Типи грошових накопичень

Готівка _______________________

Облігації _____________________

Вклади до 3 тисяч рублів ________

Вклади від 3 до 10 тисяч рублів Вклади більш ніж 10 тисяч рублів

Запитання

Чи справедливим був обмін грошей?

Робота з історичним джерелом Ціни

За продовольчою карткою можна було придбати 2 кг м'яса чи риби на місяць, 400 г жирів, 1, 5 кг крупи або макарон. Середня за­робітна плата складала 1948 р. 480 руб., 1950 р. — 640 руб. у місті, 164 руб. на селі.

Ціни на продовольчі товари після грошової реформи 1947 р. (1 кг):

• хліб житній — 3 руб.;

• хліб пшеничний — 4-8 руб.;

• пшоно — 6-7 руб.;

• крупа гречана — 11-13 руб.;

• макарони — 9-11 руб.;

• цукор — 13, 5-16, 5 руб.;

• м'ясо — 28-32 руб.;

• вершкове масло — 62-66 руб.;

• олія — 28-32 руб.;

• свіжа риба — 10, 5 руб.;

• оселедець — 17-20 руб.;

• овес — 2-3 руб.;

• молоко (1л) — 2, 5-5 руб.;

• яйця(ідес) — 10-18 руб.;

• чай грузинський — 160 руб.;

• ікра — 400 руб.;

• горілка (1л) — 120 руб.

Ціни на промислові товари після грошової реформи 1947 р.

• Тканини (їм):

ситець — 10-11 руб.; сатин «Екстра» — 25-28 руб.; вовняна байка — 108-120 руб.; бостон з вовни 100 % — 450-500 руб.; крепдешин з шовку — 137-175 руб.;

• сукні жіночі з кашеміру (бавовник) — 77-86 руб.;

• сукня з вовняного крепу — 500-600 руб.;

• чоловічий костюм (вовна 50 %) — 430-450 руб.;

• костюм чоловічий з бостону — 1400-1500 руб.;

• чоловічі туфлі вищого ґатунку — 250-280 руб.

• жіночі туфлі — 260-280 руб.;

• калоші гумові — 45 руб.;

• сірники (1 коробка) — 20 коп.;

• мило — 4 руб.;

• книжка (200 с.) — 8-10 руб.

Запитання

Чи вистачало заробітної плати для тогочасної сім'ї, що скла­далася з двох дорослих і двох дітей, в умовах розцінок, наведених вище?

► ► СРСР у 1953 — середині 60-х років. «Відлига». М. Хрущов

Учитель. 5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. Гостра політич­на боротьба між головою Ради Міністрів СРСР Г. Малєнковим, пер­шим секретарем ЦК КПРС М. Хрущовим, керівником МВС СРСР Л. Берія завершилась перемогою М. Хрущова. Л. Берію було за­арештовано, звинувачено у ворожій діяльності і страчено (1953). Г. Маленков був звільнений з посади (1955).

1953 р. — початок процесу десталінізації, яка в широкому ро­зумінні означає відхід від крайніх проявів сталінізму в усіх сферах життя — політичній, економічній, духовній, а у вузькому — кри­тику культу особи.

Десталінізація — політика відходу від найбільш не­гативних ознак сталінізму як форми тоталітарного режиму, що тривала в СРСР у 1953-1964 рр.

Період правління Хрущова пов'язують з терміном «відлига». Термін «відлига» (потепління в політичному житті країни) по­чав уживатися в політичному лексиконі після публікації повісті І. Еренбурга «Відлига» (1955 р.). Згодом «відлигою» почали нази­вати епоху, пов'язану з перебуванням при владі М. Хрущова.

Час Хрущова — один з найбільш значних і непростих періодів нашої історії. Значних — тому що безліч великих подій відбулася в той період: амністія в'язнів ГУЛАГу, реформи в галузі народного господарства; перший політ людини у космос. Разом з тим, саме за Хрущова світ опинився на межі ядерної війни. Це десятиліття спо­чатку називалося «славним», а потім було засуджено як час «во­люнтаризму» і «суб'єктивізму». Тривалий час ці досить бурхливі роки взагалі оминали у розмовах. Майже на 20 років було накладе­но табу навіть на ім'я М. С. Хрущова.

Повідомлення учня

Заслухати повідомлення учня «Микита Сергійович Хрущов».

Робота з історичними джерелами по групах Історик Д. А. Волкогонов

«Діставшись вершини влади в гігантській країні, Хрущов, про­те, відчував, що тінь Сталіна увесь час була поруч з ним. Діяла (хо­ча й не так люто, як раніше) «каральна система», створена «вождем народів», забороненою була правда про безліч політичних процесів, що прокотилися країною напередодні і після війни, на багато пи­тань внутрішньої і зовнішньої політики було накладено сталінське табу. Хрущов багато знав про минуле (він був його активним учас­ником). Тепер воно його лякало. Він, саме він мав або сказати усім правду, або залишити без змін усе, що склалося за третину століття існування більшовицької держави... Власне, Хрущова теж неодно­разово охоплювали сумніви. Але він згадував про листи в'язнів, по­вертався подумки до божевілля минулих років і, врешті, остаточно дійшов висновку: результати такого масового терору, беззаконня, страшних зловживань не вдасться приховати тривалий час. Рано чи пізно правда стане відома народу. Необхідно взяти ініціативу до своїх рук і розповісти цю страшну правду народу».

Історик Ф. М. Бурлацький

«...Головна причина, чому Хрущов став тираноборцем і вини­щувачем культу Сталіна та режиму його влади, — це первісний, можна сказати, генетичний гуманізм, не витрачений Хрущовим, незважаючи на всі випробування цієї суворої епохи... Звичайний нормальний людський страх утримував його від захисту неспра­ведливо страчених людей у період сталінщини. Але тим сильніше накопичувалися в його душі біль, каяття, почуття провини і відпо­відальності за усе, що відбувалося».

Із виступу М. С. Хрущова під час зустрічі з іноземними гостями «Мене часто запитують, як це я наважився зробити цю доповідь на XX з'їзді. Стільки років ми вірили цій людині! Вивищували йо­го. Створювали культ. І раптом такий ризик... Проте оскільки мене обрали Першим, я повинен, зобов'язаний був сказати правду. Ска­зати правду про минуле, чого б мені це не коштувало і як би я не ризикував. Ще Ленін нас учив, що партія, яка не боїться говорити правду, ніколи не загине».

Завдання

Згідно з інформацією історичних джерел, зробіть висновок про можливі причини засудження культу особи Хрущовим.

Учитель. М. Хрущов намагався реформувати економіку та систему управління нею, прагнучи наздогнати й перегнати

найбільш розвинені західні країни з виробництва продукції на ду­шу населення (програма «Наздогнати й перегнати Америку»).

Робота з таблицями

РЕФОРМИ М. ХРУЩОВА

____________________ Зміст реформ _____________________

1957 р. — ліквідація галузевих міністерств і створення
замість них територіальних органів управління — Рад на-
родного господарства.

1962 р. — укрупнення раднаргоспів та створення Вищої
ради народного господарства ____________________________

1953 р. — підвищення самостійності колгоспів, їх укруп-господарство нення та покращення життя селян.

1954 р. — скасування паспортних обмежень на селі.

1958 р. — реорганізація МТС у РТС (ремонтно-тракторні
станції); скасовано обов'язкові поставки продовольства
державі, натуральної оплати за роботу МТС (РТС); запро-
вадження грошової оплати праці колгоспників.

Аграрні над програми:

1954-1956 рр. — зернова: освоєння цілини в Казахстані, Сибіру, на Уралі (собівартість зерна цілинних земель була на 20 % вищою, ніж в Україні).

1957-1960 рр. — м'ясо-молочна: намагання наздогнати СІЛА за виробництвом м'яса, молока і масла на душу на­селення — вдалася на перших етапах, оскільки результа­ту було досягнуто шляхом масового забою худоби. 1959-1963 рр. — кукурудзяна: розширення посівів куку-

_____________ рудзи і гороху ________________________________________

1956 р. — проведення пенсійної реформи. Підвищення заробітної плати робітникам і службовцям. Початок масового житлового будівництва (хрущовки). Скорочення тривалості робочого дня для робітників та службовців.

1958 р. — проведення реформи освіти й збільшення капі­таловкладень у цю сферу. Зростання асигнувань на охорону здоров'я

НАСЛІДКИ РЕФОРМ

Позитивні Негативні

Підвищення ефектив- Непомірне зростання капіталовкладень та кре-

ності виробництва. дитів.

Поглиблення спеціа- Розрив економічних зв'язків між підприємства-

лізації та кооперації ми однієї галузі.

певних регіонів СРСР Зростання дефіциту товарів

Позитивні Негативні

Зростання валового Порушення структури посівів зернових, виробництва на 35 %. Скорочення поголів'я у тваринництві. Підвищення життєво- Порушення екологічного балансу в деяких регіонах, го рівня трудящих Масові закупівлі зерна за кордоном

Запитання та завдання

1. Опрацювавши інформацію, подану в таблицях, назвіть сферу діяльності М. Хрущова, у якій було досягнуто найкращого ре­зультату внаслідок запровадження його реформи.

2. Обґрунтуйте судження, що реформи Хрущова були непослідов­ними по суті і не могли розв'язати назрілих проблем.

Учитель. У зовнішній політиці відбуваються складні й супе­речливі процеси. З одного боку, можна відзначити існування і по­глиблення розколу світу на два ворожі табори, продовження «хо­лодної війни», а з іншого — перші ознаки, що свідчать про відмову від непримиренної ворожнечі між Заходом і Сходом.

• 1955 р. — виведення радянських військ з Австрії, встановлення дипломатичних відносин з ФРН.

• 1956 р. — придушення Угорської революції.

• 1956 р. — відвернення агресії західних держав проти Єгипту. Погіршення відносин з КНР.

• 1957 р. — проведення в СРСР випробувань першої у світі між­континентальної балістичної ракети.

• 1958 р. — укладення угоди з США про співпрацю в царині куль­тури та економіки.

• 1959 р. — візит Хрущова до США.

• 1961 р. — переговори М. Хрущова та Дж. Кеннеді у Відні (Австрія).

• 1962 р. — Карибська криза.

Бесіда

1. Наведіть факти, які б свідчили про ознаки відмови від во­рожнечі між Заходом і Сходом, та ознаки, які б проілюстру­вали непослідовність цієї політики. Зробіть висновок щодо курсу зовнішньої політики СРСР в період правління М. Хру­щова.

2. Назвіть схожі та відмінні ознаки зовнішньої політики СРСР за керівництва Й. Сталіна і М. Хрущова?

V. Узагальнення та систематизація знань

Учитель. Боротьба за владу серед радянського керівництва після смерті Сталіна спричинила прихід до влади М. Хрущова, наслідком чого стала лібералізація суспільно-політичного життя в країні — помітне явище в розвитку Радянського Союзу. Прове­дення низки реформ в усіх сферах народного господарства та деякі зміни статусу союзних республік не змінили тоталітарної суті дер­жави.

У зовнішній політиці СРСР у роки «відлиги» також сталися суттєві зміни: вона стала більш відкритою і передбачуваною. Але від позиції лідера одного з блоків СРСР не відмовився.

Бесіда

1. Переваги радянського ладу, соціалістичної системи господар­ства, дружба і співробітництво радянських народів, високий патріотизм і героїзм радянських людей, мудре керівництво комуністичної партії забезпечили відбудову народного госпо­дарства і культури в найбільш стислі історичні строки. Чи по­годжуєтесь ви з цією точкою зору?

2. Яке значення мала політична діяльність М. Хрущова?

3. Що ви розумієте під хрущовською «відлигою»?

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати повідомлення про Л. Брежнєва, М. Горбачова, Б. Єльцина.

УРОК 18

СРСР в періоди застою і перебудови.

Розпад СРСР. Росія наприкінці XX — на початку XXI ст.

Мета: охарактеризувати політичне, соціально-економічне, по­всякденне і культурне життя в СРСР, висловити оцінку діяльнос­ті радянських лідерів, складати історичні портрети Л. Брежнєва, М. Горбачова, Б. Єльцина, визначати причини розпаду СРСР та особливості подальшого розвитку Росії як незалежної держа­ви; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, висловлювати власні судження сто­совно діяльності радянських керівників; виховувати патріотичне ставлення учнів до своєї держави, зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Чи одностайно сприйняли делегати XX з'їзду його рішення? Які суперечки і суспільстві викликав з'їзд?

2. Назвіть суперечливі ознаки політики М. Хрущова.

III.Мотивація навчальної діяльності

Учитель.Л. Брежнєв керував країною упродовж 18 років. Іс­торики визначали цей період як застій. Назва стала популярною, хоч вона і не повною мірою віддзеркалює сутність брежнєвської епохи. «Застій» — відсутність розвитку, проте ситуація у СРСР була значно складнішою. У березні 1985 р. Генеральним секрета­рем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова. Із цієї події починається завершальний період історії СРСР, що дістав назву «перебудова», який закінчився розпадом СРСР.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

► ► Доба застою (1964-1985). Дисидентський рух

Учитель. Період 1964-1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі образно називали «застій». Це визначення не зовсім точ­но відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х — першій половині 80-х років, але визначає загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської систе­ми. Відбувались реформи (друга половина 60-х років), реалізовува­лися п'ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерним було досягнення відносної соціальної та матері­альної стабільності, досить пристойного, порівняно з попередніми періодами, рівня життя основної маси населення. Суть застою по­лягала в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявилась в усіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.

Робота з історичним документом

Всесвітня історія. СРСР від застою до розпаду

«Період застою в СРСР характеризують якнеосталінізм — відновлення всієї економічної, політичної, репресивної системи, культу особи, з деякими врахуваннями сучасного розвитку.

Уже від самого початку усунення Хрущова від влади брежнєв-ське керівництво намагається реабілітувати сталінізм й особисто Сталіна. У 1965 р. у доповіді, присвяченій 20-й річниці перемозі у Великій Вітчизняній війні, Брежнєв відзначив внесок Сталіна у розгромі фашизму. Зал відповів аплодисментами.

На XXIII з'їзді КПРС (1966) була здійснена перша спроба офі­ційної реабілітації Сталіна. Про це попередньо повідомили китай­ського (Мао Дзедун) і албанського (Ходжа) лідерів, які активно на­полягали на скасуванні рішень XX і XXII з'їздів. Компартії ЧССР, Угорщини, Італії, Франції, Югославії, дізнавшись про це, заявили, що відкличуть своїх делегатів на знак протесту. Таким чином на­міри не були реалізовані. Проте з підручників було вилучено тек­сти про культ особи Сталіна. Почали з'являтися книги, фільми, які відтворювали особливу роль Сталіна в історії.

Вдруге спроба реабілітувати Сталіна відбулась у 1969 р. Тоді у «Правді» збирались надрукувати статтю, в якій засуджувались рішення XX і XXIII з'їздів КПРС про культ особи Сталіна. Остан­ньої хвилини Брежнєв відмовився від публікації і підготовки від­повідної постанови ЦК КПРС».

