Спеціалізованої вченої ради Кравець Л.В.

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Волошина Ніла Йосипівна,

Інститут педагогіки АПН України,

заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор

Токмань Ганна Леонідівна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди; завідувач кафедри

літератури та методики навчання;

- доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

Миропольська Наталія Євгенівна,

Інститут проблем виховання АПН України;

завідувач лабораторії естетичного виховання;

- доктор філологічних наук, професор

Самойленко Григорій Васильович,

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя;

завідувач кафедри історії культури та світової літератури.

Провідна установа: Житомирський державний університет імені Івана Франка, кафедра української літератури.

Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться " ____3_" ___березня _______ 2005 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педаго­гічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий " __2___" __лютого_____________ 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Кравець Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження

Проблема стану мистецької освіти в школі є вічною проблемою. Розв'язання її залежить від трансформації всієї системи гуманітарної освіти, навчання і виховання. У реалізації цього складного процесу українська література може виконувати інтегрувальну роль, формувати в учнів систему художнього мислення. Під час вивчення мистецтва слова суміжні види образотворчості (музика, живопис, графіка, скульптура, театр, кіно) впливають на різні сфери сприймання і створюють додаткові можливості для художнього розвитку особистості.

У дискусіях про теорію мистецьких текстів (під текстом розуміємо різні види образотворчості) та їхню інтерпретацію сьогодні спостерігаємо поліфонію найрізноманітніших, часто полярно відмінних суджень.

На міжнародних симпозіумах, європейських і американських наукових конференціях ведуться суперечки про природу і мету художніх досліджень. Через зміну наукової парадигми учені не виробили якихось конкретних рекомендацій. Так, скажімо, далеко не всі літературознавці світу погоджуються, що основна мета літературно-критичних дос­ліджень має зводитися до виявлення конкретного " значення" тексту, хоч усі вони і вважають, що значення належить як до тексту, так одночасно й до контексту (перебуває у вимірах: суб'єктивності реципієнта, референції, інтер­активності комунікації, темпоральності).

Мозаїка ідей, концепцій, понять, які виробила світова мистецтвознавча думка ХІХ-ХХ століття, не знайшла свого застосування в шкільному викладанні мистецьких дисциплін України. Однак твори модерних і постмодерних художніх систем, які вводяться для текстуального вивчення до шкільних програм з літератури неможливо зрозуміти без цілої низки новітніх понять і підходів, що мають " некласичний" характер (ексцентризм світовідношення, трангресія стилю, поліперспективність образу, евокативність тексту). Відкриті форми авангардних творів літератури, які призводять до поліперспективності образу і множинності сприймання, часто легше осягати за допомогою суміж­них мистецтв.

У сучасній літературній компаративістиці виділилась окрема галузь - вивчення літератури в системі мистецтв та інших видів духовно-творчої діяльності в їх взаємозв'язку і взаємодії.

Проблема комплексного використання різних мистецтв у процесі вивчення літератури на сьогодні малодосліджена. Більша частина наукових праць присвячена проблемі залучення до вивчення літератури окремих видів мистецтва: живопису, графіки, музики, театру, кіно (А.Вітченко, В.Гречинська, М.Машенко, О.Ткаченко). У деяких дослідженнях про синтез мистецтв під час вивчення літератури ігноруються такі важливі види образотворчості, як театр і кіно (Є.Колокольцев, Н.Мірецька, З.Мітяєва, М.Сосницька).

У багатьох працях учених залучення на заняття літератури іншого виду мистецтва подається через принцип наочності, що нищить закони сприймання художньої культури, позбавляє твір як естетичну модель світу глибинних знань про його особливості, " мову".

В Україні питання театральної та загальної художньої педагогіки дос­ліджували В.Абрамян, І.Зязюн, А.Капська, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька, Г.Сагач, С.Черепанова, які довели, що передача учням різноманітних знань з теорії й історії мистецтва є необхідною, оскільки без них неможливе оволодіння багатовіковою художньою спадщиною народу.

Проблемам естетичного виховання за допомогою різних мистецтв присвячені праці О.Бандури, Н.Волошиної, О.Мазуркевича, Л.Мірошниченко, Є.Пасічника, Г.Шевченко. Учені-методисти довели, що синтетичний характер художньої діяльності зумовлює таку ж - синтетичну, нерозчленовану - єдність освіти, виховання і навчання, під час якої формуються художньо-творчі здібності особистості.

Нині дедалі глибше усвідомлюється важливість комплексного підходу до використання культуротворчого впливу різних видів мистецтв у процесі вивчення літератури, необхідність формування в учнів цілісної художньої картини світу.

В останні роки відбулися значні зміни й у шкільній практиці. Словесники мають багаті матеріали з питань порівняльного вивчення літератури й мистецтв як складової літературної компаративістики. З огляду на це, актуальність дослідження з означеної проблеми продиктована необхідністю відобразити в навчанні логіку існування мистецьких явищ, повернути літературну освіту в контекст культури. Об'єктивний розвиток методичної науки висуває нагальну проблему теоретичної розробки, експериментальної перевірки і практичного впровадження системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв.

