Реферат. Сухий і ексудативний плеврит

на тему:

" Сухий і ексудативний плеврит"

Виконала: студентка групи 4 м/с Д(9)

Снєгірьова Марина Едуардівна

Викладач: Коробчанська Валентина Дем'янівна

Черкаси 1015
Плеврит – це запальне захворювання листків плеври з утворенням на їхній поверхні фібрину (сухий фібринозний плеврит) або нагромадженням рідини в плевральній порожнині (ексудативний плеврит).

Етіологія:

§ Туберкульоз;

§ Пневмонія;

§ Абсцес;

§ Гангрена легенів;

§ Пухлина легенів;

§ Системні захворювання сполучної тканини;

§ Травма грудної клітки;

§ Переохолодження.

Патогенез: під впливом етіологічних чинників порушується рівновага між продукцією плевральної рідини і її резорбцією. Помірний випіт і збережена резорбція спричинюють відкладення фібрину на листках плеври у вигляді острівців чи сітки. Так виникає сухий плеврит. Якщо швидкість продукції ексудату перевищує можливості всмоктування, виникає серозний або серозно-фібринозний плеврит.

Клінічні ознаки

Синдроми:

v Запалення плеври;

v Накопичення рідини в плевральній порожнині;

v Інтоксикаційний і запальний.

Сухий плеврит: захворювання починається гостро, болем у грудній клітці, який посилюється під час дихання, кашлю, розмови, нахилу тулуба у здоровий бік. Характерним є сухий непродуктивний кашель, який посилюється під час рухів. Перкусія легенів виявляє обмеження рухомості ураженого боку, аускультація – шум тертя плеври, який нагадує скрипіння снігу. При уражені плеври в ділянці верхівки спостерігається болючість м’язів плечового пояса (симптом Штенберга) та їх ригідність (симптом Потенжера). При діафрагмальній локалізації сухого плевриту біль локалізується в правому підребер’ї, нагадуючи клініку гострого живота. У разі запалення плеври в ділянці середостіння біль локалізується за грудниною, нагадуючи клініку нестабільної стенокардії чи інфаркту міокарда.

Ускладнення:

§ Менінгоенцефаліт;

§ Бронхіт.

Діагностика:

§ ЗАК – помірний лейкоцитоз, зсву лейкоцитарної формули вліво, збільшена ШОЕ;

§ Рентгенологічно – обмеження рухомості купола діафрагми.

Лікування:

1. Лікування основного захворювання;

2. Якщо сухий плеврит виник на фоні туберкульозу, то лікування буде специфічне;

3. Антибактеріальна терапія з урахуванням етіологічного чинника (пеніциліни, цефалоспорини 3-4 поколінь, макроліди, фторхінолони, карбапенеми, аміноглікозиди та ванкоміцин);

4. Протизапальні та знеболюючі препарати (саліцилати – ацелізин, аспізол, аспірин; анальгетики – аналгін, триган, трамадол);

5. Глюкокортикоїди, дезінтоксикаційну і десенсибілізуючу терапію;

6. Фізіотерапія.

Профілактика:

1. Первинна: вести здоровий спосіб життя, уникати переохолодження та травматизації грудної клітки;

2. Вторинна: санація вогнищ інфекції, зміцнення імунітету та санаторно-курортний режим.

Ексудативний плеврит: розрізняють три фази клінічного перебігу: нагромадження ексудату, його стабілізація та розсмоктування. Характер ексудату може вказувати на тяжкість перебігу захворювання і частково на етіологічний чинник. Розвиток хвороби може бути поступовим або гострим. При гострому перебігу швидко підвищується температура тіла, з’являються озноб, різкий біль у грудній клітці на боці ураження, сухий болісний кашель, різка слабість, шкірні покриви бліді. Наростає задишка і стає помітною навіть у стані спокою. Уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання. Під час перкусії легенів виявляють глухість, яка дугоподібно піднімається від хребта до задньої пахвинної лінії, так званої лінії Еліса-Дамуазо-Соколова. Над ділянкою глухого звуку дихання не вислуховується (кількість ексудату – понад 500 мл) або воно різко ослаблене (при меншій кількості ексудату), відсутнє голосове тремтіння і бронхофонія.

Діагностика:

§ ЗАК – ознаки анемії, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ;

§ Рентгенологічно – інтенсивне затемнення з косою верхньою межею, зміщення середостіння в протилежний бік;

§ УЗД – рідина в плеврі;

§ Діагностична пункція із дослідженням ексудату.

Ускладнення:

§ Спайкові процеси порожнині плеври;

§ Потовщення листків плеври;

§ Розвиток дихальної недостатності;

§ Серцево-судинна недостатність;

§ Гідроторакс.

Лікування:

1. Виконують діагностичну пункцію: виконують у процедурному кабінеті. Перед проведенням даної процедури медсестра повинна підготувати все необхідне для її проведення (засоби для дезінфекції шкіри пацієнта та рук лікаря, стерильні ватні кульки, гумові рукавички, марлеві серветки та лейкопластир, стерильний шприц на 10-60 мл, набір для місцевої анестезії, пункційну голку, стерильний та нестерильний посуд для збирання плевральної рідини). Обов ’язково провести пробу на новокаїн чи лідокаїн. Плевральну пункцію проводять по лопатковій лініїв сьомому або восьмому міжребровому проміжку, по верхньому краю нижче розташованого ребра в місці найбільшої перкуторної тупості. Максимально евакуюють плевральну рідину.

2. Призначають антибактеріальну терапію в залежності від виявленого збудника і його чутливості до антибіотиків.

3. Розсмоктувальна терапія.

4. Використання антисептичних розчинів та промивання плевральної порожнини.

5. Імунокоригувальна терапія.

6. При неефективності лікування – хірургічне втручання.

Профілактика:

1. Первинна: вчасне лікування сухого плевриту, уникнення переохолодження, травматизації, вести здоровий образ життя.

2. Вторинна: диспансеризація 1 рік, огляд у фтизіатра та торакального хірурга. Реабілітація за направленням у санаторії чи на курорти до Причорномор’я.

Використана література: