Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Сутність, фактори та види міжнародної трудової міграції
|
|
Термін " міграція" походить від італійського слова, що означає рух, переміщення. Міжнародна міграція робочої сили — це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці терміном більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.
Міжнародна міграція робочої сили є складовою міжнародної міграції населення взагалі. Головні причини міграції населення — економічні та соціальні, пов'язані з пошуком роботи та вищих доходів. Помітну роль відіграють також політичні та воєнні причини (втеча від політичних переслідувань, евакуація тощо). За будь-яких причин і характеру міжнародної міграції населення вона призводить до зрушень на ринках праці відповідних країн і впливає на міжнародний ринок праці взагалі. Переселенські зрушення в цілому виникають, розвиваються та скорочуються в складній залежності від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття.
Інтенсивність, напрями та форми міжнародної міграції робочої сили обумовлені такими основними взаємопов'язаними факторами:
· нерівномірність економічного розвитку країн;
· прискорення інтернаціоналізації виробництва;
· нерівномірність процесів накопичення капіталу в різних країнах;
· зміни в розміщенні виробництва;
· кон'юнктура ринків праці та структура зайнятості;
· національні розбіжності в заробітній платі;
· етнічно-культурна близькість країни — об'єкта переселення.
Міжнародна міграція робочої сили складається з процесів еміграції та імміграції. Еміграція — це виїзд працездатного населення з країни за її межі . Імміграція — це в'їзд працездатного населення до країни із-за її меж. Особливе місце в міграційних процесах займає рееміграція — це повернення емігрантів на батьківщину.
Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.
Залежно від терміну переміщення міграція розподіляється на такі види:
· постійна (як правило, міжконтинентальна);
· тимчасова робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;
· сезонна — щорічна еміграція на певний період з подальшим поверненням на батьківщину (як правило, для виконання робіт сезонного характеру, наприклад збір урожаю);
· маятникова — короткострокові періодичні (щорічні, щомісячні, щотижневі) поїздки до місця роботи за межі країни (при певних міжнародних угодах між країнами).
Міжнародні мігранти підрозділяються на п'ять основних категорій:
1) іммігранти, легально допущені в країну;
2) робітники-мігранти за контрактом;
3) нелегальні іммігранти;
4) особи, що просять політичного або економічного притулку;
5) біженці.
Історично трудова міграція, як правило, відбувається з економічно менш розвинутих країн у більш розвинуті країни з високими темпами економічного зростання. У країнах, де зовнішня міграція набуває масового характеру, вона може суттєво впливати на загальну чисельність населення. На рубежі XIX—-XX століть у США, Канаді, Австралії механічний приріст населення за рахунок міграції перевищував природний приріст. Зворотний приклад являє собою Ірландія, яка пережила три хвилі масової еміграції. Причиною першої був картопляний голод 40-х років XIX ст. В результаті з 1840 до 1900 р. чисельність населення країни зменшилася з 8, 2 до 4, 5 млн чоловік.
Розрізняють вимушену та добровільну міграцію. Прикладом вимушеної.міграції може бути вивезення з Африки до Америки в XVI—XIX ст. десятків мільйонів негрів-рабів, або депортація до Німеччини 9—10 млн. людей з окупованих нею країн у роки Другої світової війни.
Добровільна міграція має два види. По-перше, це переселенська міграція, яка спрямована в країни зі значними неосвоєними територіями. Тільки за перші 40 років XX ст. до Америки з Європи виїхало майже 40 млн. чоловік. Найбільша кількість емігрантів (до 20 млн. чол.) виїхала з Великобританії. Мігранти розселялися в США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Південній Африці. По-друге, — міграція, пов'язана з договірною контрактацією робочої сили.
Таблиця 5.1