Все це й визначило вибір теми дисертації " Теорія і практика вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв у старших класах загальноосвітньої школи".

Специфіка структурно-кодової побудови літературного тексту часто потребує залучення інших мистецтв як своєрідних ключів для відмикання тієї чи іншої дії художньої системи. Суміжна образотворчість у таких випадках стає для літературного твору орієнтиром, символом і допомагає розкодовувати текст.

На уроках літератури у третьому тисячолітті повинні пропонуватися різні шляхи роботи з твором, подаватися цікаві і складні уявлення про художню модель світу, породжувані перекодуванням літературних текстів на художню метамову інших мистецтв і навпаки (центральна проблема вивчення взаємодії літератури й інших мистецтв). Вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними мистецтвами концентрує внутрішній духовно-емо­ційний зміст і цінності особистості й одночасно служить наймогутнішим засобом їхньої трансляції й кому­нікативного обміну. За допомогою нашої методики формуються оригінальні схеми сприймання художніх систем, ціннісні пріоритети, забезпечується все багатство спектральних розгорток і багатоманіття можливих інтерпретацій літературних текстів, виникають цікаві, нетрадиційні тлумачення художніх творів. Учителі-словесники намагаються об'єднати, зв'язати, синтезувати ціннісно-духовні смисли різних мистецтв для кращого усвідомлення текстів і розуміння біографій митців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складником комплексної теми кафедри етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка " Технології мистецької педагогічної освіти у вищій і середній школі", відповідає плану науково-дослідницької програми лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України „Зміст і методика вивчення української і зарубіжної літератур за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи" (реєстраційний номер 0100 U 000046).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №10 від 25 квітня 2001 року) та узгоджено Радою з координації в галузі педагогічних і психологічних наук АПН України (протокол №1 від 29 січня 2002 року).

Об'єктом дослідження є процес вивчення української літератури в середній школі у взаємозв'язках із різними видами мистецтв (9-10 класи).

Предмет дослідження - зміст, форми, методи та прийоми вивчення української літератури у взаємодії, взаємопроникненні з музикою, образотворчим, театральним і кінематографічним мистецтвами.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування концепції вивчення україн­ської літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами, визначення механізмів та умов ефективності її сприймання, експериментальна перевірка функціонування моделей цього процесу в умовах середньої школи.

Гіпотеза дослідження: вивчення української літератури у взаємозв'язках із іншими видами художньої культури стане оптимальним і продуктивним, якщо буде розроблено і впроваджено науково-методичну систему використання різних мистецтв на заняттях з літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

Процесуально це можливо за таких умов:

- оновлення педагогічної технології вчителя з орієнтацією на готовність до ефективного використання споріднених мистецтв у процесі вивчення літератури;

- застосування елементів суміжних мистецтв у практиці викладання літератури матиме системний характер; літературна інтерпретація базуватиметься на міжмистецьких узагальненнях;

- забезпечення оптимального добору форм, методів і методичних прийомів літературного розвитку школярів у взаємозв'язках із різними видами мистецтв;

- мистецько-творча діяльність старшокласників включатиме накопичення необхідних знань із теорії та історії мистецтва, формування читацької, глядацької, слухацької культури й навичок виконавства.

Мета й гіпотеза визначили коло основних завдань дослідження:

- Теоретично обґрунтувати філософсько-естетичну і психолого-педагогічну необхідність вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв.

- Вивчити стан підготовки сучасного вчителя до реалізації взаємо­зв’язків між літературою і музикою, образотворчим, глядацькими мистецтвами.

- Виявити особливості сприймання старшокласниками літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами (психологічний аспект).

- Визначити основні напрями вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами та розробити моделі організаційно-методичного забезпечення цього процесу.

- Розробити комплекс науково-методичного забезпечення процесу ви­вчення української літератури з урахуванням нових методологічних засад, специфіки теоретичної, практичної та педагогічної підготовки словесників на сучасному етапі.

- Розробити критерії визначення рівня сформованості готовності учнів до сприймання й розуміння " мови" різних мистецтв.

- Експериментально перевірити ефективність розробленої моделі в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

- Визначити комплекс теоретико-концептуальних та організаційно-методичних умов ефективного вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами.

Концепція дослідження. Ефективність процесу вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами в старших класах залежить від особливої методичної системи, яка розглядає мистецтво слова в орга­нічних зв'язках із іншими видами мистецтв і виявляє його загальноестетичні і специфічні риси.

