Спрацювання і амортизація основних засобів підприємства

У процесі експлуатації основні засоби піддаються зношенню (спрацюванню).

Зношення – це втрата основними засобами своєї вартості. Розрізняють два види зношення - фізичне і моральне.

Фізичне зношення – це втрата основними засобами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться.

Фізичне спрацювання може мати місце внаслідок експлу­атації основних засобів у результаті зносу деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривало­го зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (ат­мосферні впливи, корозія).

На фізичне спрацювання впливають дві групи чинників:

а) якість основних засобів (визначається доскона­лістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дис­ципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектую­чих та матеріалів);

б) умови експлуатації основних засобів (рівень заван­таження, якість і своєчасність технічного догляду та ремон­тів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).

Фізичне спрацювання основних засобів може бути усув­не, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, в т.ч. капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних засобів та їх ліквідації.

Рівень фізичного зношення визначається у відсотках шляхом множення коефіцієнта на 100 %. Допустимий рівень фізичного зношення сягає не більше 50 %. В ринкових умовах господарювання, підвищення рівня конкуренції, несвоєчасна заміна фізично спрацьованого обладнання призводить до випуску більш дорогої та менш якісної продукції, що зумовлює зменшення їх конкурентоспроможності та стає на перепоні подальшого розвитку.

Моральне зношення - це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних засобів, викликане або здешевленням відтворення основних засобів (моральне спрацювання першого роду), або використанням більш продуктивних за­собів праці (моральне спрацювання другого роду).

Моральне зношення І роду викликане підвищенням
продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Моральне зношення П роду – це часткова втрата ос­новними засобами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні засоби перестають задовольняти по­треби споживачів, їх використання стає економічно невигід­ним. Величина цього спрацювання буде різною у різних спо­живачів даного виду основних засобів. Цей вид спрацювання можна частково усунути шляхом мо­дернізації основних засобів.

Процес відшкодовування вартості основних засобів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це перенесення вартості ос­новних засобів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансо­вої вартості основних засобів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати вироб­ництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основного капіталу.

Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм відрахувань.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних засобів.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

- на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тому числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які зайняті на виготовленні таких основних засобів);

- на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає перед­часному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основ­них виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок осно­вних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основ­них засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань проводиться для від­новлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як пра­вило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробни­чих засобів визначається порівнянням витрат на капітальний ре­монт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість ана­логічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснює­ться згідно з планом капітального ремонту. План складають на під­ставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструк­цій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від спо­собу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту ма­шин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів, розрахунки проводяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, проводяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

Підприємства незалежно від форми власності протягом звітного періоду витрати на ремонт (поточний, середній, капітальний) можуть віднести до валових витрат підприємства у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. Тобто ці витрати можна віднести на собівартість виробленої продукції. Усі витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів та підлягають амортизації.

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.

Згідно ПБО 7 “Основні засоби” існують наступні методи амортизації основних засобів:

- прямолінійний;

- виробничий;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

- кумулятивний.