Чи могла б земельна ділянка перейти у спадщину до іноземного громадянина, якщо б вона належала спадкодавцеві на праві приватної власності?

Відповідно до положень ст.1225 ЦК України право власності на земельну ді- лянку переходить до спадкоємців, в коло яких входить і іноземний громадянин, на загальних підставах, із збереженням її цільового при- значення. У випадку, коли іноземна особа спадкує нерухоме майно, то до неї переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене. Але у зв’язку з тим, що право заповідача на призначення спадкоємців не обмежене, то існують випадки, коли до складу спадщини, спадкоємцем якої має стати іноземець входить право на володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. В такому випадку іноземний громадянин спадкоємець приймає спадщину відповідно до описаної вище процедури і стає власником даної земельної ділянки, але протягом року така земля підлягає відчуженню. Тобто, іноземець повинен її продати, подарувати або обміняти особі, яка володіє належною земе- льною правоздатністю (наприклад, громадя- нину України). Термін, в який повинна бути відчужена земельна ділянка сільськогоспо- дарського призначення, починається з дня прийняття спадщини, якщо протягом встано- вленого строку ці вимоги не виконані, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. У такий спосіб законодавець здійснює забезпечення інтересів держави.

З вищезазначеного видно, що іноземні громадяни мають право та можливості спадкувати на території України нерухоме майно, що безумовно є для них майновим надбан- ням. Складність полягає лише у тому, який саме об'єкт нерухомості спадкується. Якщо мова йде про будинки, споруди та іншу ана- логічну нерухомість, крім землі, то до права власності іноземних громадян на зазначені об’єкти, які розташовуються на території України, не застосовується жодних обмежень. Тобто, спадкування такого роду майна здійснюється на загальних підставах, які є спільними як для українських, так і іноземних гро- мадян. Що ж стосується земельної ділянки, то тут ситуація дещо інша, іноземець має право спадкувати землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення. Але у цьому випадку щодо іноземців діють певні обмеження, а саме: іноземець має право спадкувати земельну ділянку несільськогос- подарського призначення лише в межах насе- лених пунктів, а також за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухо- мого майна, що належать йому на праві при- ватної власності. Тобто, мова йде не про всі землі несільськогосподарського призначення, а лише про ті, на яких розташовані об’єкти нерухомості, що безпосередньо пов’язані з землею та перебувають у приватній власності іноземця. Якщо іноземний громадянин успад- кує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то повинен буде протягом року ї відчужити. Зазначені обмеження не можна назвати ані надбанням, ані втратою, адже іно- земний спадкоємець не позбавляється права спадкувати земельну ділянку, а лише зазнає обмежень стосовно права власності на зазна- чене нерухоме майно. Доречно зауважити, що цивільне законодавство нашої країни не прос- то позбавляє іноземного власника права влас- ності на сільськогосподарську землею, а на- дає йому можливість самостійно її відчужити, натомість отримавши матеріальну винагоро- ду, що свого роду є альтернативним надбанням.