Завдання

Чому період правління Брежнєва пов'язують з неосталінізмом. Поясніть значення цього терміна.

Застій (1964-1985 рр.). Відмова від реформаторського курсу, відновлення сталінізму і спроби зберегти стабіль­ність шляхом ігнорування назрілих соціально-економічних проблем, період визрівання кризи радянської системи.

Робота з таблицею

РОЗВИТОК СРСР ЗА ДОБИ ЗАСТОЮ Політичне життя

Перебування при владі Л. Брежнєва було реалізацією замовлення номен­клатурних верхів на збереження стабільності. Розпочинається процес «ре-сталінізації» — головною стає ідея збереження та захисту ідеалів сталін­ської моделі соціалізму. Спроби дисидентів відстоювати громадянські та національні права жорстоко придушувалися. Зберігалася монополія КПРС. 1982 р. помирає Л. Брежнєв. Його наступник Ю. Андропов уславився спробами наведення порядку як «нагорі» (боротьба з корупцією в Москві та регіонах), так і «внизу» (посилення трудової дисципліни та боротьба з прогульниками на виробництві).

Але після смерті Ю. Андропова в лютому 1984 р. перетворення припи-
нилися. Перебування К. Черненка при владі (лютий 1984 — березень
1985 рр.) було рецидивом «брежнєвізму» _______________________________

Економічний розвиток

Було відновлено систему директивно-міністерського керівництва, яка підпорядковувалася певним ідеологічним догмам.

Інерцією «відлиги» була косигінська реформа (1965-1970), що сприяла успіхам УПІ-Ї п'ятирічки.

Подальше зниження темпів промислового виробництва та зростання дефіциту продуктів народного споживання певний час компенсувалися за рахунок продажу енергоносіїв за кордон і закупівлі товарів народного споживання.

Проте основна маса коштів скеровувалася на розвиток ВПК (військово-промислового комплексу)

Зовнішня політика

Розвиток ВПК та енергетична криза на Заході давала надію СРСР на пе­рехоплення стратегічної ініціативи.

На початку 70-х років був досягнутий паритет між СРСР і США в ядер­них озброєннях.

Переговорний процес, що тривав до кінця 70-х років, переріс у новий ви­ток гонки озброєнь та холодної війни, спровокованої втручанням СРСР у справи країн Азії та Африки, розміщення ракет СС-20 у країнах Схід­ної Європи, а особливо початком війни в Афганістані (грудень 1979 р.). У стосунках із соціалістичними країнами домінувала «доктрина Бреж­нєва» — визнання суверенності союзників з одночасним «правом» СРСР на інтервенцію в разі загрози позиціям комунізму в цих країнах. Зазначений сценарій був уперше опрацьований в ЧССР у 1968 р. та готу­вався для Польщі 1980 року

Запитання

1. У чому полягав суперечливий характер суспільного життя в СРСР у 60-80-ті роки?

2. Чому багато людей називають брежнєвський період «золотими роками стабільності»?

3. У середині 60-х років — на початку 80-х СРСР був однією з над­держав світу. Водночас перебування при владі Брежнєва при­звело до застою в усіх галузях життя. Чому це сталося?

► «Косигінська реформа»

Учитель. 1965 р. — спроба нового радянського керівництва провести економічні реформи.

Пріоритет у їх розробці та проведенні належав голові Ради Мі­ністрів СРСР О. Косигіну.

Основні елементи

Скорочення планових завдань. Розширення прав підприємств.

Перехід до оцінювання роботи підприємства за реалізованою продукцією.

Підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську про­дукцію.

Перерозподіл національного прибутку на користь аграрного сектору.

1966-1970 рр. — реалізація реформи (восьма п'ятирічка — «зо­лота» за економічними показниками).

Результати:

пожвавлення сільськогосподарського виробництва;

покращення постачання міст продовольством;

зростання продуктивності праці;

виконання основних показників п'ятирічки;

успіх реформ був зумовлений чинником «початкового ефекту».

Робота з таблицею СЕРЕДНЬОРІЧНІ ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ЗА П'ЯТИРІЧКУ (%)

І VIII п'яти-1 IX п'яти- І X п'яти- І XI п'яти-

Валовий суспільний продукт

Національний дохід

Капітальні вкладення

Продуктивність праці

Промислова продукція

Сільськогосподарська продукція

Запитання та завдання

1. Проаналізуйте показники даної таблиці і зробіть висновок про середньорічні темпи зростання.

2. Чому VIII п'ятирічка мала найбільш високі темпи зростання? Із чим це було пов'язано?

3. Чим можна пояснити зниження темпів щорічного зростання в наступні п'ятирічки?

► Дисидентський рух Робота над поняттям

Дисидентський рух — рух інакомислячих — пра-возахисна, згодом політична течія, учасники якої були не згодні з ідеологією тоталітарного СРСР та інших соціаліс­тичних країн.

Основні напрями руху

1. Марксистська (спрямована на побудову «соціалізму з людським обличчям») — П. Григоренко (Україна), Р. Медведев (Росія).

2. Національно-визвольна (спрямована проти русифікації в націо­нальних республіках) — В. Лук'яненко, В. Чорновіл (Україна), 3. Гамсахурдія (Грузія).

3. Правозахисна (спрямована на захист загальнолюдських прав громадян СРСР) — А. Сахаров, С. Ковальов (Росія).

4. Релігійна (спрямована на поновлення в правах Української греко-католицької церкви та деяких протестантських конфесій) — Г. Вінс, В. Романюк, Й. Тереля (Україна), Г. Якунін (Росія) та ін.

Висновок. Опозиційний рух у СРСР був реакцією передової час­тини радянського суспільства на посилення тоталітаризму, згор­тання лібералізації суспільного життя.

► ► Від «перебудови» до розпаду СРСР (1985-1991 рр.)

Робота з джерелом інформації

З виступу міністра закордонних справ А. Громико під час представлення кандидатури М. Горбачова учасникам позачергового пленуму ЦК КПРС 11 березня 1985 р. «Він завжди тримає у центрі уваги суть питання... прямо каже про свою позицію, подобається вона співрозмовнику чи, може, ні... вміє аналітично підходити до проблеми... Він не тільки добре аналі­зує проблеми, а й робить узагальнення і висновки...

У Михайла Сергійовича партійний підхід до людей, вміння ор­ганізувати людей, знаходити з ними спільну мову. Це не всім да­но... Вміння бачити головні ланки і головним підпорядковувати другорядні притаманно значною мірою. Це вміння — гідність і ве­лика гідність... В особі М. С. Горбачова ми маємо діяча широкого масштабу, діяча видатного, який гідно буде обіймати посаду Гене­рального секретаря ЦК КПРС».

Завдання

Зробіть висновок, яке було ставлення до Горбачова серед пар­тійної номенклатури на початку його правління?

Робота над поняттям

Перебудова — період невдалих спроб реформування в умовах загострення кризи радянської системи, загострен­ня національних суперечностей, краху соціалістичних ідеа­лів і розпаду СРСР.

Робота з таблицею

ПЕРЕБУДОВА ТА РОЗПАД СРСР (1985-1991 рр.)

Політичне життя

Новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов розпочав політику перебудови, скла­довими компонентами якої були:

• прискорення соціально-економічного роз­витку;

• гласність як свобода слова під час обгово­рення раніше заборонених проблем;

• демократизація суспільно-політичних від­носин.

Нова політика спричинила негативну реакцію консервативних сил в КПРС. Ці сили після невдалої спроби зупинити курс перетворень М. Горбачова, перейшли до саботажу його за­ходів, а в серпні 1991 р. здійснили спробу дер­жавного перевороту — путч. Було утворено ДКНС (Державний комітет з надзвичайного становища), який, ізолював­ши М. Горбачова, намагався перебрати всю повноту влади. Але спроба державного перево­роту завершилася поразкою й зумовила крах радянської комуністичної системи

Економічний розвиток

Крах перебудови був певною мірою приско­рений непослідовними економічними рефор­мами:

зменшено планові по­казники, але збільшив­ся обсяг держзамовлень; проголошення економіч­ної самостійності під­приємств, яке привело до розриву виробничих зв'язків;

розгортання коопера­тивного руху, який ще більше загострив про­блему товарного дефі­циту;

проявом негативних тенденцій стало поши­рення «чорного ринку»

Зовнішня політика

Перебудова доповнювалась «новим мисленням» у міжнародних відно­синах:

• активізація переговорного процесу та закінчення «холодної війни»;

• припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 р.;

• припинення підтримки прорадянських режимів в Африці, Азії та Латинській Америці, що зумовило їх крах

Завдання

Охарактеризуйте основні напрями реформ нового керівництва СРСР на чолі з М. Горбачовим.

2. Яких змін зазнала зовнішня політика СРСР за Горбачова?

3. Якими були причини й наслідки путчу 1991 р.?

Підсумок. Діяльність Горбачова сприяла поваленню тоталітар­ного режиму в СРСР. М. Горбачов зробив значний внесок у припи­нення «холодної війни», здійснив спробу реформування усіх сфер життя суспільства, проголосив політику гласності й остаточно роз­вінчав злочини періоду культу особи Сталіна.

► ► Росія наприкінці XX ст. — на початку XXI ст.

Учитель. Правонаступницею СРСР проголосила себе Ро­сійська Федерація. Це означало, що вона перебрала на себе зобо­в'язання дотримувати усіх угод, підписаних Радянським Союзом, сплатити усі зовнішні та внутрішні борги іноземним країнам та на­селенню колишньої держави. Разом з тим, скориставшись тим, що валютні резерви та золотий запас СРСР перебували в Москві, Росія стала одноосібним їх власником. До неї також перейшло усе неру­хоме майно СРСР за кордоном.

Росія стає незалежною державою. її частка спадщини СРСР: 76 % території, 51 % населення, 60 % основних виробничих фон­дів, 76 % підприємств, що виробляли засоби виробництва, 90 % ви­добутку нафти.

Робота з таблицею

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

Дата Подія

12 червня Декларація про державний суверенітет

1990 р.

31 берез- Федеративний договір між Центром і суб'єктами федерації
ня 1991 р.

12 червня Перші президентські вибори й перемога на них колишнього

1991 р. першого секретаря московського комітету КПРС Б. Єльцина

8 грудня Підписання Б. Єльциним разом з Президентом України 1991 р. Л. Кравчуком та керівником Білорусії С. Шушкевичем у Біловезькій Пущі угоди про розпуск СРСР

11 грудня Підписання лідерами Росії, України та Білорусії Угоди про 1991 р. створення Співдружності Незалежних Держав (СНД)

13 грудня Схвалення в Ашхабаді керівниками держав Середньої Азії
1991 р. та Казахстану ініціативи створення СНД

25 грудня Складення повноважень президентом СРСР М. Горбачовим 1991р.

Учитель. Перехід Росії до ринкової економіки спричинив спад виробництва, напруження в суспільстві та відставку уряду рефор­маторів на чолі з Є. Гайдаром. У 1993 р. в Росії починається полі­тична криза, яка була зумовлена протистоянням виконавчої та зако­нодавчої гілок влади. 3-4 жовтня 1993 р. Б. Єльцин увів війська до Москви. У грудні 1993 р. була ухвалена нова Конституція Росії, яка декларувала перехід до президентської республіки. Нелегко склада­лися відносини між Центром і регіонами. Починається протистоян­ня в Татарстані і Чечні. У лютому 1994 р. Татарстан домігся від Мо­скви визнання особливого статусу у складі Російської Федерації.

• 27 жовтня 1991 р. — обрання президентом Чечні Дж. Дудаева, який проголосив незалежність республіки від Росіїй відмовив­ся від підписання Федеративного договору.

• 29 листопада 1994 р. — висунення ультиматуму Росією з вимо­гою роззброїти «нелегальні озброєні формування» в Чечні.

• 10 грудня 1994 р. — вступ російських військ на територію Чеч­ні. Відбулися дві Чеченські війни: перша (1994-1996 рр.) і дру­га (1999-2004 рр.).

Наслідки воєн:

1. Загибель десятків тисяч мирних жителів.

2. Значні людські втрати як з боку чеченських збройних форму­вань, так і з боку російської армії.

3. Руйнування економіки Чеченської республіки.

4. Придушення Москвою спроб відокремлення Чечні.

5. Часткове виведення російських військ з республіки.

6. Формальне створення центром місцевих владних інституцій і передання їм конституційних повноважень.

Протягом 2000-2008 рр. президентом Російської Федерації був В. В. Путін.

Робота з історичним джерелом

Тпе УЯа\\ Зігееї иоигпаї «Економічні підсумки правління Путина» «Економіка не лише повернула собі всі позиції, втрачені в 1990-ті, але й створила життєздатний сектор послуг, якого прак­тично не існувало за радянських часів. У Росії накопичений третій за обсягом золотовалютний запас після Китаю та Японії».

Голова Китайської Народної Республіки Ху Цзиньтао. 2007 р.

«Останнім часом під керівництвом Президента Путіна за умов соціально-політичної стабільності економіка країни розвивається швидкими темпами. Життя населення покращується щодня».

Головний економіст Всесвітнього банку з Росії. Березень 2008 р.

«... Росія на тлі уповільнення темпів зростання світової еконо­міки демонструє непогані результати... Росію можна вважати од­ним з островів економічної стабільності у світі, що ілюструє якість макроекономічної політики, зростання внутрішнього попиту, на­копичені золотовалютні резерви і Стабілізаційний фонд».

Завдання

Які зміни відбулися в соціально-економічному житті Росії за часів президентства В. Путіна?

Учитель. Президентство Путіна не уникло трагічних сторі­нок: друга війна в Чечні, захоплення терористами школи в Бесла-ні (2004), теракт на Дубровці (2002), затоплення підводного човна «Курськ» (2000) та ін. Путіна звинувачують в обмеженні прав не­залежних ЗМІ, жорсткій національній політиці. Із 2008 р. він обі­йняв посаду Прем'єр-Міністра Росії. Президентом став Д. Медве­дев, який продовжує курс В. Путіна.

► Основні напрями зовнішньої політики

1. Прагнення розбудовувати СНД.

2. Участь у миротворчих акціях у Молдові та Грузії.

3. Напруженість у відносинах:

• із Грузією через її намагання подолати абхазький і південно-осетинський сепаратизм. Російсько-грузинська війна 2008 р.;

• із країнами Прибалтики через дискримінаційні утиски ро­сійськомовного населення, територіальні претензії цих кра­їн до Росії;

• із Молдовою через підтримку Росією Придністровської рес­публіки;

• з Україною в період президентства В. Ющенка через газові питання та територіальні претензії.

4. Невдалі спроби загальмувати процес входження Східноєвро­пейських країн до НАТО.

5. Поступове загострення відносин із країнами НАТО і США.

6. 2006 р. — проведення в Петербурзі саміту «Великої вісімки» під головуванням Росії.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які тенденції спостерігаються у відносинах Центру з регіонами Росії?

2. Проаналізуйте основні напрями зовнішньої політики Росії в 90-ті роки. Оцініть українсько-російські відносини на сучас­ному етапі, використовуючи додаткову літературу.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

УРОК 19

Нові незалежні держави.

Особливості шляхів історичного розвитку

Мета: охарактеризувати внутрішньополітичну ситуацію та зовнішньополітичні пріоритети нових незалежних держав, су­часні напрями їх політичного та економічного співробітництва; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, працювати з різно­манітними джерелами інформації; висловлювати власну думку щодо подій, критично мислити; виховувати в учнів зацікавле­ність історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Показати кордони 15 радянських республік, наголосити, що всі вони стають незалежними і починають власний історичний роз­виток.

Метод «Мікрофон»

Як ви вважаєте, які внутрішні політичні та економічні пробле­ми мали розв'язати нові незалежні держави, утворені після розпа­ду СРСР.

Записати основні думки на дошці, в кінці уроку після вивчення матеріалу порівняти прогнози з результатами і підбити підсумок.

III.Мотивація навчальної діяльності

Учитель. У 1991 р. наддержава Радянський Союз припинила своє існування, на її теренах постали нові незалежні держави, які в минулому мали власну історію і дуже сильно різнилися одна від одної. У СРСР існував «радянський» народ, а тепер кожна з респуб­

лік почала розбудовувати власну національну державу, вирішува­ти питання кордонів, мови. Непросто відбувався державотворчий процес у колишніх радянських республіках, деяким із них не вда­лось уникнути збройних конфліктів.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

► ► Соціально-економічний та політичний розвиток держав колишнього Радянського Союзу

Учні поділяються на групи і починають розгляд питань теми. Кожна група працює над одним із питань. На чолі групи призна­чається учень-експерт, який готував відповідне питання вдома. Учням дозволено користуватися підручником та додатковими дже­релами інформації. Кожна група має продемонструвати результати своєї роботи.

► Держави Балтії 1-ша група

Литва

Столиця — Вільнюс.

11.03. 1990 р. — Акт про відновлення незалежності Литовської Респуб­ліки.

06.09.1991 р. — СРСР надав незалежність Литві. 1993-1998 рр. — президентство А. Бразаускаса. 1998 р. — президентство В. Адамкуса. 02.04.2004 р. — Литва стала членом НАТО. 01.05.2004 р. — член ЄС.

За рівнем розвитку демократії Литва посідає 42 місце у світі серед 167 країн.

Із 1992 р. припинено обіг російського рубля, із 1993 р. запроваджено литовську національну валюту — літ. Парламентсько-президентська модель.

Зовнішня політика:

• напружені відносини з Росією;

• прагнення стати повноправним членом ЄС.

Сучасне становище:

2008 р. — сформований парламент нового скликання, де більшість місць отримала опозиційна партія «Союз Вітчизни».

2009 р. — президентом стає комісар Єврокомісії, колишня міністр фі­нансів — Д. Грібаускайте

Латвія

Столиця — Рига.

21.08.1991 р. — проголошено незалежність Латвії. Власна грошова одиниця — латвійський лат. Березень 2004 р. — вступ до НАТО. Травень 2004 р. — вступ до ЄС.

Індустріально-аграрна країна. Галузі промисловості: автомобілебуду­вання, сільськогосподарське машинобудування, фармацевтична, тек­стильна та ін.

Напружені відносини з Росією через ущемлення прав російськомовного населення.

Із 2007 р. президент Валдіс Затлерс ___________________________________

_____________________________ Естонія _____________________________

Столиця — Таллінн.

Вересень 1991 р. — проголошено незалежність Естонії.

За рівнем розвитку демократії Естонія посідає 37 місце у світі серед

167 країн.

1992 р. — запроваджено власну грошову одиницю — естонська крона. 1992 р. — прийнято Конституцію.

Загострення відносин з Росією (демонтаж «Бронзового солдата» в Есто­нії ще більше погіршив відносини). Квітень 2004 р. — вступ до НАТО. 2004 р. — втуп до ЄС.

Естонія спеціалізується на видобутку та перероблянні сланцю, електро-
енергетиці, машинобудуванні, текстильній, харчовій галузях. Має ви-
хід до моря — розвинене океанське риболовство і рибна промисловість.
Із жовтня 2006 р. президентом обрано Томаса Гендріка Ільвеса ____________

Завдання

Назвіть спільні і відмінні ознаки розвитку країн Балтії.

► Білорусь. Молдова 2-ша група

Білорусь

Столиця — Мінськ.

Білорусь підтримує курс на тісне співробітництво з Росією. Намагання зберегти планово-централізовану економіку (як засіб захисту життєвого рівня населення). Майже вся економіка зорієнтована на Росію. 1994 р. Перші президент- Встановлення жорсткого державного

ські вибори (пере- контролю за економічною діяльністю.

мога О. Лукашенка) Відтворення авторитарної моделі керів­ництва.

Активна інтеграція з Росією

Червень 1995 р.

1995 р.

1996 р.

1996 р.

1997 р. 2001 р.

2006 р.

2010 р.

Білорусь

Розпуск президентом парламенту республіки

Референдум щодо об'єднання з Росією в союзну державу

Нові вибори, які пройшли зі значними порушеннями (за свід­ченнями міжнародних спостерігачів)

Підписання президентами Росії та Білорусії Договору про утворення співтовариства двох держав

Підписання Договору про союз Білорусі та Росії

Переобрання Продовження курсу тісної співпраці

О. Лукашенка на з Росією.

Урегульована соціальна політика. Конфлікти з країнами Заходу та міжна­родними демократичними організаціями

Продовження попереднього внутрішньо-
та зовнішньополітичного курсів.
Відсутність ґрунтовних економічних
реформ ______________________________

Переобрання О. Лукашенка на четвертий термін президент­ства. Виступи опозиції були придушені

Завдання

Які проблеми стоять перед Білорусією на сучасному етапі? 3-тя група

Молдова

Серпень 1991 р. — проголошення незалежності Молдови. Заклики націонал-радикалів возз'єднатися з Румунією. Посилення сепаратистських настроїв у Придністров'ї. Проголошення проросійськими політиками Придністровської Молдав­ської Соціалістичної Республіки.

Невизнання міжнародною спільнотою самопроголошеного державного утворення.

Спроба уряду Молдови ліквідувати самопроголошену республіку. Початок кровопролитних боїв (тривали до літа 1992 р.). Розведення ворогуючих сторін російськими військами, дислокованими в Молдові.

1995 р. — підписання угоди між Росією та Молдовою про виведення ро­сійських військ із Придністров'я.

Нерозв'язаність проблеми Придністров'я. 1997 р. — угода про широку автономію Придністров'.

Президент Молдови 2001-2009 рр. Владимир Воронін, а з вересня 2009 р. — Міхай Гімну

Завдання

1. Чим був спричинений збройний конфлікт у Молдові?

2. Як ви можете оцінити ситуацію, що склалася в Молдові після розпаду СРСР?

► Держави Закавказзя

4- та група

Напружено розвивались події в Закавказзі. Збройний конфлікт між Азербайджаном та Вірменією через Нагорно-Карабахську ав­тономну область у 1988-1994 рр. призвів до консолідації населен­ня держав навколо своїх лідерів.

Президентами Вірменії у 1998-2008 рр. був Роберт Кочарян, а з 2008 р. — Серж Саргсян.

В Азербайджані після серії переворотів до влади в 2003 р. по­вернувся Г. Алієв. Наявність нафти дозволяє цій країні вести до­сить самостійну політику.

