Першу цілісну еволюційну теорію розробив французький учений Жан Батіст Ламарк.

Її основні положення викладені у праці " Філософія зоології" (1809). Факт еволюції Ламарк

підтверджував мінливістю видів. У природі, за Ламарком, існує зростаюча складність організації - " істинний порядок речей" (принцип градації). Розвиток природи відбувається від простого до складного, від нижчих ступенів організації до вищих. Основним фактором еволюції Ламарк вважав внутрішню силу - властиве всьому живому внутрішнє прагнення до вдосконалення, яке визначає прогресивний розвиток природи і не залежить від умов середовища.

Ламарк вважав, що ознаки, набуті в результаті прямого, " безпосереднього впливу зовнішніх умов, внаслідок вправ або невправ органів, успадковуються.

Наукова перевірка цього положення показала, що набуті ознаки (модифікації) не пов'язані зі зміною генотипу і не успадковуються через статеві клітини.

Наукову теорію еволюції обгрунтував англійський вчений Дарвін, її положення викладені у праці " Походження видів шляхом природного добору або виживання обраних порід

у боротьбі за життя" (1859). За життя Дарвіна вийшло шість видань. У " Походженні видів" Дарвін не тільки навів численні і незаперечні докази еволюції, але й матеріалістично пояснив, як відбувається еволюційний процес. В основі еволюції, за Дарвіном лежить взаємодія таких природних явищ: мінливості, спадковості, боротьби за існування і природного добору. Природному добору належить роль вирішального фактора в еволюції.

У першій чверті XX ст. виникла криза дарвінізму, основною причиною якої було зародження генетики (1900) й та обставина, що засновники генетики (Гуго де Фріз, У. Бетсон, В. Иогансен) не змогли правильно оцінити значення своїх відкриттів для

еволюційної теорії (генетичний антидарвінізм).

Виходом еволюційної теорії з кризи стало створення синтетичної теорії еволюції на основі синтезу дарвінізму, генетики та екології. Започаткував таке поєднання російський учений С. С. Четвериков своєю працею " Про деякі моменти еволюційного процесу з погляду сучасної генетики".

Значення синтетичної теорії еволюції полягає у заміні типологічного мислення, за яким елементарною одиницею еволюції вважалася особина (індивідуум), на популяційне, що ґрунтується на визнанні популяції як елементарної одиниці еволюції. Синтетична теорія еволюції показала неспроможність попередніх еволюційних теорій пояснити еволюційний процес дією лише одного еволюційного фактора. За цією теорією, еволюція є результатом взаємодії всіх елементарних еволюційних чинників при інтегруючій і спрямовуючій ролі природного добору.