн.; Uк - амортизаційні відрахування в грн.; Uт.д. - відрахування на технічний догляд в грн.; Uс - собівартість ел. енергії в грн.; Uв.з. - виробничі затрати в грн.; Uз.ч. - вартість запасних частин в грн.; Uз.г. - загальногосподарські витрати в грн. Визначаємо витрати на зарплату за формулою: Uз.п. = (Uо.з.+ Uс.т.+ Uд.з.), (8.1.8.) де Uо.з. - основна заробітна плата, яка залежить від вартості ремонту; Uо.з. = 97 грн.; Uс.т. - відрахування на соціальне страхування; Uс.т. = 37, 5%, Uо.з. = 36, 37 грн.; Uр.з. - додаткова зарплата, Uр.з. = 5, 8% Uо.з., Uр.з. = 5, 6 грн.; Uз.п. = (97+5, 6+36, 37) 25= 4 368 грн. . Відрахування на амортизацію проводимо у вигляді табл. 8.1.1 Таблиця 8.1.1. - Розрахунок амортизаційних відрахувань
Відрахування на поточний ремонт і на обслуговуваня складають 1, 5% від загальної вартості обладнання. Загальна вартість обладнання складає 510850 грн. Uп.р. = 510850 ·0, 015 = 7662.75 грн. Затрати на витрати електроенергїї визначаються за формулою Uс = СелWел, (8.1.9.) де Сл - тариф на електроенергію рівне 134, 04 коп. За 1 кВт.год. Uс= 379630 ·134, 04 =508856, 05 грн. Затрати на придбання запчастин за нормами визначаються по конкретним об’єктам ремонту: Uз.в. = 102 500 грн. Загальновиробничі витрати визначаются в розмірі 40 % від основного фонду зарплати: Uз.в.= 97·210·0, 4= 8 148 грн. Загальні господарські витрати визначаются в розмірі 15% від зарплати Uз.г.= 3 492 грн. Загальна сума витрат складає: Δ Uз= 4 368+3 400+10661, 52+89696, 25+3 492+8 148+92 500=212 266 грн. Тоді: Зниження собівартості складає: DС= С1-С2=73 – 50, 54 = 22, 46 грн/рік. Додаткові капіталовкладеня на впровадження нового обладнання визначаються за формулою: Кдод.= Кк + Кпр., (8.1.10.) де Кк - капіталовкладення за кошторисом; Кк = 73000 грн.; Кпр.- затрати на проектні роботи = 3, 0% від Кк; Кпр.= 73000·0, 03 =2190 грн; Кдод.= 73000 +2190 =75190 грн. Питомі капіталовкладення Кпит.= Кдод./А, (8.1.11.) де А - кількість ремонтів; Кпит.= 75190 / 4200 = 17, 9 грн./рік. Строк окупності додаткових капіталовкладен визначається за формулою: Т= Кдод / DС·А (8.1.12.) Т= 75190 / (22, 46·4200)= 0, 8 року Приведені затрати на виконання одного умовного ремонту: Зпр= С2+Е·К пит. (8.1.13.) де Ен - нормативний коефіцієнт, Ен= 0, 15, Зпр= 50, 54 + 0, 15 · 17, 9 = 53, 23 грн/рік.
Рентабельність ремонту складає: R= (П/С) ·100%, (8.1.14.) де П - прибуток, який визначається за формулою: П= Ц-С; Ц - вартість ремонту, Ц= 73грн.; П = 73 – 50, 54=22, 46 грн.; R= (22, 46 ÷ 50, 54)·100% = 44, 4 %. Річний економічний ефект визначаємо за формулою: Ерічн.= (Зпр1 - Зпр2) ·А (8.1.15.) де Зпр1 - приведені затрати на виконання ремонту, Зпр1= С1+Е·Кпит.; Кпит. - беремо з річного звіту господарства Кпит.= 17 грн/1 у.р.. Зпр1= 73+0, 15 · 17 = 75, 5 грн./рік. Ерічн.= (75, 5 – 53, 23) ·4200 = 93534 грн. Основні показники ефективності ПТО і РЕО зводимо в табл. 8.1.2. Таблиця 8.1.2. - Основні показники ефективності електрифікації виробничих процесів в ПТО і РЕО
|