Страждав лиш той хто любити вмів.

Мить

Що життя собою являє?

Хто ж бо скаже, хто те знає?

Що таке небес блакить

Ми забули не у мить.

Кожен день рутина поряд

Ходить-бродить, ставить в ряд;

Не впускає у життя

Мить щасливого буття.

Ви на небо подивіться,

Богу чесно помоліться!..

Ви згадайте все старе,

Бо нове ж то не умре.

Ви згадайте, як у луки, поле, гай,

Чи то може і в сам рай

Ви ходили працювати,

Потім, також, спочивати.

Бо, як лягаєш під вербою

Чи то може й ос`икою –

Відчували подих чистий,

Свіжий, ніжний і барвистий!

А небо! Боже… Блаженна мить,

Коли ти бачиш небес блакить,

А сонце очі засліпляє.

Чогось від тебе забажає

За спів чудовий свій

Пташок квітчастих рій

З наших невгамовних мрій.

Від почуттів кипиш

І немов в даль летиш.

А жити хочеться, … ловить

Ту невблаганну мить!!!!

Час не терпе вагань,

Тому руйнує безліч бажань.

Кохання часом не провіриш,

Сумління часом не заспокоїш.

Що собою час являє?

Ніхто цього не знає

І кожен зрозуміти бажає:

«чому нас час карає?»

Границі «час» не існує

І лиш той це зрозуміє

Хто Життя збагне,

Збагне і проти течії попливе