Самоуправство (СТ. 186 КУАП). Одержання неправомірної винагороди працівником ветеринарної медицини (СТ. 172-2, 172-5 КУАП). Підкуп.

Самоуправство

Самоуправство регулюється ст. 186 КУАП України. Самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому за­коном порядку, здійснення свого дійсного або гацього права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям.

Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління.

Об'єктивна сторона правопорушення. Для наявності складу розглянутого пра­вопорушення слід установити сукупність таких ознак: винний по­винен мати відоме право або вважати, що має його. Для здійснення (відновлення) цього дійсного або уявного права винний має діяти.

Уявним є право, що насправді особі не належить, проте вона по­милково вважає, що володіє ним. Дії правопорушника мають бути самовільними, тобто здійсню­ватися не в зазначеному в законодавстві порядку, а з порушенням прав іншої особи.

Дії винного повинні супроводжуватися примусовим фізичним або моральним впливом на статус державних органів, громадських організацій або на особу того, чиє право порушене (або без такого), але в кожному разі такий вплив здійснюється всупереч ясно вира­женій волі потерпілого. Таким чином, примусовий вплив з метою реалізації дійсного або уявного права є важливою ознакою само­управства.

Самоуправство карається за ст. 186 КУАП у тому разі, якщо дії винного не заподіяли істотної шкоди державним органам, гро­мадським організаціям, охоронюваним законом правам та інтересам громадян. Питання про те, чи є шкода істотною, визначається, ви­ходячи з конкретних обставин справи, вини особи, важливості чи обсягу порушених інтересів посадовими особами органів внутрішніх справ, які уповноважені складати протоколи за такою категорією адміністративних справ. Питання про істотність шкоди, заподіяної самоуправством, є кваліфікуючою обставиною під час розмежування самоуправства, проступку або злочину.

Суб'єктивна сторона самоуправства характеризується виною у формі умислу, тому що винний усвідомлює, що самовільно здійснює дії, правомірність яких може бути оскаржена (або заперечується) ін­шим громадянином (юридичною особою), передбачає, що в результа­ті цих дій завдається певної шкоди правам особи (юридичної особи), її власності, але бажає або завідомо допускає настання зазначених наслідків. Якщо особа сумлінно помиляється щодо належності їй справжнього або уявного права на здійснення дій, що заперечуються іншими фізичними або юридичними особами, відповідальність за самоуправство виключається.

Суб'єкт правопорушення — громадяни іпосадові особи.

Санкції: накладення штрафу.

Порушення обмежень щодо використання службового становища

Порушення обмежень щодо використання службового становища регулюється ст. 172-2 КУАП.

Об’єктом злочину є службова та професійна діяльність. Порушення обмежень щодо використання службового становища є суспільно-шкідливим діяннямза наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) порушення обмежень щодо використання службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу проступку.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

З об'єктивної сторони цей проступок може мати такі форми:

1) зловживання владою, що завдало шкоди;

2) зловживання службовим становищем, що завдало шкоди.

Зловживання владою – умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання службовим становищем – це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з й посадою. У цілому зловживання, службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.

Всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов'язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси.

Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа.

З суб'єктивної сторони цей проступок характеризується умисною або змішаною формою вини.

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) регулюється ст. 172-5 КУАП.

Норма встановлює адміністративну відповідальність за одер­жання особою неправомірної вигоди як для себе особисто, так і для будь-якої іншої особи. Не має значення: це родич чи добрий знайо­мий. Ним може бути й малознайома людина на допомогу (прихиль­ність) якої у подальшому розраховує правопорушник. Головним тут є реальне використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Одержання неправомірної вигоди полягає в реальному отри­манні грошових коштів або іншого майна, переваги, пільги, по­слуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав (ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 р.).

Кваліфікуюче значення має розмір неправомірної вигоди. Він не має перевищувати 5 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, інакше може виникнути питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (ст. 368 «Не­законне збагачення» Кримінального кодексу України, де теж ідеться про «одержання службовою особою неправомірної вигоди або пере­дача нею такої вигоди близьким родичам (незаконне збагачення)»).

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини у сфері здійснення службових повноважень.

Об'єктивна сторона правопорушення проявляється в отриманні грошових коштів або іншого майна, переваги, пільги, послуги матеріального або не­матеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав. Слід зазначити, що право­порушення буде вважатися закінченим із моменту, коли особа (її родич, знайомий) реально отримали матеріальні блага, перевагу, пільгу, послугу нематеріального характеру, або ж особа прийня­ла від другої сторони відповідну обіцянку, корисну пропозицію, та використовуючи службові повноваження, незаконно сприяла розв'язанню проблеми, з якою до неї звернулися.

Суб'єкт правопорушення — особи, уповноважені на виконання функцій держави; посадові та службові особи органів державної влади; особи, які прирівнюються до осіб, упов­новажених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах, а також фізичні особи — підприємці.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією неза­конно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

Порушення правил адміністративного нагляду. Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів, державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини (ст. 188-10, 188-11, 188-22 КУАП).

Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів

Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів регулюється ст. 188-10 КУАП України.

Об'єкт проступку — управління і контроль за якістю лікарських засобів. Законом України «Про лікарські засоби» від 4.04.1996 р., встановлено, що спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція контролю якості лікарських засобів МОЗ. Державний контроль за додержанням умов виробництва лікарських засобів здійснюють Державний комітет України медичної і мікробіологічної промисловості та уповноважені ним органи. Державний контроль якості лікарських засобів — сукупність організаційних і правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності чи підпорядкування виадог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Об'єктивна сторона передбачає з боку посадових осіб бездіяльність з невиконання законних вимог щодо усунення порушень законодавства про лікарські засоби. Пропоновані вимоги мають бути законними, також мають бути висунуті у зв'язку з необхідністю усунення порушень законодавства про лікарські засоби.

