Попит на гроші основні чинники, що визначають параметри попиту на гроші

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цимособливого значення набуває вивчення механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ грошового ринку.

В Україні тільки формується цей ринок, вивчається попит і пропозиція грошей, опановуються нові методи реалізації грошово-кредитної політики.

Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. У працях Дж. Кейнса розроблена методологія оцінки попиту на різні форми багатства. Гроші - це лише одна з різноманітних форм багатства.

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Йдеться про ту частку багатства, яку індивідууми мають намір зберігати у грошовій, найбільш ліквідній, формі. Це означає, що попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі, момент, а не як потік грошей, що визначається за певний період часу.

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари і послуги. Грішми володіють через їх представницьку вартість. Але зберігання грошей є обмеженим, оскільки нагромадження багатства у формі грошей, а не в інших формах, характеризується як вартість втрачених можливостей: ті, хто тримають гроші «на руках», відмовляються від процентного доходу, дивідендів тощо. Тому попит на гроші опирається на потребу здійснювати трансакційні операції (мотиви споживання) і на бажання володіти активами у майбутньому, тобто притримувати гроші як засіб нагромадження вартості. Крім того, дослідники називають ще такі мотиви попиту на гроші, як мотив обережності і спекулятивний.

Зупинимось на двох основних мотивах сукупного попиту на гроші:

· попит на гроші для трансакцій (створення запасу купівельних і платіжних коштів.;

· попит на гроші як на активи (накопичення грошей як капіталу, що може дати його власнику прибуток).

Попит на гроші для трансакцій. Такий попит існує, оскільки індивідууми потребують готівки чи депозитних грошей, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Ці потреби в грошах забезпечуються через запаси готівкових грошей або грошей на вкладах у банках, які легко зняти. Попит на гроші для трансакцій чутливий до втрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на альтернативні види активів зростає порівняно зі ставкою процента на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і прагнуть тримати гроші як активи.

Попит на гроші як на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття портфеля. «Портфель» (набір цінних паперів або інших ліквідних акти вів. показує, як (у яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Теорія портфеля ґрунтується на фундаментальному припущенні, що інвестори в основному робитимуть ризиковані вклади і тільки тоді, коли їхні доходи від інвестицій будуть ультрависокими. З двох видів доходів, що приносять однакові прибутки, індивідууми оберуть безпечніший. Щоб привернути увагу індивідуумів від малоризикованих активів до ризикованих (акції, нерухоме майно), останні повинні забезпечувати вищі доходи.

Теорія портфеля пояснює, як не схильний до ризику інвестор повинен розмістити своє багатство. Важливим правилом є диверсифікація портфеля між різними видами активів. «Не складайте усі яйця в один кошик» - одне з правил. Тому не дивно, що багатство індивідууми тримають не тільки у грошовій формі для трансакцій, а й здійснюють стратегію розміщення багатства у різних формах.