За нашою методичною системою здійснюється перехід від предметноцентричної літературної освіти до культуровідповідної (формування в учнів глибоких знань про духовне життя людства і особистості, літературу і культуру України й світу, а також ціннісних орієнтацій, суджень та уявлень школяра). Якщо простежити динаміку розвитку літературної освіти старшокласників за такою методикою, то можна дійти висновку, що її основними рисами є:

- відтворення національно-культурного досвіду (в Україні художня культура завжди була синтетичною);

- вивчення та залучення на заняття кращих зразків художніх творів (літературних, музичних, театральних, кінематографічних, образотворчих та інших); взаємозбагачення різних мистецтв української та світової культури;

- ґрунтовна художньо-естетична підготовка, що допомагає школяреві прилучитися до співтворчості, реалізувати свої потенції в різних видах мистецтва, забезпечити розвиток емоційної культури та культури спілкування;

- самовідтворення і самовизначення особистості як в українській, так і світовій культурі, перетворення її на носія цілісного культурного потенціалу;

- формування в учнів художньої картини світу.

Експериментально-дослідна робота проводилася на базі шкіл Чернігів­ської, Київської, Сумської, Івано-Франківської, Чернівецької, Хмельницької, Миколаївської, Закарпатської, Вінницької і Черкаської областей, а експертиза методичних засад вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв - у Глухівському, Миколаївському, Ніжинському державних університетах, Черкаському національному університеті, на курсах підвищення кваліфікації вчителів Чернігівського обласного інституту післядипломної освіти.

Для реалізації мети і завдань дисертаційної роботи застосовувалися теоретичні й емпіричні методи дослідження: аналіз філософської, естетичної, культурологічної, психологічної, соціологічної, мистецтвознавчої, педагогічної і методичної літератури за комплексом проблем, порушених у дисертації; спостереження над навчально-виховним процесом; теоретичне узагальнення педагогічного досвіду; аналіз навчальних програм, посібників, шкільних підручників; узагальнення, моделювання; бесіди з учителями, керівниками методичних об'єднань словесників, завідувачами райво і райметодкабінетів, адміністраціями шкіл, учнями, батьками; анкетування вчителів та учнів; узагальнення практичного досвіду роботи педагогів, аналіз власного викладацького досвіду; вивчення матеріалів обласних і всеукраїнських конкурсів „Учитель року" та обласних педагогічних ярмарків із проблем інновацій; апробація міжмистецьких моделей і схем вивчення твору з обдарованими дітьми; констатувальний та формувальний експерименти й метод оцінки, самооцінки, статистичного аналізу експериментального матеріалу; метод математично-статистичного опрацювання результатів експериментів.

Основний метод дослідження - педагогічний експеримент, який проводився з метою визначення ефективності методичної системи вивчення укра­їнської літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях діалектичної теорії пізнання про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ і процесів, їх історизм і розвиток; на загальній теорії мистецтв, за якою літературний твір виражається в слові, але водночас має й надсловесний, „метафізичний" зміст, що виявляє гомогенність із мовою інших мистецтв (різні образотворчості створюють систему, якій притаманна спільна векторість руху, спільні закономірності й інтенції як на епістемологічному, так і на естетико-художньому рівнях); на системно-цілісному уявленні про художній процес і мистецький текст; на особистісно орієнтованому і системно-діяльнісному підходах до розробки технології використання різних мистецтв у процесі вивчення української літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

Теоретичною основою дослідження є філософсько-естетичні концепції синтезу мистецтв Ю.Борєва, В.Ванслова, А.Зіся, В.Кожинова, культурологічні роботи О.Шпенглера, А.Шопенгауера, Т.Адорно, у яких взаємозв'язок і вза­ємодія мистецтв уводиться в глобальний, культурологічний контекст, праці М.Бахтіна про гуманітарне мислення й діалог, В.Біблера про діалог культур, І.Дзюби й Д. Наливайка про літературу в системі мистецтв, дослідження психологів, мистецтвознавців із проблем специфіки сприймання різних видів образотворчості В.Блудової, О.Білецького, В.Блока, Н. Жинкіна, М.Ігнатенка, О.Костюка, Д.Кучерюка, О.Лановенка, В.Медушевського, Б.Мейлаха, Є.Назайкинського, О.Органової, А.Сохора, Л.Столовича, С.Раппорта, В.Цукермана; концепції педагогів із теорії змісту освіти, організації пізнавальної діяльності суб'єктів навчання І.Зязюна, О.Савченко, Р.Позінкевича, О.Рудницької, С.Черепанової.

Наукова новизна дослідження:

- поставлено і вперше методологічно опрацьовано проблему вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами в старших класах загальноосвітньої школи;

- систематизовано психологічні й філософсько-естетичні засади сприймання різних видів образотворчості;

- виявлено особливості трансформації літературних образів у музичні, театральні, кінематографічні;

- відкрито нові напрями вивчення літератури із залученням різних видів мистецтв у контексті української і світової культур;

- здійснено аналіз внутрішніх інтегративних зв'язків літератури з іншими мистецтвами;

- удосконалено новітні технології інтегративних зв'язків на уроках україн­ської літератури, обґрунтовано різні типи інтегративних занять для літературної освіти старшокласників;

- набула подальшого практичного розвитку теорія діалогової взаємодії, зокрема внутрішньодіалогового розуміння культурних цінностей (діалог митця зі світом - діалог автора з самим собою - діалог художнього твору з реципієнтом - діалог реципієнта з собою - діалог реципієнтів один з одним).