людини.

24.10.15

Основні інформаційні джерела. Практичні рекомендації щодо роботи з книгою.

Інформацію (від лат. informatio — ≪ повідомляти≫) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об'єктами збереження, обробки і передавання й використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних та ін.) процесів, об'єктів чи явищ.

Джерело інформації — об'єкт, що ідентифікує її походження. Усе інформаційне

середовище поділяють на три типи джерел інформації:

· людина;

· документ;

· предметно-речове середовище.

Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію.

У зв'язку з цим розрізняють такі найпоширеніші способи пошуку інформації:

· вивчення бібліотечного каталогу;

· за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

· у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій (у них після статті на визначені теми подається список літератури);

· комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця з тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Практичні рекомендації щодо роботи з книгою:

1. Уважно вивчіть титульну сторінку, де вказано основні відомості

про книгу: назву, автора, місце та рік видання, назву видавництва. Це

важливо, оскільки трапляються випадки, коли консультант бібліотечного

каталогу, знаючи хоча б одну з наведених характеристик книги, допоможе

вам швидко її знайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують

джерела інформації за кількома ознаками (за назвою, автором,

роком видання тощо).

2. Ретельно ознайомтесь із заголовками обраної книги, намагаючись

зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається

матеріал; окремо зверніть увагу на те, чи подано матеріал, представлений

графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями, —

такі відомості, зазвичай, узагальнюють матеріал, викладений у великих

обсягах книги.

3. Уважно прочитайте анотацію, передмову чи вступ до книги або

висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти

основне призначення книги.

4. Ознайомтесь безпосередньо з основним текстом книги. Для цього

необхідно прочитати кілька сторінок, абзаців, уривків із тих розділів,

що за назвою найбільше підходятьдо теми вашого проекту чи проблеми.

Це дасть змогу зрозуміти стиль автора, особливості викладу матеріалу,

наскільки матеріал книги є доступним чи складним і т. д.

Під час роботи з книгою варто також звернути увагу на такі важливі

моменти, як план і тези тексту.

План тексту — це сукупність назв основних думок, викладених

у тексті.

Тези — це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються,

пояснюються автором.

Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової

інформації. Розрізняють такі конспекти, як планові, вільні, текстуальні

і тематичні.

Плановий конспект — це вид запису книги за її змістом: заголовками,

розділами, параграфами. Такий конспект повністю відбиває структуру

книги.

Вільний конспект — це вид запису книги, що об'єднує у своєму

змісті переказ прочитаного з цитатами з окремих розділів чи параграфів

книги.

Текстуальний конспект — вид запису, що складається з цитат, які

відбивають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа

чи книги загалом.

Тематичний конспект — це вид запису, в якому цитати з різних

джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають

зміст тем, з яких складається книга.

Д/З Скласти власні практичні рекомендації щодо роботи з книгою

07.11.15

Технологія пошуку інформації засобами Інтернету

Серед численних послуг, які надає Інтернет, — доступ до баз даних,

де розміщено найрізноманітнішу інформацію.

Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують

інформаційно-пошукові системи. Такими пошуковими системами є:

Meta, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та

ін. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад, www.ukrnet.ua) в

адресний рядок програми-браузера Internet Explorer. Після цього завантажиться

головна сторінка пошукової системи. Потрібну інформацію

можна шукати за допомогою ключових слів або за допомогою веб-ката-

логів.

Як свідчить практика, пошукові системи дають змогу здійснити найповніший

пошук у межах заданої теми. Робота пошукової системи налічує

три етапи. На першому етапі сканується інформаційний простір і

збираються копії веб-ресурсів. На другому етапі бази даних, складені за

результатами сканування, систематизуються так, щоб у них можна було

здійснювати прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова система

приймає запит від користувача і після цього здійснює пошук у своїх базах

та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку:

Усі пошукові системи Інтернету реалізують кілька алгоритмів пошуку.

До них відносять: простий пошук, розширений і контекстний.

Простий пошук. Під час цього пошуку в поле запиту вводиться одне

або кілька слів, які можуть характеризувати зміст документа. Із введенням

одного слова машина видає, зазвичай, достатньо велику кількість

посилань, з яких обрати потрібну інформацію буває досить складно.

Тому простий пошук використовують для знаходження нескладних,

однозначних питань чи теоретичних положень.

