Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Загальна технологія соціальної роботи: соціальне проектування та особливості її застосування.
Соціальне проектування як галузь соціологічної науки було обгрунтовано в XX в., Коли стало очевидним, що ігнорування соціальних аспектів розвитку загрожує серйозними витрата - ми у функціонуванні сучасних суспільств. На перших етапах свого становлення воно було похідним від наукового і технічного проектування, що виникли і набули поширення в XIX в., Особливо в архітектурі та машинобудуванні. Потім воно стало використовуватися при вирішенні проблем розселення, а також при вдосконаленні систем управління. Поступово поряд з традиційними видами почали складатися нові самостійні напрямки проектування - людино-машинних систем, екологічне, демографічне, інженерно-психологічне та ін За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства.
Однією з важливих функцій сучасних шкіл-інтернатів стала соціальна адаптація й реадаптація. Висуваються нові завдання в управлінні школою в напрямі формування загальношкільного інтернатного колективу та нові про- цесуальні цілі у вихованні. Порушення адаптивних механізмів у дітей-сиріт цілком залежить від невпорядкованості всіх сфер життєдіяльності шкіл інтер- натного типу, що призводить до ослаблення здатності до адаптації й виник- нення реакції дезадаптації з різними ступенями вираження – від особистіс- них до клінічних. Дитинство – це період інтенсивного фізичного, психічного та соціально- го розвитку. Більшість відхилень у розвитку та поведінці неповнолітніх сиріт ґрунтуються на соціальній дезадаптації. Соціально дезадаптована дитина, підліток знаходиться у важкій життєвій ситуації і є жертвою суспільства, у якому порушили його права на повноцінний розвиток. Адиктивна поведінка дітей-сиріт розкриває причини їх соціальної дезадаптації: індивідуальні особ- ливості (вікові, психічні, характерологічні); наявність навчально-виховної де- задаптації, вплив асоціального середовища на дитину та дисфункціональність школи-інтернату [1, с. 7]. Порушення взаємодії індивіда з середовищем сприяє неможливості здійснення ним у конкретних соціальних умовах своєї позитив- ної соціальної ролі залежно від його можливостей [5]. Тому необхідно забез- печити цілісність організації соціального досвіду у всьому комплексі процесів життєдіяльності дитини в школі-інтернаті.
|