Виписки

із Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни і Додаткових протоколів до них

ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ

ПРО ПОКРАЩАННЯ ДОЛІ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ У ДІЮЧИХ АРМІЯХ

Розділ II

Поранені і хворі

Стаття 12. Особовий склад збройних сил та інші особи, вказані у даній статті, у випадку їх поранення або хвороби повинні користуватися заступництвом і захистом за всіх обставин.

Сторона, що знаходиться у конфлікті, під владою якої вони опиняться, забезпечить їм гуманне поводження і догляд, без будь-якої дискримінації з таких причин як стать, раса, національність, релігія, політичні переконання або інші аналогічні критерії. Суворо забороняється будь-яке посягання на їх життя та особистість і, зокрема, забороняється добивати або знищувати їх, піддавати катуванню, проводити над ними біологічні досліди, навмисно створювати умови для їх зараження, навмисно залишати бея медичної допомоги або догляду. Тільки з медичних причин невідкладного характеру допускається перевага у черговості надання медичної допомоги.

До жінок будуть відноситися з усією належною до їх статі повагою.

Сторона, що знаходиться у конфлікті і змушена залишити противнику поранених або хворих, залишить разом з ними, наскільки це дозволяють воєнні вимоги, частину свого санітарного персоналу і спорядження для сприяння догляду за ними.

Стаття 13. Ця конвенція буде застосовуватися до поранених і хворих, які належать до таких категорій:

1. Особовий склад збройних сил сторони, що знаходиться у конфлікті, а також особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять у склад цих збройних сил.

2. Особовий склад інших ополчень і добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованого руху опору, який належить стороні, що знаходиться у конфлікті і діє на їх власній території або поза нею, навіть, якщо ця територія окупована, якщо ці ополчення і добровольчі загони, включаючи організований рух опору, відповідають умовам, викладеним нижче:

а) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих;

б) мають певний і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак;

в) відкрито носять зброю;

г) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни.

3. Особовий склад регулярних збройних сил, які вважають себе у підпорядкуванні уряду або влади, не визнаних Державою, що тримає їх у полоні.

4. Особи, які прямують за збройними силами, але не входять у їх склад безпосередньо, як наприклад, цивільні особи, які входять у екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд або служб, на які покладене побутове обслуговування збройних сил, за умов, що вони отримали на це дозвіл від тих збройних сил, які вони супроводжують.

Члени екіпажів суден торгового флоту, включаючи капітанів, лоцманів і юнг, і екіпажів цивільної авіації сторін, що знаходяться у конфлікті, які не користуються більш пільговим режимом в силу будь-яких інших положень міжнародного права.

Населення неокупованої території, яке при наближенні противника стихійно береться за, зброю для боротьби з військами, що вторглнся, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить відкрито зброю і дотримується законів і звичаїв війни.

Стаття 14. З урахуванням положень попередньої статті, поранені і хворі сторони, яка воює, і які опинилися під владою противника, будуть вважатися військовополоненими і до них будуть застосовуватися норми міжнародного права, що стосуються військовополонених.

Стаття 15. У будь-який час, і особливо після бою, сторонами, що знаходиться у конфлікті, негайно будуть вжиті всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених і хворих та захистити їх від пограбування і поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбуванню.

Кожний раз, коли це дозволять обставини, будуть укладатися угоди про перемир'я або про припинення вогню або ж місцеві угоди, щоб дозволити підібрати поранених, які залишилися на полі бою, транспортувати їх, а також провести обмін ними.

Так само між сторонами, що знаходяться у конфлікті, можуть бути укладені місцеві угоди про евакуацію поранених і хворих із обложеної і оточеної зони, про обмін ними та про пропуск в цю зону санітарного і духовного персоналу і майна, які направляються туди.

Стаття 17. Сторонами, що знаходяться у конфлікті, будуть вжиті необхідні заходи для того, щоб похований або спалення померлих проводилося, на скільки це можливо, індивідуально і щоб йому передував уважний і, якщо можливо, медичний огляд тіл з метою констатування смерті, засвідчення особи і можливого звіту про це. Половина подвійного пізнавального медальйона або сам пізнавальний медальйон, якщо він одинарний, повинен залишатися иа тілі.