Розширений пошук. Такий пошук завжди включає запит із групи

слів. Під час розширеного пошуку рекомендують зв'язувати ключові

слова логічними операторами and (і), or (або), not (ні) тощо. Головна перевага

розширеного пошуку полягає в тому, що, зазвичай, записи ключових

слів і логічних операторів у різних пошукових машинах або однакові,

або досить схожі. Тому, засвоївши один раз прийоми розширеного

пошуку, можна ним користуватись де завгодно, переключивши машину

в потрібний режим розширеного пошуку.

Контекстний пошук. Пошукові машини, що підтримують цей вид

пошуку, видають інформацію, яка точно відповідає ключовим словам у

пошуковому вікні. Для цього в більшості випадків ключова фраза має

бути взята в лапки.

Інша найпоширеніша послуга, яка використовується в мережі Інтер-

нет, — це електронна пошта (E-mail).

Основна перевага електронної пошти, на відміну від традиційної,

полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може перебувати

на великій відстані, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений

йому лист надійде за кілька хвилин. Головне, аби він був

підключений до мережі Інтернет. Причому інформація може бути не

лише у вигляді текстових документів, а й у вигляді фото чи відеофайлів.

Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження

тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатись на

певні списки розсилань. Більшість із них влаштовані так само, як і газети

або інші періодичні видання. Тобто ви постійно одержуватимете останню

інформацію, наприклад про новинки техніки чи технологій у певній

галузі. Інші — схожі на дошки оголошень, де розміщена також і

реклама різних речей — від техніки до науково-популярних журналів.

Нині поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким,

наприклад, можна одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної

кулі.

21.11.15

Технологія створення банку ідей

Головне правило створення банку ідей можна

сформулювати так: скопійовані або виконані власноруч

рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — весь обсяг

накопиченої інформації, який може стати в пригоді під час виконання

наступних етапів проектування виробу — необхідно зберігати

та класифікувати.

28.11.15

Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту

Отже, ми з'ясували, що інформація, яка накопичується упродовж роботи над проектом, зберігається в банку ідей та пропозицій. Для того щоб вона була використана максимально ефективно, її необхідно аналізувати, розподіляти чи класифікувати. Вказані розумові операції є важливими для конструктора, який здійснює пошук можливих розв'язків проблеми (наприклад, оптимальної конструкції чи форми меблевого виробу), тому розглянемо цей процес докладніше.

Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного

об'єкта підпорядковується закону, який можна назвати законом

історичної детермінації, або еволюції об'єктів технологічної діяльності

Аналіз (від грец. avaXuaiq — ≪ розпад≫, ≪ розділення на

окремі частини≫) — операція уявного чи реального поділу

цілого (об'єкта, властивості, процесу або співвідношення

між предметами) на складові, яка виконується в процесі пізнання або

предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини.

Розподілом називають процес мислення, за якого розглядається

певний клас об'єктів, що уявно поділяють на два або

більше підкласів.

Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого

в групи уявно об'єднують предмети, що мають визначені

ознаки, спільні для кожної групи.

Результатом класифікації може бути зведена таблиця, в якій досліджувані

предмети чи об'єкти укладені в різні групи.

05.12.15

Аналіз та компонування інформації для проекту у різному форматі

Під час роботи над певною темою (проблемою) проекту, в процесі огляду

та вивчення інформаційних джерел складається теоретична основа роботи.

Для її кращого впорядкування та подальшого вивчення створюють

реферати.

Існують різні типи рефератів, а отже, до них підходять різні моделі підготовки.

Якщо говорити узагальнено, то можна виділити чотири основні

типи: навчальні, контрольні, службові і творчі реферати. Оскільки проект

— це творчий витвір дослідника (чи групи дослідників), то коротко

розглянемо кожен із зазначених видів реферату.

Навчальні реферати — у школі це, зазвичай, додаткова самостійна

робота з поглибленого вивчення певної теми. Саме навчальні реферати

виробляють звичку знаходити в Інтернеті готові їх зразки і пропонувати

вчителю як власну роботу.

Контрольні реферати використовують для перевірки готовності

людини до виконання тієї чи іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті

автор представляє тему, то в контрольному рефераті він розкриває себе

(через своє розкриття теми).

Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони

пов'язані з тим, що керівництву потрібно терміново вивчити якесь питання,

а часу на це немає. Тоді завдання доручається помічнику (референту,

секретарю або фахівцеві).

Творчий реферат — це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати

готуються для себе (або для власних творчих ідей, що відображені у

змісті проекту і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі в них,

звичайно, є, причому досить масштабні).

Тексти, які дослідник зміг зібрати під час підготовки вихідних положень

матеріалів, складають зміст документа. Однак зміст — це ще не

весь документ. Оскільки збір матеріалів здійснювався з різних сайтів мережі,

то структура документа на цьому етапі компоновки є хаотичною.

Для того щоб виправити ситуацію, у тому самому режимі перегляду документа

є кнопки зі стрілками. Якщо курсор миші навести на заголовок,

який необхідно перемістити, і клацати на стрілки, то матеріал буде

відразу переміщуватись, що буде видно по заголовку. Тобто разом із заголовком

перейде і текст, який до нього прикріплений. Така технологія

роботи дає змогу значно економити час і компонувати матеріал швидко,

не переглядаючи зайвий раз раніше прочитаний текст.

Наступним, кроком є докладна компоновка структури реферату відповідно

до його теми. Так, якщо у змісті реферату розглядатимуться

питання використання різних матеріалів, то логічно розташовувати

розділи відповідно до оброблюваних матеріалів чи способів їхнього

оздоблення.

Якщо реферат присвячений певній події (презентація доробку дизайнера

чи виставка робіт з ≪ Hand made≫ тощо), то послідовність розташування

розділів рефератуможе бути дещо іншою. Спочатку дають короткий

опис того, хто презентує свою роботу — це може бути один дизайнер

чи група таких дизайнерів. Потім розглядають, які ідеї відстоюють чи

висловлюють у своїх роботах майстри тощо.

Якщо реферат присвячений технічному об'єкту або процесу, то порядок

зазвичай хронологічний і відповідає розвитку знань про даний технічний

об'єкт, явище чи процес.

Після завершення вище описаного компонування та правки структури

початкових матеріалів реферату слід перейти в один з режимів

перегляду документа: ВИГЛЯД => ЗВИЧАЙНИЙ АБО ВИГЛЯД => РОЗМІТКА

СТОРІНКИ. На екрані монітора з'явиться майже готовий документ

— реферат. Проте у нього є дві суттєві ознаки: по-перше, він перевантажений

інформацією, оскільки в ньому багато ще повторюється певна

інформація по кілька разів, а по-друге, це не самостійна робота,

оскільки все, що тут зібрано, — з інших джерел інформації. Тому слід

ще раз переглянути реферат і видалити все, що повторюється по кілька

разів. Окремо потрібно звернути увагу на переходи від однієї теми до іншої.

Такі переходи необхідно доповнити власними думками чи ідеями,

якщо такі будуть з'являтися.

Для остаточного завершення роботинад рефератом складають два

розділи — вступ і висновки, які пишуть лише тоді, коли роботу над змістовим

наповненням завершено.

У вступі може бути самостійна тема — актуальність проблеми чи проекту.

Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в рефераті,

для науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти нестандартно,

тему вступу можна зробити різноманітною до змісту реферату.

Наприклад, якщо реферат присвячений ≪ Hand made≫, то вступ можна

присвятити розповіді про вдосконалення якоїсь речі, що використовується

досить часто в домашніх умовах, а таке вдосконалення робить користування

нею більш комфортним або розв'язує певну проблему побутового

характеру.

Заключну частину рефератів оформляють у вигляді висновків. У висновках

не варто розглядати ті питання чи положення, яких немає у тексті

реферату. Отже, висновки можна швидко підготувати на основі

готового матеріалу, особливо варто звертати увагу на висловлені думки

чи короткі узагальнення, які є у змісті реферату, і з них, власне, може

складатися суть висновків. Ще важливо — висновки не повинні бути

об'ємними, але обов'язково чіткими та лаконічними, без зайвих відступів

щодо актуальностітеми дослідження.

Обов'язковою структурною частиною реферату є списки використаних

літературних джерел. Бажано, щоб було два списки літератури —

один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший —

додатковий, для джерел, знайдених у мережі Інтернет.

Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи потрібно

також правильно складати бібліографічний список. Джерелами для формування

бібліографічного списку можуть бути:

L списки обов'язкової та рекомендованої літератури з навчальної дисципліни;

бібліографічні списки в підручниках і монографіях з даної теми;

предметні каталоги бібліотек;

Інтернет-ресурси.

Складаючи бібліографію та списки літератури до реферату чи до проектної

роботи, необхідно:

розміщувати списки джерел за алфавітним порядком;

вказувати рік видання;

вказувати місце видання та видавництво, в якому вийшла книга;

зазначати кількість сторінок у даній книзі чи монографії;

І якщо використовуються матеріали Інтернет-ресурсів, то необхідно

вказати їхню електронну адресу, а також дату перегляду Web-pecypcy.