Система державної служби зайнятості, її структура

Служба зайнятості в Україні створена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 року № 381 «Про створення державної служби зайнятості України». А постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості.

Державна служба зайнятості − це державний орган, створений для реалізації політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з Центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, обласних, Київського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також центри професійної орієнтації, навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації населення.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби зайнятості підпорядковуються Міністерству праці та соціальної політики та відповідним місцевим органам державної виконавчої влади.

Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.

Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безоплатно.

7.8. Ефективність діяльності служби зайнятості

Основні повноваження державної служби зайнятості закріплені в Законі України «Про зайнятість населення» та Положенні про державну службу зайнятості.

Так, на державну службу зайнятості покладено обов’язки:

- аналізувати і прогнозувати попит та пропозицію на робочу силу, інформувати населення і державні органи управління про стан ринку праці;

- консультувати громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, які сприяють зайнятості населення;

- вести облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

- надавати допомогу громадянам у підборі підходящої роботи, а власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам - у підборі необхідних працівників;

- організовувати в разі потреби професійну підготовку і перепідготовку громадян в системі служби зайнятості або направляти їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяти підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання;

- надавати послуги по працевлаштуванню та професійній орієнтації вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

- реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі і грошову;

- брати участь у підготовці перспективних і поточних національної і регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має право:

- одержувати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, про характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в орієнтації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

- розробляти і вносити на розгляд місцевих Рад народних депутатів пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатних на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян на працевлаштування;

- направляти на працевлаштування на підприємства, в установи, організації всіх форм власності за наявності вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;

- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

- укладати за дорученням підприємств, установ, організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (в разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів підприємств, установ, організацій;

- розпоряджатися у встановленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості;

- оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

- у встановленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу по безробіттю та припиняти або скасовувати її;

- вносити пропозиції до місцевих органів державної виконавчої влади про зупинення на строк до шести місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України;

- стягувати з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов’язкових зборів та недоїмки до державного фонду сприяння зайнятості населення;

- застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, в разі неподання або порушення строків подання ними даних про вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці; в разі порушення ними законодавства про зайнятість населення щодо працевлаштування іноземців, надання послуг, пов’язаних з працевлаштуванням суб’єктами підприємницької діяльності та ін.;

- компенсувати до 50% витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

Для фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів утворено Державний фонд сприяння зайнятості населення, який є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:

- асигнувань державних і місцевих бюджетів;

- обов’язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які займаються виробничо-господарською або комерційною діяльністю, добровільних внесків об’єднань громадян;

- коштів служби зайнятості, одержаних від надання платних послуг і частини прибутку підприємств, установ, організацій, що створюються державною службою зайнятості;

- інших надходжень.

Кошти державного фонду сприяння зайнятості використовуються для фінансування:

- професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню та виплати допомоги по безробіттю;

- надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;

- створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформаційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підприємств служби зайнятості;

- організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

- утримання працівників служби та інших витрат, пов’язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості. Для надання послуг, пов’язаних з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовки до роботи громадян за новою професією, а також для сприяння працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування за кордоном, на підставі ліцензій, що видаються у встановленому порядку, можуть створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації за наявності в них сертифіката, виданого державною службою зайнятості.

Питання для обговорення

1. Необхідність регулювання ринку праці. Адміністративні, економічні, правові та організаційні методи регулювання

2. Діяльність Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття

3. Активні заходи держави на ринку праці та джерела її здійснення.

4. Пасивні методи державного регулювання на ринку праці

5. Державна та регіональні програми зайнятості

6. Державні органи регулювання ринку праці

7. Положення про Міністерство соціальної політики України, його функції, права та обов’язки

8. Система державної служби зайнятості. Її структура

9. Зміст діяльності державної служби зайнятості