Предмет юридичної психології

ТЕМА №1.

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Предмет юридичної психології

Система юридичної психології

Зв'язок юридичної психології з іншими науками

Система методів юридичної психології

Розвиток і становлення юридичної психології

ТЕМА №2.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Психологічна структура юридичної діяльності (Види юридичної діяльності)

а) пізнавальна діяльність;

б) конструктивна діяльність;

в) комунікативна діяльність;

Г) організаторська діяльність.

Психологічні особливості юридичної діяльності

Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності

Вивчення і оцінка особистості, яка цікавить юриста

ТЕМА 3.

ПРАВОВА ПСИХОЛОГІЯ

Правова соціалізація

Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості

Психологічні умови дієвості правових норм

ТЕМА №4.

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Поняття кримінальної психології

Поняття особистості злочинця типологія злочинців

Класифікація злочинних типів

Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця

Психологія неповнолітніх злочинців

Психологія організованої злочинності

ТЕМА №5.

ПСИХОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОГО ДІЯННЯ

Психологічні причини злочинної поведінки

Психологічна структура злочинного діяння

Психологічні наслідки здійсненого злочину

ТЕМА №6

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Психологія судді

Психологічні особливості судового процесу

Психологія ухвалення рішення судом

Психологія особи підсудного

Психологічні основи судового допиту. Перехресний допит

Психологічні основи очної ставки у суді

Психологічні основи судового огляду

ТЕМА № 7

ПСИХОЛОГІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА Й АДВОКАТА (ЗАХИСНИКА) З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Психологія прокурорської діяльності

2. Психологічні особливості діяльності адвоката(захисника)

3. Психологічні аспекти відносин адвоката (захисника)

І прокурора в суді

4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката (захисника)

ТЕМА № 8

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

Сутність пенітенціарної психології

Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарання

Колективи засуджених та їх психологічна характеристика

Вплив соціальної ізоляції на особу

Психологія тюремного побуту

Психологічні основи ресоціалізації засуджених

ТЕМА №1. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Предмет юридичної психології

Система юридичної психології

Зв'язок юридичної психології з іншими науками

Система методів юридичної психології

Розвиток і становлення юридичної психології

Предмет юридичної психології

Поняття «психологія» походить від грецьких слів — душа і — слово; вчення, що означає знання про душу, про психічне. Як наука психологія вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі «людина — право».

Праця індивіда в будь-якій сфері людської діяльно­сті визначається психічними процесами, що сприяють пізнанню об'єктивних законів дійсності, взаємовідносин між людьми, мотивів і спрямованості їхньої поведінки, психологічної структури окремої особистості. Вивчення ж психологічних закономірностей сприяє оптимальному регулюванню діяльності людини, становленню такої її наукової організації, що визначає високий рівень вироб­ництва і соціальних відносин. Кожна галузь праці має притаманні саме їй риси, що певною мірою впливають на характер відносин людей у процесі конкретних трудових операцій і розкривають психологічні особливості осіб, які їх здійснюють. Умови і характер тієї чи іншої галузі праці, широта і багатосторонність соціальних відносин при реалізації трудових функцій є нерівнозначними. То­му в психології прийнято виділяти ті психологічні зако­номірності діяльності людини, які є настільки специ­фічними для неї, що відображають структуру соціальних відносин людей у всій її багатогранності. Широкий спектр правової діяльності, її різноаспектність із перева­гою виховної спрямованості визначають необхідність ви­користання в цій діяльності психологічних законо­мірностей, виявлених у процесі вивчення її основних ха­рактеристик.

Знання психологічних закономірностей взаємин осо­бистості й колективу має велике значення для правиль­ного виконання працівниками правоохоронних органів службових і суспільних функцій. Психічне життя люди­ни, пов'язаної із судочинством і правовою діяльністю, має особливості, характер яких визначається виконан­ням безлічі різноманітних соціальних і правових функ­цій. Саме дана обставина сприяла формуванню юридич­ної психології — науки, яка досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері суспільних відносин, які регулюються правом.

Сутність сучасного розвитку наук полягає не лише в їхній диференціації, що зумовлює глибину дослідження кожної відокремленої від тієї чи іншої науки певної га­лузі знань і поступове формування її окремих структур, а й урахування інтегративного руху наук, що ґрунтується на взаємозв'язках і взаємозалежностях галузей, які відоб­ражають різні сторони досліджуваного предмета. У цій площині інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової науки — юридичної психології, яка забезпечує вирішення комплексу завдань, що стосують­ся правозастосовчої діяльності.

Юридична психологія покликана розробляти за­гальні закономірності психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з погляду права. Природ­на цілісність цієї науки є відтворенням глибокої інтегративності базових наук (психології та юриспруденції), розвиток яких створив передумови для виникнення юри­дичної психології. Кожна наука як певна форма руху матерії має закономірності, специфіка і теоретична значу­щість яких підносять систему знань до рівня наукової са­мостійності. Такі закономірності можуть бути позначені й у юридичній психології. Зрозуміло, що їхній комплекс, зміст і роль згодом будуть модифікуватися, це пов'язано з тенденціями розвитку, накопиченням емпіричного ма­теріалу, формуванням абстракцій, які відображають ста­новлення теорії науки.