Трупи будуть спалюватися тільки у тому випадку, якщо їй продиктовано настійними міркуваннями санітарного Порядку або мотивами, пов'язаними з релігією померлих. У випадку спалення, про це повинно бути докладно, із зазначенням причин спалення, відмічено б акті про смерть або у завіреному списку померлих. Крім того, сторони, що знаходяться у конфлікті, повинні слідкувати, щоб померлі були поховані з честю і, якщо можливо, згідно з обрядами релігії, до якої вони належать, щоб могили поважалися, були зосереджені, по можливості, згідно з національністю померлих, утримувалися належним чином, і позначалися таким чином, щоб завжди можна було їх розшукати. З цією метою і з початком воєнних дій, вони організовують офіційну службу могил, щоб зробити можливим у майбутньому ексгумації, забезпечити, яким би не було місцезнаходження могил, пізнавання трупів і їх можливе відправлення на батьківщину. Ці постанови також будуть розповсюджуватися на попіл, який буде зберігатися службою могил доти, доки по відношенню до, нього не розпорядяться належним чином, відповідно до бажання батьківщини померлих.

Як тільки дозволять обставини, і саме пізніше, після закінчення воєнних дій, ці служби через посередництво Довідкового Бюро, обмінюються списками, в яких будуть вказані точне місцезнаходження і позначення могил, а також дані про поховання в них померлих.

Стаття 18. Військова влада мілке звертатися із закликом до людинолюбства місцевих жителів добровільно підбирати і доглядати, під її контролем, за пораненими і хворими,.надаючи особам, які відізвалися на цей заклик, необхідне покровительство і пільги. У випадку, коли супротивна сторона встановить або відновить свій контроль над даним районом, вона буде надавати цим особам те саме покровительство і такі самі пільги.

Військове влада повинна дозволяти населенню і благодійним товариствам, навіть у районах вторгнення або окупованих районах, за особистим почином підбирати -поранених і хворих, незалежно від їх національності, та доглядати за ними. Цивільне населення повинно відноситися з повагою до цих хворих і поранених і, зокрема, не застосовувати у відношенні до них ніяких актів насилля.

Ніхто не повинен зазнавати переслідування або бути засудженим за те, що вій доглядав за пораненими і хворими.

Положення даної статті не звільняють Державу, яка окуповує, від її обов'язків, якіпокладені на неї відносно до поранених і хворих з питань санітарного і морального характеру.

Розділ III

Санітарні формування і заклади

Стаття 19. Постійні санітарні заклади та рухомі санітарні формування медичної служби не можуть ні за яких обставин піддаватися нападу, але будуть завжди користуватися заступництвом і охороною сторін, що знаходиться у конфлікті.

Попавши до рук супротивної сторони, вони можуть продовжувати функціонувати доти, доки Держава, яка захопила їх, не забезпечить сам необхідного догляду за пораненими і хворими, які знаходяться у цих закладах і формуваннях.

Відповідна влада потурбується про те, щоб вищевказані санітарні заклади і формування були розміщені, на скільки можливо, таким чином, щоб вони не підлягали небезпеці у випадку нападу на воєнні об'єкти.

Стаття 20. Госпітальні судна, що знаходяться під покровительством Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про покращення долі поранених, хворих та осіб, що зазнали аварії корабля із складу збройних сил на морі, не повинні підлягати нападу з суші.

Стаття 21. Покровительство, на яке мають право постійні заклади і рухомі санітарні формування медичної служби, може припинитися лише у тому випадку, якщо вони будуть використані, крім їх гуманітарних обов'язків, для здійснення дій, що направлені проти противника. Покровительство, однак, припиниться тільки після відповідного попередження, у всіх необхідних випадках, що встановлює розумний термін, і після того, як це попередження не дало результатів.

Стаття 22. Не будуть розглядатися як обставини, які позбавляють санітарне формування або заклад покровительства, забезпеченого статтею 19:

1) якщо особовий склад санітарного формування або закладу озброєний і користується своєю зброєю для самооборони або захисту своїх поранених і хворих;

2) якщо через відсутність озброєних санітарів формування або заклад обороняється пікетом, чатовим або конвоєм;

3) якщо у формуванні або закладі будуть знайдені ручна зброя і бойові припаси, що зняті з поранених і хворих і не здані ще за належністю;

4) якщо у формуванні або закладі знаходиться особовий склад і майно ветеринарної служби, що не є його невід'ємною частиною;

5) якщо гуманітарна діяльність санітарних формувань і закладів або їх персоналу розповсюджується на поранених і хворих цивільних осіб.

Розділ IV