![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Методики вивчення конкретних соціально-психологічних явищ
Різноманіття і складність соціально-психологічних феноменів обумовлюють і наявність великої кількості методик їхнього вивчення. Ці методики можна класифікувати в залежності від конкретних класів соціально-психологічних феноменів, що досліджуються з їхньою допомогою. По-перше, розрізняють методики вивчення соціальних відносин і взаємин. До них можна віднести: · соціометрію (методика націлена на виявлення статусно-рольових відносин у малій групі); · методику парних порівнянь шкали соціальної дистанції Е. Богардуса; · опитувальник міжособистісних відносин В. Шутца — А.А. Рукавишникова (методика побудована на основі теорії міжособистісних відносин, у якій робиться спроба пояснити міжособистісне поводження індивіда на основі трьох потреб: включення, контролю й афекту); · методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі {методика заснована на вивченні специфіки домінування-підпорядкування, дружелюбності — ворожості й інших восьми більш приватних відносин); · колірний тест відносин (він призначається для вивчення емоційних — свідомих і несвідомих — компонентів взаємин людей); · фотодіагностику взаємин; · особистісний орієнтаційний опитувальник В. Смекала — М. Кучера (він використовується для виявлення особистісної, колективістської і ділової спрямованості людей); · методику вивчення нормативних переваг у групі О.І. Комісарової, орієнтовану на виявлення комунікативних і ділових відносин; · методику сприйняття індивідом групи В.Е. Залюбовської, що дозволяє визначити: а) сприйняття групи як перешкоди; б) сприйняття групи як засобу досягнення тих чи інших цілей; 8) сприйняття групи як самостійної цінності; · методику вивчення взаємин у групі (вона побудована та використанні 4-факторної шкалованої анкети, що припускає оцінку чотирьох видів взаємин: соціальної дистанції, дружби, альтруїзму і відповідальності); · методику вивчення психологічного клімату в групі (вона заснована на застосуванні біполярної шкали взаємин Ф. Фідлера — Ю. Ханіна); · методику кількісної оцінки групової емпатії (вона побудована на виявленні рівня переживань членів групи у формі співпереживання, співчуття, жалю, співрадості, співзахоплення); · методику вивчення згуртованості групи, націлену на виявлення й оцінку: а) опосередкованість групової згуртованості цілями і задачами спільної діяльності; б) цінносно-орієнтаційної єдності групи; · апаратурні методики діагностики міжособистісних відносин. По-друге, розрізняють методики вивчення видів спілкування: · методику виміру загальної товариськості людей І.В. Ліпсіца (вона припускає вивчення товариськості за допомогою спеціальних тестів «чи товариська ви людина»; · методику виміру потреби в спілкуванні Ю. Орлова — В. Шкуріна, що дає можливість шкалувати потреби людей у спілкуванні; · тести М. Снайдера (методика дозволяє оцінити, як людина контролює себе в спілкуванні з іншими людьми); · методику «0, -сортування» X. Зелена — Д. Штока (вона дозволяє визначити основні тенденції спілкування людини в реальній групі: товариськість, нетовариськість, залежність, незалежність, прийняття боротьби і уникнення боротьби); · методику вивчення невербальних засобів спілкування людей, що використовує спеціальні тести для виміру характерних засобів невербального спілкування; · методики «кадр за кадром», структурно-лінгвістичні, описи-малюнки (вони дозволяють перетворювати цілісне, об'ємне, рухливе, що розвертається в часі невербальне спілкування в плоске, фрагментарне, застигле явище, що піддається доскональному вивченню); · методику вивчення рівня ефективності педагогічного спілкування; · апаратурні методики вивчення компетентності в діловому спілкуванні і діловій привабливості людей. Соціально-психологічна діагностика, по суті, є фундаментом соціальної психології. Без неї немислима побудова соціально-психологічної теорії і методології, неможливо здійснити як ефективне консультування замовника (клієнта), так і ефективний вплив на досліджуваний об'єкт за допомогою психотехнологій. По-третє, розрізняють методики діагностики соціальних конфліктів, що включають: · методику вивчення конфліктної взаємодії К. Томаса; · методику виявлення внутрішньособистісного конфлікту Г. Келлера, що дозволяє визначити наявність конфлікту в трьох сферах: сімейній, партнерській і виробничій; · методики визначення внутрішньособистісної конфліктності, засновані на вивченні ціннісних орієнтацій по шкалі Рокича і шкалі депресії; · опитувальник визначення індивідуального рівня агресивності особистості А. Баса — А. Дарки, що дозволяє виявити різні форми агресивних і ворожих реакцій: фізичної, непрямої, вербальної агресії, дратівливості, негативізму, образи, заздрості, підозрілості; · методики вивчення поводження особистості в конфлікті (заснована на методиці дослідження фрустраційних реакцій С. Розенцвейга); · опитувальник оцінки способів реагування на конфліктні ситуації К. Томаса; · опитувальник Б. Кросбі — Д. Шерера, що дозволяє визначити індекс психологічного клімату в організації; · методику «включеного конфлікту» Ю. Баскіної, що дозволяє виявити батьківське відношення до дитини в гармонійних і конфліктних родинах; · модульну методику міжособистісних конфліктів, що включає базові і додаткові шкали для виміру міжособистісних конфліктів; · ситуаційні методи дослідження конфліктів; · якісні методи вивчення міжгрупових конфліктів; · апаратурні методики моделювання конфліктів (М. Новікова й ін.). По-четверте, виділяють методики вивчення національно-психологічних особливостей людей, у які звичайно включають: · етнопсихологічний опитувальник Л. Дробижевої і Г. Старовойтової, що дає можливість виявити інтереси, психологічні переваги, обряди і звичаї представників різних народів; · методику виявлення актуального етнопсихологічного статусу особистості А. Асмолова й Е. Шлягіної, що дозволяє зафіксувати ступінь виразності і знаку етнічної ідентичності особистості, спрямованості і змісту її авто- і гетеростереотипів; · регіональну картотеку людських відносин (НК.АР), що являє собою систему узагальнення і збереження етнопсихологічних даних; · методику множинної ідентифікації В. Петренка, призначену для вивчення етноспецифічних пріоритетів представників конкретних національних спільнот; · методики вивчення етнічних стереотипів; · методику шкалування етноцентризму Д. Левінсона, орієнтовану на виявлення своєрідності відношення до своєї етнічної спільності; · шкалу соціальної дистанції Э. Богардуса, що виявляє пріоритет соціальних відносин у представників етнічних спільнот; · методику «підбору рис» і «вільного опису» А. Катца й У. Брейлі, за допомогою, якої виявляються типові характеристики національної психології; · методику дослідження спрямованості інтересів, ціннісних орієнтацій і соціальних установок В. Водзимської, орієнтовану на вивчення етноспецифічних переваг; · етноадаптивний опитувальник самовідношення особистості В. Століна (він дозволяє охарактеризувати самовідношення представника конкретної етнічної спільноти як почуття на адресу власного «я»); · етноадаптовану методику виміру локусу контролю Є. Бажина — Є. Голинкіна, що дозволяє оцінити почуття відповідальності, готовності до активності і переживання «я» представника конкретної, етнічної спільноти; · опитувальник для виміру мотивації схвалення С. Марлоу, орієнтований на виявлення особливостей національного поводження людей; · адаптований опитувальник для оцінки мотивації до досягнення мети К. Томаса, що дозволяє вивчити своєрідність різноманітних соціально- і індивідуально-психологічних якостей представників різних етнічних спільнот; · методику виявлення імпульсивності-цілеспрямованості В. Лисенкова, за допомогою якої може бути здійснена оцінка істотних для кожної нації диспозицій особистості; · методики виявлення національно-психологічних особливостей людей з використанням семантичного диференціалу; · опитувальний лист для керівників багатонаціонального колективу В. Крисько, що дає можливість оцінити знання, уміння і навички керування міжнаціональними відносинами. По-п'яте, розрізняють методики вивчення сімейних відносин, що включають: · методику РАН Є. Шефера і Р. Деллі (призначена для вивчення відносин батьків, насамперед матерів, до різних сторін сімейного життя і до виконання своєї сімейної ролі); · методику «Типовий сімейний стан» (виявляє три типи сімейних відносин: хиткий, конструктивний і деструктивний); · опитувальник «Конструктивно-деструктивна родина» (орієнтована на вивчення особливостей даного типу родини); · методику «Нормативний опір» (дозволяє діагностувати стан протидії членів родини один одному); · тест «Кінетичний малюнок родини» Р. Бернса і С. Кауфмана (призначений для діагностики внутрісімейних відносин з погляду дитини); · тест-опитувальник задоволеності шлюбом В. Століна, Т. Романової, Г. Бутенко (призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності-незадоволеності шлюбом, а також ступеня