Практична робота №5

Тема: Проблема відновлення у спорті.

Мета: навчитися визначати фізичну працездатність спортсменів, розробляти і складати гігієнічні схеми відновлення працездатності.

Знати:

Ø методи кількісної оцінки фізичної працездатності;

Ø засоби відновлення та стимулювання фізичної працездатності у спорті;

Ø характеристику гігієнічних засобів відновлення фізичної працездатності у спорті;

Ø принципи складання схем відновлення фізичної працездатності у спорті.

Вміти:

Ø визначати фізичну працездатність спортсменів за тестами;

Ø розробляти і складати гігієнічні схеми відновлення працездатності.

Ключові терміни і поняття

Психогігієна − система засобів, направлених на збереження і зміцнення здоров'я, забезпечення оптимальних умов психічної діяльності людини.

Саморегуляція психологічна − сукупність методів активного самовпливу з метою оптимізації психічних функцій спортсмена.

Тривожність − це негативний емоційний стан людини, який характеризується відчуттям схвильованості і тривоги.

Фізична працездатність – потенційна здатність людини проявити максимум фізичного зусилля при статичній, динамічній та змушеній роботі.

Фізична працездатність являється інтегративним вираженням можливостей людини, входить в поняття його здоров’я і характеризується рядом об’єктивних факторів. До них відносяться: тілобудова і антропометричні показники: потужність і ефективність механізмів енергопридукції аеробним і анаеробним шляхом; сила і витривалість м’язів, нейром’язова координація; стан опорно-рухового апарату; нейроендокринна регуляція як процесів енергоутворення, так і використання наявних в організмі енергоресурсів; психічний стан.

Для кількісної оцінки фізичної працездатності використовують одиниці роботи: кілограмометр (ким), вати (Вт), джоулі, ньютони (Н). 1 Вт = 6, 12 кгм/хв.

Кількісна оцінка фізичної працездатності необхідна: для оцінки функціональних резервів організму при організації фізичного виховання населення, у самодіяльному спорті та спорті високих досягнень; при підборі, плануванні і прогнозуванні навчально-тренувальних навантажень спортсменів; при визначенні рухового режиму хворих в клініках і центрах реабілітації та при оцінці ефективності фізичної реабілітації хворих; при визначенні ступеню індивідуальності у лікарсько-трудовій експертизі; для диференціальної діагностики окремих захворювань, визначення вірогідності розвитку серцево-судинних, в першу чергу виявлення доклінічних форм коронарної недостатності, прогнозування протікання захворювань.

Розрізняють загальну та спеціальну фізичну працездатність. Остання залежить від спортивної спеціалізації. У різних людей фізична працездатність різна. Вона залежить від спадковості та зовнішніх умов: професії, рівня або характеру фізичної активності, виду спорту та ін.

Для тестування фізичної працездатності використовують різні пристрої: велоергометр, тредміл (доріжка, що пересувається), тредбан (барабан, що обертається), різноманітні сходинки для степ-ергометрії, ергометри човникового типу та ін. На кожному з них можна моделювати навантаження різного характеру та потужності.

Для тестування фізичної працездатності використовують навантаження: східчасте зростання навантаження без періоду відпочинку; безперервне чи майже безперервне зростання навантаження до певного рівня з подальшим рівномірним навантаженням на цьому рівні; одномоментне рівномірне безперервне навантаження.

Хід роботи:

1. Законспектувати матеріал.

В спортивно-медичній практиці використовують проби з мінімальними, субмаксимальними та максимальними навантаженнями