У сучасній юридичній психології виділяють зако­номірності, пов'язані з психологічними аспектами правотворчості, психологією правосвідомості й праворозуміння, психологічними проблемами правозастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них нале­жать: виникнення і формування психічних властивостей особи, що сприяють протиправним діям; розвиток і фор­мування психічних властивостей особи в процесі злочин­ного діяння; формування психічних властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна пси­хічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у про­цесі перевиховання; зміна і формування психічних влас­тивостей особи у профілактичній діяльності.

Наведені закономірності здебільшого належать до тих сфер людських проявів і діяльності, що переважно пов'язані з протиправними діями або з діями, що спричи­няють їх, і регулюються, з одного боку, нормами права, а з іншого — заходами соціального впливу. Отже, юри­дична психологія вивчає психічні явища і властивості, що стосуються формування антисоціальної настанови, її джерел, передумов і факторів, які впливають на її розви­ток і попередження, форм її можливого прояву, а отже, і її ранньої діагностики. До закономірностей, досліджуваних юридичною психологією, належить і формування психічних властивостей особи в процесі вчинення злочи­ну, зокрема психологічний бік мотивації злочинного діяння, стадій, способів його вчинення і приховування, впливу вчиненого діяння на психічні властивості особи в періоди, пов'язані з її ставленням до діяння, його наслідків, оцінки соціальної й особистісної значущості своєї винуватості.

Найбільш детально в юридичній психології вивча­ються психічні властивості особи при здійсненні різно­манітних функцій у судочинстві. Як відомо, ці власти­вості визначаються процесуальним становищем особи, її роллю і функціями в процесі судочинства. У цьому відно­шенні роль і функції учасників судочинства нерівноз­начні як за процесуальним, так і за психологічним стату­сом (слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, сві­док, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсуд­ний та ін.). Відповідно до обов'язків, виконуваних тими чи іншими особами, виробляються і психічні власти­вості, зумовлені характером їхньої діяльності. Так, вико­нання індивідом обов'язків слідчого, судді, прокурора може розвивати в нього певні моральні й вольові якості, здатність до аналітичних і пізнавальних дій. Це дасть індивіду змогу робити правильні висновки, давати точну оцінку соціальним і антисоціальним проявам, здійсню­вати виховну діяльність.

Юридична психологія вивчає зміни психічних власти­востей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя. У резуль­таті цього виникає можливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій і встановлення психо­логічного контакту, а також з вибору способів виявлення обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього осіб з метою одержання достовірної інформації. Аналіз психічних властивостей особи, яка виконує функції свідка в судочинстві, дає змогу виявити закономірності її психіки, пов'язані зі специфікою сприйняття (довільного й ми­мовільного) і відтворення події злочину, інтерпретацією останньої, зумовленими екстремальними умовами її пе­ребігу. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, дає змогу з'ясувати особливості особи, що виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до нових умов життя, визначенні своєї належності та ролі в мікросередовищі, де відбувається процес виховного впливу.

До закономірностей, що є предметом вивчення юри­дичної психології, належать також зміна і формування психічних властивостей особи під впливом профілактич­ної діяльності. Система впливу на особу охоплює чимало заходів, серед яких політичні, естетичні, моральні, пра­вові погляди й переконання, що відображають ідеологію суспільства. У профілактичній діяльності вони виявля­ються комплексно, але головна роль належить правовому впливу як системі правових розпоряджень і заборон, обов'язкових для виконання. Правовий виховний вплив із використанням різноманітних передбачених законом форм створює передумови для такої правової орієнтації особи, яка забезпечує попередження правопорушень. Психологічний вплив правового виховання відбувається в досить широкому діапазоні, чим забезпечується не ли­ше здатність особи правильно оцінювати результати своїх дій, а й поширення такого впливу на інших осіб шляхом одержання необхідної інформації щодо правозастосовчих заходів.

Аналіз наведених закономірностей, що вивчає юри­дична психологія, дає змогу визначити її предмет. Юри­дична психологія — це галузь психології, яка вивчає за­кономірності й механізми психіки людини в сфері регу­льованих правом відносин.

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохо­ронної діяльності. До них належать:

1) вивчення психології особистості юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) і його діяльності, психо­логічних особливостей юридичної процедури;

2) розгляд психологічної ефективності дії норм пра­ва, правотворчого процесу;

3) дослідження психологічної структури злочину й особи правопорушника, формування антисоціальної настанови і методів попереджувальної діяльності;

4) вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань правосуддя;

5) розгляд психологічних основ проведення окремих процесуальних дій з метою найефективнішого здійснен­ня пізнавальної діяльності та її організації;

6) дослідження психологічних закономірностей пені­тенціарної діяльності з метою розробки системи заходів, що сприяють корекції поведінки засуджених;

7) створення рекомендацій щодо навчання і вихован­ня працівників правозастосовчих органів, спрямованих на формування професійно необхідних якостей;

8) розробка практичних рекомендацій для юристів щодо здійснення правотворчої, правозастосовчої та пра­воохоронної функцій;

9) забезпечення правозастосовчої практики психо­логічним знанням, розробка методик психологічної діа­гностики й судово-психологічної експертизи;

10) аналіз психологічних характеристик правового виховання громадян з метою розробки методів профілак­тичної діяльності щодо окремих осіб і груп населення.

Виконання цих завдань покликане сприяти подаль­шому удосконаленню правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, забезпечити практичних працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями.