Стат. Розмн.

Статеве розмноження властиве як одноклітинним, так і багатоклітинним рослинам і тваринам.

Статевий процес - це поєднання в одній клітині генетичного матеріалу двох різних особин. Він здійснюється у формах:

1. Кон”югації - це загальна назва кількох форм статевого процесу (бактерії, водорості, гриби, найпростіші) або

2. Копуляції – це злиття двох статевих клітин (гамет).

Партогенез - це особл форма стат розмн, тобто розвиток організму з незапліднених яйцевих клітин

Відомий природний і штучний партогенез.

ЛЕКЦИЯ 10

ОСНОВИ ГЕНЕТИКИ ЛЮД

Грегор Мендель- Закони Менделя.

Ген- В. Йогансен.

ГЕНИ – це ділянки ДНК, що мають унікальну послідовність нуклеотидів, які кодують певні іРНК, тРНК або рРНК. За допомогою трьох різновидів РНК відбувається синтез білків, які здійснюють метаболізм і зумовлюють розвиток ознак. ГЕН – це мінімальна кількість спадкового матеріалу, що необхідний для синтезу певної РНК. Кількість і якість функціонуючих генів залежить від тканинної належності клітин, періоду їх життєвого циклу і стадії індивідуального розвитку.

Зщеплені гени – це гени, які лежать в одній і тій же хромосомі

Група зщеплення – всі гени будь-якої однієї хромосоми, вони попадають в одну гамету і передаються разом

Зщеплення – два або більше генів називають зщепленим, якщо потомки з новими генними комбінаціями (рекомбінанти) зустрічаються рідше, ніж батьківські фенотипи.

Алель – один із можливих альтернативних варіантів гена, який відрізняється від інших варіантів певними особливостями нуклеотидного складу:

домінантний – алель, наявності однієї копії якого достатньо для прояву певної фенотипної ознаки;

мутантний – варіант гена, який несе патогенетичну мутацію;

нормальний (дикого типу) – варіант гена, функція якого не змінена;

рецесивний – алель, фенотипний прояв якого здійснюється тільки в гомозиготному стані і пригнічується домінантним алелем.

Геном – основний гаплоїдний набір хромосом: а)сукупність всіх генів певного біологічного виду; б)повна генетична система окремої клітини або певного організму.

Каріотип – диплоїдний набір хромосом, що визначається їх числом, розміром і формою.

Генотип – генетична конституція індивідуального організму, сукупність генів, що визначають розвиток фенотипної ознаки або низки ознак організму.

Фенотип – сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак, які контролюються певними генами у взаємодії з чинниками середовища.

Гомозигота – носій двох однакових алелів у певному локусі.

Гетерозигота – носій двох різних (домінантного і рецесивного) алелів у певному локусі.

Хромосоми – гіперспіралізована молекула ДНК у комплексі з ядерними білками-гістонами, яка складає дискретну одиницю геному в ядрі клітини і містить гени:

Аутосомна – нестатева хромосома

Мутантна – така, що містить мутацію в певному локусі

М-хромосомна – кільцева молекула мітохондріальної ДНК

Статева – одна з пари хромосом X і Y, які детермінують стать (XY - чоловіка, XX - жіноча)

Рекомбінантна – утворюється в результаті рекомбінації (кросинговеру) в мейозі і складається з фрагментів хромосом, які мають різне генетичне походження.

Теломера – кінцева ділянка хромосоми

Центромера – центральна перетяжка хромосоми, яка розподіляє її на коротке і довге плече.

Хіазма – ділянка контакту гомологічної хромосоми в мейозі, в якій відбувається міжхромосомний обмін генетичним матеріалом (кросинговер або перехрест)