Особливості профілактичної роботи з дітьми та молоддю щодо попередження наркотичної залежності

Вживання наркотичних речовин на сьогоднішній день є однією з найгостріших проблем, які постають перед суспільством. Як свідчить статистика, більшість наркоманів починають вживати наркотики у підлітковому віці. Питання лікування наркотичної залежної 11 сьогодні розроблені лише у загальних рисах. Лікування наркомани тривалий, багатоступеневий процес, який, на жаль, не завжди має позитивні наслідки. Тому особливе місце у зменшенні наркоманії займає профілактика наркотичної залежності, і в першу чергу - моло­ді. Специфіка соціально-педагогічної роботи в сфері наркотичної залежності полягає у:

Консультуванні - до цього напряму в нашій країні належні і. первинна профілактика наркотизму. Реалізується, головним чином, без участі правоохоронних органів.

Втручанні - до цього напрямку належить вторинна і третини, і профілактика наркотизму. Реалізується за участю правоохоронних органів, установ, які здійснюють лікування і реабілітацію наркозалежних.

Профілактика, за визначенням ВООЗ - це дії, спрямовані на зменшення можливості виникнення захворювання або порушення, на переривання або уповільнення прогресування захворювання, а також на зменшення непрацездатності. У більш широкому контексті» це різнобічна діяльність, що перешкоджає поширенню нелегальних наркотиків у суспільстві. Профілактика наркотизму охоплює достатньо широке коло напрямів діяльності.

На сьогодні в Україні, як і в усьому світі, найбільш широко використовується медична модель профілактики. Розрізняють первинну вторинну і третинну профілактику відповідно до сучасної класифікації ВОЗ.

Первинна профілактика спрямована на попередження розвитку захворювань і в наркології включає заходи боротьби зі шкідливим

для здоров'я вживанням алкоголю, наркотичних і інших психоактивних токсичних речовин. Е. А. Бабаян вказував на те, що класифікація Н(.ЮЗ применшує значення первинної профілактики, а тільки вона, на його думку, є справжньою. Відповідно до запропонованої ним класифікації, первинна профілактика підрозділяється на радикальну і ранню.

Радикальна профілактика містить у собі зміну соціально-культурних умов життя населення (пропаганда здорового способу життя, і порт, санітарне просвітництво і т. п.) і заходи, що забороняють і контролюють споживання і поширення алкоголю, наркотичних й інших психоактивних токсичних речовин.

Рання профілактика містить у собі як виявлення осіб, які злов­живають без залежності, так і попередження розвитку залежності.

Методи раннього або своєчасного виявлення фактів адиктивної поведінки можуть істотно вплинути на подальший її розвиток завдяки своєчасному втручанню. Методологічно вони виконують задачі ін­формування батьків, а також співробітників освітніх й інших установ про різноманітні ознаки вживання адиктивних речовин. Крім того, і піди відноситься й інформація про те, що необхідно робити, якщо дитина, учень почали вживати адиктивні речовини.

Учені В. Ф. Єгоров, А. Г. Врублевський, К. Е. Воронін запропонували розрізняти профілактику залежно від поля діяльності і на цій підставі до первинної профілактики відносять заходи, які адресуються всьому населенню, від системи заборон і покарань до санітарного просвітництва.

На даний момент первинна профілактика в наркології використовує три основних методи:

1. Систему заборон і покарань.

2. Санітарне просвітництво.

3. Виявлення контингентів високого ризику розвитку адикгивної

поведінки (проте А. Є. Личко і В. С. Бітенський вважають останній лише допоміжним прийомом).

Особливо слід зазначити наступне: ВООЗ під первинною профілактикою розуміє зміну соціальних умов, що призводять до розвитку - хвороби, і лікарі-наркологи цілком обґрунтовано доходять висновку, що " медицина сьогодні впливати на соціальні умови не в змозі. І лікарі первинною профілактикою займатися не можуть". Первинну профілактику ще називають " соціальною профілактикою", тому що піша впливає на комплекс соціальних умов, які сприяють збереженню

і розвитку здоров'я, запобігаючи несприятливому впливу чинників соціального та природного середовища. Таким чином, до первинної профілактики можна відносити як заходи, які запобігають виникненню наркотизму, так і заходи, які підвищують власний опір індивід.) до наркотизму.

Вторинна профілактика спрямована на затримку розвитку хіт роби. У наркології вона містить у собі як ранню діагностику залежності та своєчасне лікування, так і сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування разом із спеціальним протирецидивним лікуванням, Е.А. Бабаян вважає вторинну профілактику умовною, тому що вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій захворю­вання - " спізніла" профілактика, і на запобігання рецидивів - " пізня" профілактика.

У класифікації за полем діяльності до вторинної профілактики відносять заходи, спрямовані на виявлення групи ризику.

Третинна профілактика спрямована на запобігання інвалідності шляхом реабілітаційних заходів. У наркології охоплює дужо тяжкі випадки, після кількаразових рецидивів і безуспішного лікування. Е. А. Бабаян третинну профілактику також відніс до умовної і примусове лікування хронічних випадків назвав " термінальною" профі­лактикою.

У класифікації за полем діяльності третинна профілактика застосовується до тих, хто вже вживає зі шкідливими для здоров'я і її і слідками алкоголь, наркотичні й інші психоактивні токсичні речо­вини.

Залежно від покладених у основу принципів можна назва їй декілька класифікацій профілактики наркотизму. За методами:

1. Освітні - спрямовані на підвищення рівня поінформованості різноманітних груп населення про несприятливі (соціальні, медичні и інші) наслідки вживання адиктивних речовин.

2. Бартерні - спрямовані на утруднення і припинення надходження в суспільство споживачів наркотиків та рекламуючої їх інформації.

За цілями:

1. Спрямовані на запобігання поширення наркотизму й доступності адиктивних речовин.

2. Спрямовані на зниження шкоди та несприятливих наслідків від вживання адиктивних речовин для залежних осіб і суспільства.

За кінцевими цілями розрізняють такі методи профілактики:

1. Методи, які мають за мету повне утримання від вживання адиктивних речовин (повна абстиненція). Такі цілі, наприклад, ставлять перед собою в США й Австралії.

2. Методи, які спрямовані на " помірне споживання" або часткове утримання від вживання адиктивних речовин (часткова абстиненція). У Голландії метою превентивної діяльності вважається зниження ризику від вживання " важких" наркотиків, в Англії - вміння відповідально вживати адиктивні речовини.

За групами населення - " мішенями" профілактики є:

1. Методи, які мають своєю мішенню " потенційних споживачів» адиктивних речовин (головним чином - підлітків і молодь).

2. Методи, які мають своєю мішенню " наставників" - тобто ті групи населення, які виконують стосовно потенційних споживачів функції навчання і контролю, у першу чергу батьків, вчителів, лікарів, просто людей зрілого віку, які мають антинаркотичні установки.

3. Методи, які мають своєю мішенню епізодичних споживачів адиктивних речовин.

4. Методи, які мають своєю мішенню активних споживачів адиктивних речовин із залежністю, що цілком сформувалася, і близьких їм людей (батьків, друзів).

Аналіз звітів діяльності центрів соціальних служб для молоді по­казав, що результативності проведення профілактичної роботи перешкоджає ряд проблем:

- недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає проведенню систематичної, послідовної та комплексної соціально-профілактичної роботи;

- відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема ра­йонних;

- проблематичним є кадрове забезпечення, особливо в районах та сільській місцевості. Зберігається негативна тенденція відтоку кваліфікованих кадрів в інші установи з більш привабливими умовами;

- складним залишається методичне забезпечення ЦСССДМ;

- актуальним залишається створення кризових центрів ресоціалізації наркозалежної молоді.

Вирішення цих проблем потребує професійно-кваліфікованого підходу та проведення комплексу профілактичних заходів щодо попередження наркотичної залежності серед дітей та молоді. Основ­ні положення правового регулювання питань, пов'язаних з профілактикою ВІЛ/СНІД та наркотичною залежністю, висвітлені в системі нормативно-правових актів українського законодавства.