узгодження — неузгодження шлюбів у тієї чи іншої соціальної групи); · методику вивчення подружніх відносин у змішаних шлюбах В. Левкович (призначена для виявлення специфіки відносин між різноетнічним подружжям). По-шосте, існують методики соціально-психологічної діагностики особистості, до яких звичайно відносять: · методику виявлення «усвідомленості життєвих цілей» особистості (дозволяє оцінити глибину й усвідомленість життєвих цілей людини); · методику визначення ділових і комунікативних переваг особистості (досліджує якості людини по 3 шкалам: комунікативних і ділових переваг та шкалі нещирості); · методику діагностування емоційної спрямованості особистості Б. Додонова (дозволяє вивчити 10 видів її потреб); · методики дослідження мотивації досягнення й аффіліації А. Мехрабиіана і М. Магомед-Эмінова (застосовуються для діагностики мотивів прагнення до успіху і мотивів уникнення невдачі); · методики «Карта інтересів» і «Диференційно-діагностичний опитувальник» Е. Клімова (використовуються для дослідження інтересів і професійної орієнтації особистості); · методику вивчення особистісного диференціала (дозволяє виявити визначені характеристики особистості, що відносяться до її самосвідомості і міжособистісних відносин); · методику непрямого виміру системи самооцінок (призначена для розкриття не цілком вербалізованих чи неусвідомлюваних особливостей самооцінки); · методики КІС (використовуються для виявлення комунікативних і організаторських здібностей особистості через різні ситуації поводження); · методики діагностики психологічної спостережливості особистості — «Поведінковий портрет», «Список особистісних рис» А. Эткінда, «Малюнок емоцій» В. Лабунскої; · шкалу самітності Д. Рассела, Л. Пепло і М. Фергюссона (виявляє самітність як наслідок тривожності, соціальної ізоляції, депресії, нудьги); · тест М. Люшера (дозволяє зрозуміти спрямованість особистості на ту чи іншу діяльність, її функціональні стани і настрої, а також найбільш стійкі риси особистості); · опитувальник САН (призначений для оперативної оцінки самопочуття, активності і настроїв людей). По-сьоме, розрізняють методики вивчення масових і інших соціально-психологічних явищ, до складу яких звичайно включають: · методики вивчення соціальної задоволеності людей (ґрунтуються на врахуванні престижу їхніх професій, рівня освіти і доходу); · методики діагностики якості і способи життя в суспільстві (засновані на аналізі показників культури, способу життя, соціального благополуччя); · методики оцінки репутації (засновані на існуючому в кожнім суспільстві своєрідному поділі безлічі професій, статусів, позицій і оцінці їх з погляду значимості, престижу); · «самооцінний» метод класової ідентифікації (орієнтований на виявлення реального чи мнимого майнового і соціально-психологічного самопочуття представників різних конфесіональних груп); · семи- і дев'ятикласні шкали оцінки соціальної стратифікації (засновані на застосуванні кластерного аналізу для аналізу рівня доходу, тісноти зв'язків цього показника з переліком професій і рівнем утворення, статусом і т.п.); · методики вивчення суспільної думки і суспільних настроїв (будуються на виявленні відносин різних шарів суспільства до подій, фактів, що представляють соціальний інтерес, найбільш значимим для людей, для задоволення їхніх потреб у самозбереженні, споживанні, спілкуванні, самовираженні і т.д.); · методики вивчення політичного лідерства (являють собою по'єднання різних технологій аналізу відносини суспільства до конкретних політичних лідерів і використання спеціальних тестів для виявлення найкращих для суспільства їхніх психологічних характеристик); · методики «Профіль організаційних характеристик» Р. Лайкерта і «Шкала організаційних парадигм» Л. Константина (призначені для виявлення лідерства, групової взаємодії і співробітництва, мотивації, комунікації, процесу прийняття рішень у ході керування); · методики вивчення соціально-психологічного клімату (дозволяють виявити емоційний, поведінковий і когнітивний компоненти відносин у суспільстві). Одна з найважливіших проблем соціально-психологічного дослідження — якість соціопсихологічної інформації. Вона залежить від двох факторів: · від якості застосовуваних у соціально-психологічному дослідженні інструментів; · від компетентності дослідника в процесі інтерпретації отриманих даних. Зрозуміло, що всі зазначені і деякі інші проблеми повинні бути ретельно враховані при організації лабораторного соціопсихологічного експерименту.
|