![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Вибір критеріїв достовірності
Перевірка на достовірність даних в САПР є обов'язковою умовою. Ії можна здійснити, якщо є відомості про вихідні дані. Чим більше відомо про можливі значення даних, тим успішніше можна виявити помилку уводу. Назвемо кілька типових критеріїв достовірності, позначивши параметр, який уводиться, через X: - приналежність X діапазону значень: a£ X£ b; - приналежність X безлічі допустимих значень a1, a2,..., aN; - цілочисельність X; - парність X, в загальному випадку - кратність числу К. Критерій достовірності може бути сформульований як заперечення якого-небудь з перелічених властивостей. Окрім перевірки коректності завдання одного параметра, може виникнути необхідність в перевірці групи параметрів за відомим співвідношенням між ними.
Типові алгоритми уводу i перевірки достовірності даних
Типовий алгоритм уводу i перевірки достовірності параметра X можна показати так: 1) увід X; 2) перевірка достовірності, якщо X знаходиться в межах достовірності, то іти на 5, інакше - на 3; 3) друк повідомлення про помилку уводу, пропонування повторно ввести X; 4) іти на 1; 5) уведений параметр правильний.
Приклад 40. Перевірити параметр X на належність діапазону значень X1 £ X £ X2. Програма має вид:
PROGRAM PR40; USES CRT; LABEL 2; VAR X, X1, X2: REAL; C: CHAR; BEGIN CLRSCR; TEXTCOLOR(15); WRITE(' ВВЕДIТЬ X1, X2 => '); READLN(X1, X2); 2: TEXTCOLOR(14); WRITE(' ВВЕДIТЬ ПАРАМЕТР X => '); READLN(X): IF (X> =X1) AND (X< =X2) THEN WRITELN(' ПАРАМЕТР X=', X: 6: 2, ' ВВЕДЕHИЙ ПРАВИЛЬHО') ELSE BEGIN WRITELN('ЗНАЧЕННЯ X=', X: 6: 2, ' НЕ ВХОДИТЬ ДО ДIАПА-ЗОНУ ВIД', X1: 6: 2, ' ДО ', X2: 6: 2); TEXTCOLOR(4); WRITELN(' ПОВТОРIТЬ УВIД '); GOTO 2 END; C: =READKEY END. Приклад 41. Перевірити параметр M на належність стандартному ряду: 10, 16, 25, 35, 50, 80. Програма PR7 наведена нижче. Тут спочатку оголошується i заповнюється масив стандартних значень M1(6). Далі уведене значення M порівнюється з елементами масиву M1. Якщо не знайдеться жодного елемента, рівного M, тоді видається повідомлення про помилку i необхідно повторити увід. PROGRAM PR41; USES CRT; LABEL 1; TYPE MAS=ARRAY[1..6] OF INTEGER; CONST M1: MAS=(10, 16, 25, 35, 50, 80); VAR I, M: INTEGER; C: CHAR; BEGIN TEXTBACKGROUND(1); 1: CLRSCR; TEXTCOLOR(14); GOTOXY(20, 5); WRITE(' ВВЕДИ ПАРАМЕТР M => '); READLN(M); FOR I: =1 TO 6 DO IF M=M1[I] THEN BEGIN GOTOXY(20, 7); WRITELN(' ПАРАМЕТР М=', M, ' ВВЕДЕНИЙ ПРАВИЛЬНО') END ELSE BEGIN GOTOXY(20, 9); TEXTCOLOR(5); WRITELN(' ПАРАМЕТР М=', M, ' НЕ СТАНДАРТНИЙ'); WRITELN(' ПОВТОРIТЬ УВIД'); C: =READKEY; GOTO 1 END; C: =READKEY END.
Можливі й інші типові елементи перевірки. Наприклад: - умову цілочисельності параметра X можна задати в умовному операторі вираженням відношення ROUND(X)=X; - умова парності X: X MOD 2=0; - у загальному випадку умова кратності параметра X числу K: X MOD K=0.
|