Висновки З ТЕМИ. Підсумовуючи вищевикладене слід вказати, що поняття суб’єкта господарювання визначено як у чинному національному законодавстві

Підсумовуючи вищевикладене слід вказати, що поняття суб’єкта господарювання визначено як у чинному національному законодавстві, так і у наукових й навчальних роботах.

Серед ознак, вміщених У ст. 55 ГК України закріплено наступні ознаки суб’єкта господарювання: учасник господарських відносин; безпосереднє здійснення господарської діяльності; реалізація в процесі господарської діяльності господарської компетенції (сукупності господарських прав і обов’язків); наявність майнової відокремленості; самостійна відповідальність за своїми зобов'язаннями, у межах свого майна (крім випадків, передбачених законодавством). У науковій літературі до наданого законодавцем переліку додають іще визначення організаційно-правової форми та легітимацію суб’єкта господарювання. Усі ці ознаки в сукупності й характеризують учасника господарських відносин саме як суб’єкта господарювання.

Стосовно видів суб’єктів господарської діяльності також є їх перелік, вміщений у ГК України (який, при цьому, не є вичерпним), ЦК України, а також різноманітні наукові підходи до класифікації суб’єктів господарювання на підставі використання різних критеріїв для їх визначення та поділу.

Класифікація видів суб’єктів господарювання, подана в ч. 2 ст. 55 ГК України, включає колективних та індивідуальних суб’єктів господарювання: господарські організації та фізичні особи. При цьому, згідно з ГК України слід виділити два основних види колективних суб’єктів господарської діяльності, це: господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України; а також державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України. Проте, кожен з цих кодексів пропонує свою, неузгоджену з іншим систему класифікації суб’єктів, а також передбачає різний порядок їх утворення, різні переліки необхідних установчих документів тощо. При спільному предметі регулювання певних питань це є неприпустимим, оскільки створює можливість застосування до однакових відносин різних норм права. Загалом, слід зауважити, що нормативно-правова база, яка регулює зазначені питання, характеризується наявністю, з одного боку – численних повторів, з іншого – протиріч, а тому потребує удосконалення.

Поряд з тим, зважаючи на те, що суб’єкти господарювання надзвичайно різноманітні, в науці їх також класифікують використовуючи різні підходи.

Так, за обсягом і змістом господарської правосуб’єктності суб’єкти господарського права поділяють на: суб’єктів основної (первинної) ланки господарювання, що здійснюють господарську діяльність; господарські об’єднання, що здійснюють як господарську діяльність, так і керівництво нею; органи господарського керівництва, що здійснюють переважно управління господарською діяльністю; обласні, районні ради і державні адміністрації; органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети; інші суб’єкти господарстького права – споживачі, громадян, громадські та інші організації тощо.

За характером здійснюваної діяльності: суб’єкти господарювання, тобто суб’єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність; суб’єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такою діяльністю.

Залежно від форм власності, на базі якої вонифункціонуюють. Згідно з цим розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох або більше форм власності) суб’єкти господарського права.

З а особовим складом суб’єктів господарювання поділяють на: окремих осіб – індивідуальних підприємців та об’єднання осіб – господарські організації.