У Грузії націоналістична політика президента 3. Гамсахурдії спричинила сепаратистські виступи в Південній Осетії та Абхазії та призвела до активізації внутрішньої опозиції. 1992 р. розпочи­нається громадянська війна між прихильниками 3. Гамсахурдії та прибічниками Е. Шеварднадзе, який пропонував більш поміркова­ну національну політику. Наприкінці 1994 р. (після смерті 3. Гам-сахурдія) відбулося врегулювання Абхазького конфлікту за участі Росії, ситуацію в країні було стабілізовано. Восени 1995 р. Е. Ше­варднадзе був обраний президентом.

2004 р. — революція «троянд» і повалення режиму Е. Шевард­надзе. Обрання президентом М. Саакашвілі. Загострення проблем міжнаціональних, економічних, зовнішньополітичних. У серпні 2008 р. відбулась війна Грузії з Росією.

Завдання

1. Якими були причини і наслідки міжнаціональних конфліктів на території Закавказзя?

2. Чи вдалося країнам розв'язати свої внутрішньополітичні про­блеми?

► Держави Середньо ї Азії

5- та група

Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикис­тан мають чимало спільного.

Триває відновлення патерналістсько-кланової системи влади з опорою на національні та релігійні традиції (іслам).

Демократизація виступає противагою зростаючому впливу му­сульманського духовенства.

Показники економічного добробуту цих держав визначає наяв­ність або відсутність в їх надрах нафти, газу та інших природних ресурсів.

Винятком є Таджикистан, де значний час тривала громадянська війна (між колишньою державно-партійною елітою та ісламськи­ми фундаменталістами). Ісламісти зазнали поразки значною мірою завдяки втручанню Росії. Президентом Таджикистану з 1992 р. є Емомалі Рахмонов.

Робота з таблицею

РОЗВИТОК ДЕРЖАВ СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Казахстан

Президент Нурсултан Назарба­ев, пере­обраний 2005 р. Курс на створення правової світської держави

Киргизстан

Президент Аскар Акаев. Курс на створення правової світської держави. 2005 р. — револю­ція «тюльпанів» — повалення режиму Акаева. Прихід до влади президента Курмандбека Ба-кієва.

2010 р. — повален­ня режиму Бакієва в результаті «квіт­невої» революції. Президент з черв­ня 2010 р. — Роза Отунбаєва

Узбекистан

Президент Іс­лам Карімов з 1990 р. Курс на збе­реження феодально-комуністичних порядків. Формування жорсткого ав­торитарного режиму зі схід­ною специфі­кою.

2005 р. — масо­ві народні заво­рушення та їх придушення

Туркменістан

Президент Са-пармурат Ніязов. Курс на збережен­ня феодально-комуністичних по­рядків. Формування жорсткого авторитар­ного режиму. Відсут­ність кардинальних змін, що зумовлене достатньо високим рівнем життя основ­ної маси населення. 2006 р. — смерть С. Ніязова. Із лютого 2007 р. пре­зидент — Гурбангули Бердимуххамедов

Завдання

Назвіть спільні і відмінні ознаки розвитку країн Середньої Азії.

V. Узагальнення та систематизація знань

Визначте, у яких пострадянських країнах відбувалися збройні конфлікти. У чому причини їх виникнення та якими були їхні на­слідки?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Тема 5

країни центрально! та східної

європи (1945 р. — початок xxi ст.)

УРОКИ 20-21

Встановлення радянського домінування в країнах Центральної та Східної Європи. Розвиток у другій половині XX ст. — на початку 80-х рр. Польщі, Угорщини, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Югославії

Мета: описувати процес становлення прорадянських режи­мів у країнах регіону, аналізувати кризові явища в політичному, соціально-економічному житті країн Центральної та Східної Єв­ропи у 60-70-х рр. XX ст., давати оцінку діяльності політичних лідерів: Н. Чаушеску, Я. Кадара, Т. Живкова, Йосипа Броз Тіто, працювати над поняттями РЕВ, Варшавський договір; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, висловлювати власні судження, критично мислити; виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які країни Центральної та Східної Європи стали жертвами агресії?

2. Які країни Центральної та Східної Європи були союзниками Ні­меччини під час Другої світової війни?

3. До яких країн у 1944-1945 рр. вступили радянські війська?

III.Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Визволення Європи від фашизму відкрило для кра­їн Центральної та Східної Європи шлях до проведення антифашист­ських демократичних перетворень й утвердження демократичного ладу. Ще в ході війни у 1943-1945 рр. у Східній Європі рух Опору фашизму почав переростати у народно-демократичні революції.

Цьому процесу активно сприяли СРСР і його війська, що з 1944 р. перебували на цій території. Проте саме присутність Радянської армії змінила характер внутрішніх процесів в даному регіоні і при-звелала зрештою до того, що країни Центральної та Східної Європи опинилися в орбіті впливу СРСР.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

► ► Періодизація розвитку країн Центральної та Східної Європи після Другої світової війни. Встановлення радянських режимів

Учитель. На завершальному етапі війни у 1944-1945 рр. ра­дянська армія у ході загального наступу захопила країни Централь­ної та Східної Європи. Із того часу сім країн регіону — Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Чехословаччина, Польща, Албанія, а також НДР потрапили у цілковиту залежність від СРСР.

Етапи розвитку

1944-1953 рр. — нав'язування радянської моделі розвитку

1953-1964 рр. — розвін­чання сталінізму і спроби оновлення соціалізму

1965-1987 рр. — спроби СРСР «законсервувати» ситуацію у Східній Європі

1988-1990 рр. — перехід СРСР до політики «нового політичного мислення»

Форми протесту

Вибір Югославії власного шляху розвитку, розрив з СРСР (1948 р.)

1953 р. — повстання в Берліні.

1956 р. — масові акції протесту, страйки

в Польщі.

1956 р. — повстання в Угорщині.

1962 р. — Албанія розірвала відносини з СРСР

1967 р. — демонстративна підтримка Руму­нією Ізраїлю.

1968 р. — спроба переходу Чехословаччини до «соціалізму з людським обличчям». 1980-1981 рр. — масові антикомуністичні виступи в Польщі

Демократичні «оксамитові» революції в Угорщині, Польщі, Чехословаччині, на­родне повстання (революція) в Румунії (1989 р.), об'єднання НДР і ФРН, розпад Югославії

Визволення країн Східної і Південно-Східної Європи супрово­джувалося відновленням незалежності або зміною політичного режиму, де він зберігався. В усіх визволених країнах утвердилось загальне виборче право, багатопартійність, були проведені аграр­ні реформи, ліквідоване велике землеволодіння, націоналізована

власність колабораціоністів і фашистів. Лад, який утвердився в країнах Східної Європи, назвали народною демократією. Народ­на демократія вважалась перехідним станом суспільства, яке від­кидає тоталітаризм і прагне демократичного ідеалу. До влади в цих країнах прийшли антифашистські сили — комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, у більшості країн об'єднані в На­родні фронти. Значну роль у Народних фронтах відігравали кому­ністичні партії.

У процес утворення представницької демократії втрутився Радянський Союз. Радянська армія, що знаходилася на території Східної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпе­чуючи могутню підтримку прокомуністичним силам у цих країнах. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролю­вали важливі посади міністрів внутрішніх справ, державної безпе­ки, збройних сил.

Робота з таблицею

СТВОРЕННЯ НАРОДНИХ ФРОНТІВ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Країни

Югославія

Болгарія

Польща

Румунія

Угорщина

Дати утворення НФ

1941 р. — Народно-визвольний фронт Вересень 1942 р. — Національно-визвольний, з 1945 р. — Демократичний фронт

Січень 1944 р. — Націо­нальний фронт

Осінь 1944 р. — Національно-демократичний фронт

Грудень 1944 р. — Національний фронт незалежності

Склад НФ на період створення

Народний рух під керівництвом Компартії Югославії

Болгарська робітнича партія, Болгарська робітнича соціал-демократична партія, Болгар­ський землеробський народний союз, група «Звено» Польська робітнича партія, Польська соціалістична партія (левиця), Народна партія, Демо­кратична партія Комуністична партія, соціал-демократична партія, Фронт землеробів, Союз патріотів, проф­спілки

Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Партія дрібних сільських господарів, Національно-селянська партія, Буржуазно-демократична партія, профспілки

Країни

Чехосло-ваччина

Східна Німеччина

Дати утворення НФ

Весна 1945 р. — Націо­нальний фронт

Липень 1945 р. — блок антифашистських і демо­кратичних партій

Склад НФ на період створення

Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Національно-соціалістична пар­тія, Народна партія, Словацька демократична партія

Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Християнсько-демократичний союз, Ліберально-демократичний союз

Завдання

1. Проаналізуйте дану таблицю і скажіть, чи існувала однопартій-ність в країнах Центральної і Східної Європи після війни.

2. Партії якого спрямування очолили владу в країнах?

3. Чи посідала комуністична партія провідне становище? Якщо так, то в яких країнах?

Робота зі схемою

МЕХАНІЗМ ПРИХОДУ ДО ВЛАДИ КОМУНІСТИЧНИХ ПАРТІЙ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Активна участь у народних фронтах та коаліційних урядах. Ініціювання широких загальнодемократичних і соціальних реформ

І

Контроль над силовими міністерствами (міністерство внутрішніх справ,

оборони тощо)

І

Контроль над міністерствами економіки та зовнішніх справ

І

Здобуття більшості в уряді

г

Придушення політичної опозиції

І

Встановлення влади комуністичних партій

Учитель. Прийшовши до влади, компартії розпочали побудову соціалізму. Відбувалась прискорена націоналізація великої та серед­ньої промисловості, здійснювалися репресії проти колишніх союзни­ків комуністів — учасників Народних фронтів. У 1947 р. на нараді комуністичних і робітничих партій радянське керівництво в особі

Жданова і Маленкова зажадало від «братніх партій» здійснення ціл­ковитої націоналізації, ліквідації коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Новий орган, утворений на нара­ді, — Комінформбюро — вимагав визнати радянський зразок побу­дови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії, Албанії було ліквідовано багатопартійність. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стають частинами керова­них комуністами коаліцій. Вся повнота влади була сконцентрована в руках виконавчого апарату, який практично злився з апаратом компартійним. З'явились місцеві Сталіни. Тим самим з демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігались конституція, загальне виборче право, регулярно проводились вибори. У галузі еко­номіки почалось проведення індустріалізації й колективізації. Рин­кову економіку було замінено плановою. Відбулась кардинальна змі­на структури суспільства. Зникли клас підприємців, значною мірою було скасовано самостійність селян. Більша частина працездатного населення була зайнята в державному секторі.

Індустріалізація в цих країнах, як і в СРСР, переважно орієнту­валася на розвиток важкої промисловості.

Аби міцніше прив'язати східноєвропейські країни до СРСР і провести прискорену індустріалізацію, 1949 р. було створено Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ).

1955 р. був оформлений військово-політичний союз соціаліс­тичних держав — Організація Варшавського Договору (ОВД). Так було завершено формування табору соціалізму. Кардинальні зміни відбулись у зовнішній політиці країн Східної Європи. Із санітарно­го кордону проти СРСР вони перетворились на його сателітів. Будь-які прояви непокори СРСР жорстоко придушувались.

Учні складають тези.

Запитання

1. Що таке народна демократія?

2. Коли комуністи прийшли до влади в країнах Центральної та Східної Європи?

3. Що стало вирішальним фактором у встановленні комуністич­них режимів?

4. Назвіть складові побудови соціалізму в країнах Центральної та Східної Європи.

5. Чому події другої половини 1940-1950-х років у країнах Цент­ральної та Східної Європи можна назвати соціалістичними ре­волюціями?

► ► Розвиток і криза тоталітарних режимів у Центральній та Східній Європі

Учитель. Смерть Сталіна у березні 1953 р. мала значний вплив на розвиток країн Східної Європи. Звільнення від постійно­го страху виявило глибокі суперечності тоталітарного соціалізму і масове невдоволення ним внаслідок обмеження споживання, зни­ження життєвого рівня, репресій тощо. У НДР, Польщі, Угорщині виникли політичні кризи. їх неможливо було подолати, зберігши існуючу систему і не застосувавши силу. Значну роль у придушенні виступів населення відігравали радянські війська, які брали безпо­середню участь у каральних операціях (Берлін — 1953 р., Угорщи­на — 1956 р.).

Незважаючи на придушення виступів силою, було внесено змі­ни до курсу комуністичних партій, які усунули головні причини невдоволення:

• припинились масові репресії, частково було реабілітовано їх жертви;

• було переглянуто темпи і методи індустріалізації;

• пом'якшувались форми кооперування, а в Польщі цей процес взагалі припинився;

• частково знімались обмеження для малого бізнесу.

Пізніше було проведено деякі економічні реформи, відбулись певні зміни у відносинах з СРСР: за формою вони набули статусу рівноправних.

Конфронтацією між СРСР і Китаєм скористались Румунія і Ал­банія, щоб дістати більшу самостійність від Москви.

Все це відбувалось на тлі послаблення жорсткого адміністратив­ного контролю над економікою, ідеологією, культурою, що свідчи­ло про початок нового періоду у розвитку країн Східної Європи.

Тоталітарний режим не був ліквідований, а лише модифікова­ний. Йому намагались надати ознак, які б зробили його більш при­вабливим для населення. Проте процес реформування соціалізму мав жорсткі межі. На певному етапі постало питання про політичні права людини та економічні свободи, приватну власність, ринкові відносини. Це загрожувало монополії комуністів на владу. Дійшов­ши до цієї межі, комуністичні партії ставали на шлях згортання реформ, який вів до неосталінізму. По суті, соціалізм радянського зразка реформуванню не підлягає в принципі.

Перехід до неосталінізму відбувався без особливих катаклізмів. Лише у Чехословаччині це сталося внаслідок втручання СРСР та

інших соціалістичних держав (ідеологічним обґрунтуванням цього курсу стала так звана «Доктрина Брежнєва» — теза про колектив­ну відповідальність всіх держав — членів «соціалістичного табору» за долю соціалізму в кожній з цих країн). Це на деякий час відтер-мінувало кризу соціалізму у Східній Європі.

Робота по групах

Учні поділяються на групи, кожна з яких отримує власне за­вдання: скласти тези, таблицю з історії певної країни, користую­чись підручником, додатковим матеріалом.

Прогнозовані відповіді ► Польща

1956 р. — перша криза. 28 червня у м. Познань спалахнув страйк. Робітники висунули вимоги економічного характеру. Робітники роззброїли охорону в'язниці, заволоділи зброєю, ата­кували приміщення управління державної безпеки. Загинуло 55 осіб, померло від поранень 19, поранення і каліцтва дістали 575 осіб.

Першим секретарем ЦК ПОРП стає «опальний» В. Гомулка, який провів ряд заходів з метою послаблення кризи: розпустив при­мусово створені кооперативи (припинено було примусову колекти­візацію — близько 85 % землі залишилось у приватній власності), провів партійну чистку.

Але це суттєво ситуацію не змінило.

1968 р. загострився конфлікт між партійним керівництвом та польською інтеліґенцією.

Історичні праці, літературні твори піддавалися безпрецедент­ній цензурі. Група науково-творчої інтелігенції звернулася до ке­рівництва країни з пропозицією проведення реформи, відомою як «Лист 34-х» і «Відкритий лист до членів партії». 8 березня розпо­чався виступ студентів Варшавського університету, який став на­слідком заборони п'єси А. Міцкевича «Дзяди» на сцені театру «На-родови». Демонстранти несли гасла «Хочемо правди Міцкевича», «Хочемо свободи без цензури».

1970 р. — друга криза. 12 грудня 1970 р. підвищились ціни на основні продовольчі товари. На суднобудівних підприємствах Ґдан­ська, Ґдині, Щецина розпочалися страйки. Робітників підтримало студентство. Розпочалися стихійні напади на магазини. Влада при­душила виступ страйкарів. Внаслідок цих заворушень 44 особи за­гинуло і понад тисячу було поранено.

Першим секретарем ЦК ПОРП стає Е. Герек, який узяв курс на «перетворення Польщі на європейську Японію». На західні креди­ти були побудовані нові підприємства. Але їх продукція не мала збуту. У другій половині 70-х років соціально-економічне станови­ще у країні різко погіршилось. Зменшилося постачання сировиною і паливом. Е. Герек змушений був віддати розпорядження про під­вищення цін на продовольство в червні 1976 р.

Польща 1980 р. мала величезний борг — 23 млрд доларів.

1980 р. — третя криза. У липні-серпні 1980 р. розпочалися страйки у Гданську, Гдині, Щецині. До робітників приєдналися студенти, селяни. До кінця вересня в страйках взяло участь 1, 2 млн осіб.

На хвилі страйкового руху 17 серпня 1980 р. у Ґданську виникла незалежна профспілка «Солідарність», яку очолив один із керівни­ків страйкового комітету електрик суднобудівного підприємства Лєх Валєнса. У вересні 1981 р. Лєха Валєнсу було обрано лідером незалежної профспілки на загальнонаціональній конференції.

Першим секретарем ЦК ПОРП стає спочатку С. Каня, потім В. Ярузельський, який у грудні 1981 р. запроваджує в країні воєн­ний стан (існував до 1983 р.).

Політична ситуація в країні була взята під контроль, але еконо­мічну кризу подолати не вдалося.

► Чехословаччина

Після смерті К. Готвальда в 1953 р. першим секретарем ЦК КПЧ стає А. Новотний. За нього:

• у другій половині 50-х рр. було завершено колективізацію;

• прийнято Конституцію, за якою країна дістала назву ЧССР (Чехо-Словацька Соціалістична Республіка), проголошувалася провідна роль комуністичної партії в державі;

• урізано автономію Словаччини;

• розпочато репресії проти опозиції.

У другій половині 60-х рр. в країні активізується опозиція, яка виступає з гаслом побудови «соціалізму з людським обличчям» (тобто вимагає докорінних економічних і політичних реформ). Очолює опозицію О. Дубчек, який на початку 1968 р. за підтримки СРСР стає першим секретарем ЦК КПЧ і розпочинає реформи, що передбачали:

• обмеження ролі КПЧ в суспільстві;

• розширення свободи слова;

• збільшення ролі трудових колективів;

• перехід до федеративної структури держави;

• запровадження ринкових механізмів в економіці;

• цей період перетворень увійшов в історію під назвою «Празької весни».

Але програма реформ зумовила негативну реакцію консерва­тивних сил в керівництві КПЧ, лідерів СРСР і країн соціалістично­го табору Східної Європи.

Коли дипломатичний тиск на дав бажаного результату, 21 серп­ня 1968 р. на територію Чехословаччини було введено війська ОВД (за винятком Румунії). О. Дубчека замінено Г. Гусаком, який згор­нув реформи й провів чистку в партії. Економіка переживає застій­ні явища.

Робота з документом

Зі звернення ЦК комуністичних і робітничих партій і урядів

Болгарії, Угорщини, Польщі, НДР і СРСР до президента

Чехословаччини Л. Свободи 20 серпня 1968 р.

«Враховуючи безпосередню загрозу існуванню соціалістичного ладу у вашій країні і відсутність необхідної відсічі контрреволюції, що наростає, керуючись принципами соціалістичної братерської солідарності, а також взаємно прийнятими нашими країнами від­повідними договірними зобов'язаннями, ми дали згоду подати та­ку допомогу. Відповідно до цього військові частини наших п'яти країн вступлять сьогодні о 24 годині на територію Чехословаччи­ни. Вони прийдуть до вашої країни як вірні друзі чехословацького народу...»

Запитання

Як ви ставитесь до причин, зазначених у зверненні? ► Угорщина

Із 1953-1955 рр. в Угорщині спостерігається послаблення ре­жиму І. Надя, в 1955 р. його усувають від влади. Під впливом цих подій, а також в умовах розгортання антитоталітарних виступів у Польщі у 1956 р., у країні 23 жовтня 1956 р. розпочалася народно-демократична революція.

До Угорщини вводять радянські війська. Повстання було при­душено. За даними статистики, за період з 23 жовтня по 31 груд­ня 1956 року у зв'язку з повстанням і бойовими діями з обох сто­рін загинуло 2652 угорських громадянини і було поранено 19 226. Втрати радянської армії, за офіційними даними, склали 669 уби­

тих, 51 безслідно зниклих, 1540 — поранених. Прем'єр-міністра І. Надя та 12 членів його уряду 22 листопада 1956 року обманним шляхом виманили з посольства Югославії. Він був повішений 16 червня 1958 року. Близько 26 тис. чоловік піддалося судовому переслідуванню, з яких 13 тис. було засуджено до різних термінів ув'язнення. Загалом, за окремими оцінками, було страчено близь­ко 350 чоловік. Країну покинуло майже 200 000 осіб.

Державу очолив Я. Кадар (1956-1988 рр.), який провів ряд ре­форм:

• у промисловості: розвивались галузі, які були розраховані на використання передової технології й висококваліфікованої робочої сили і не потребували значних обсягів сировини, де­централізація управління, надання підприємствам фінансової і господарчої самостійності, відмова від подальшої індустріалі­зації, запровадження економічних стимулів до праці, модерні­зація промисловості тощо;

• у сільському господарстві: 1959 р. почався масовий приплив селян до кооперативів, які отримували ренту за землю, що зда­вали кооперативові (протягом трьох-чотирьох років практич­но все угорське село було охоплене кооперативами); податкові пільги, створення мережі приватних підприємств по обслугову­ванню техніки, стимулювання експорту сільськогосподарської продукції тощо;

• у політичній сфері: припинення та відмова від політичних ре­пресій, запровадження відносно вільного виїзду за кордон, узгодження курсу з СРСР разом з прагненням бути на крок по­переду нього.

Ці заходи покращили рівень життя населення. Угорщину в цей період називають країною — «вітриною соціалізму».

1973 року СРСР почав поставляти в Угорщину дешеві енерго­носії.

Кількість туристів до Угорщину збільшилась в десятки разів. 1979 р. США повернули Угорщині корону короля Іштвана І.

До середини 80-х років в Угорщині, як і в багатьох інших схід­ноєвропейських країнах, вичерпались ресурси екстенсивного розвитку. Зовнішньоекономічна ситуація також стала несприят­ливою. Це призвело до обмеження капіталовкладень у народне гос­подарство, скорочення імпорту, зниження особистого споживання, сповільнення загальних темпів зростання.

Швидко збільшувалася зовнішня заборгованість: 1986 р. вона становила 8 млрд дол., а 1989 р. — близько 20 млрд.

Робота з документом

Офіційна заява ТАРС (25 жовтня 1956 р.)

«Вчора (24 жовтня) пізно увечері реакційні організації здій­снили спроб