Об'єктивна сторона створення перешкод для діяльності органів контролю лікарських засобів — це умисні активні дії, спрямовані на дію органам контролю якості лікарських засобів щодо виконання покладених на них обов'язків.

Суб'єкти правопорушення — посадові особи підприємств, установ, організацій, які порушують вимоги законодавства про лікарські засоби, або створюють перешкоди нормальному виконанню функціональних обов'язків посадовими особами державного контролю якості лікарських засобів.

Суб'єктивна сторона правопорушень виражається у формі прямого умислу, у випадках створення перешкод діяльності органів державного контролю лікарських засобів мотив учинення правопорушень може бути різний.

Санкції: накладення штрафу.

Невиконання законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби

Невиконання законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби регулюється ст. 188-11 КУАП України.

Держав­ний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного за­конодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усу­нення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, а також для застосування заходів правового характеру відносно порушників.

Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління у сфері виконання законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

Об'єктивна сторона правопорушення прояв­ляється в бездіяльності, тобто невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб і органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також відносному ненаданні необхідної інформації таким органам. Надання неправ­дивої інформації, а також створення перешкод для виконання по­кладених обов'язків органам державної санітарно-епідеміологічної служби характеризується активними діями.

Суб'єкт правопорушення — особи, до яких адресовані законні вимоги органів санітарно-епідеміологічного контролю щодо усунення порушень санітарного законодавства або надання необхідної інформації.

Суб'єктивна сторона правопорушення харак­теризується умислом.

Санкції: накладення штрафу.

Невиконання законних вимог посадових осіб санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини

Невиконання законних вимог посадових осіб санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини регулюється ст. 188-22 КУАП України.

Державна санітарно-епідеміологічна служба та державна служба ветеринарної медицини України виконують ряд завдань, у тому числі вносить у встановленому порядку в органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування пропозиції щодо проведення заходів для забезпечення санітарно­го, епідемічного і епізоотичного благополуччя населення, введення карантину; проводить аналіз і оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування необхідності заходів щодо управління ризиком, дер­жавну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну, епізоотичну й інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господар­ського й інших видів діяльності, видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища перебування.

Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління у сфері виконання законних вимог посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і державної служби ветеринарної медицини.

Об'єктивна сторона правопорушення характеризується бездіяльністю, що виражається в нездійсненні дій, передбачених законними вимогами державної санітарно-епідеміологічної служ­би і державної служби ветеринарної медицини щодо знищення небезпечних для споживання людиною, твариною або для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматиза­торів, дієтичних добавок і допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів.

Суб'єкт правопорушення — посадові особи господарю­ючих суб'єктів, а також громадяни, які займаються підприємниць­кою діяльністю.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини.

Санкції: накладення штрафу.

14. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів (ст. 189-2 КУАП)

Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів

Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів регулюється ст. 189-2 КУАП України.

Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління у сфері дотримання правил виготовлення, порядку об­ліку і зберігання, виготовлення, ввезення і використання печаток та штампів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 189-2 КУАП, може бути виражена в таких діях: порушення правил виготовлення печаток та штампів; порушення порядку обліку і зберігання печаток та штампів; дії, спрямовані на виготов­лення, ввезення, реалізацію і використання самонабірних печаток.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 189-2, характеризується наявністю протиправних наслідків у формі втрати печаток та штампів у результаті порушення порядку їх об­ліку і зберігання.

Суб'єкт правопорушення — посадова особа або громадянин-підприємець.

Суб'єктивна сторона — наявність умисної форми вини.

Санкції: накладення штрафу.

Питання для самоконтролю знань:

1. Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідеміологічних правил і норм (ст. 42 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. В чому полягають санкції?

2. Обіг сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати (ст. 42-1 КУАП), радіонукліди (ст. 42-2 КУАП), мікроорганізми та інші біологічні агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42-3 КУАП)): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

3. Порушення правил державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУАП) та використання об’єктів полювання, і рибальства (ст. 85, 85-1 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

4. Порушення вимог щодо охорони диких тварин (ст. 87, 88-1 КУАП), охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, зоологічних та ботанічних колекцій (88-2, 90 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

5. Незаконний експорт та імпорт об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУАП). Порушення правил охорони та використання природно-заповідного фонду (ст. 91 КУАП). Жорстоке поводження з тваринами (ст. 89 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

6. Порушення порядку обігу мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст. 90-1 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

7. Порушення ветеринарно-санітарних правил, правил щодо карантину тварин (ст. 107 КУАП), правил тримання собак і котів (ст. 154 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

8. Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. В чому полягають санкції?

9. Порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1 КУАП), правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУАП). Обіг продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167, 170 КУАП). Неправомірне застосування національного знака відповідності (ст. 170-1 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

10. Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності, правил застосування засобів вимірювальної техніки (ст. 172-1 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. В чому полягають санкції?

11. Злісне ухиляння експерта ветеринарної медицини від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. В чому полягають санкції?

12. Самоуправство (ст. 186 КУАП). Одержання неправомірної винагороди працівником ветеринарної медицини (ст. 172-2, 172-5 КУАП). Підкуп: об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

13. Порушення правил адміністративного нагляду. Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів, державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини (ст. 188-10, 188-11, 188-22 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушень. В чому полягають санкції?

14. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів (ст. 189-2 КУАП): об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. В чому полягають санкції?