Загальні положення. При влаштуванні сучасних систем водопостачання і водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних видів труб відкритим

При влаштуванні сучасних систем водопостачання і водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних видів труб відкритим, прихованим або закритим способами.

Відкритим способом труби укладають по існуючих або таких, що спеціально зводяться, конструкціях (опорах, естакадах, стінах) або в прохідних і напівпрохідних каналах і колекторах. Доступ для огляду таких труб можливий як у процесі прокладки, так і їх експлуатації.

Приховану прокладку труб здійснюють у траншеях і непрохідних каналах. Доступ до труб можливий тільки в період будівництва, а при експлуатації - після розриття ґрунту або розкриття конструкцій каналів.

Закритим способом труби укладають без розробки ґрунту проколюванням, продавлюванням, горизонтальним бурінням, щитовою або штольною проходкою.

Технологія будівництва трубопроводів багато в чому залежить від їх призначення і виду прокладки, від матеріалу труб, їх довжини, діаметра, товщини стінок, наявності і виду ізоляції, а також від забезпеченості будівництва монтажними елементами (трубними секціями, ланками) та ін. Особливості монтажу трубопроводів полягають в тому, що їх монтують з окремих елементів (труб) порівняно невеликої довжини, у зв'язку з чим доводиться влаштовувати велику кількість стиків (від 60 до 500 на 1 км трубопроводу), що збільшує трудомісткість і вартість робіт. Для зниження цих показників здійснюють попереднє укрупнення труб в окреміізольовані ланки або секції з двох, трьох і більшого числа труб. Монтаж трубопроводів зв'язаний з необхідністю з'єднання труб або їх секцій в безперервну нитку.

З'єднання труб бувають: зварні, клейові, розтрубні, фланцеві й муфтові. Зваркою сполучають сталеві й пластмасові труби, забезпечуючи високоміцні, щільні й жорсткі стики. Пластмасові труби сполучають також склеюванням. Розтрубні з'єднання застосовують для чавунних, керамічних, залізобетонних і пластмасових труб. На фланцях (насувних або приварених) болтами з’єднують різні труби з прокладкою між фланцями гуми, пароніта та ін. На муфтах з’єднують металеві й неметалеві труби. Загальним недоліком улаштування розтрубних, фланцевих і муфтових з'єднань є їх висока трудомісткість при великих витратах ручної праці.

Процес прокладання трубопроводів полягає в установці і збиранні на трасі монтажних вузлів - труб (або їх секцій, ланок), фасонних частин, компенсаторів і арматури - в проектне положення.

Необхідною умовою для надійної експлуатації трубопроводу є укладання його на проектну відмітку із забезпеченням умови, що він щільно спирається на дно траншеї по всій довжині, а також збереження труб і їх ізоляції при укладанні.

Трубопроводи в системах водопостачання і водовідведення укладають на природну або штучну основу.

При природній основі труби укладають безпосередньо на ґрунт непорушеної структури, забезпечуючи поперечний і поздовжній профіль основи за проектом.

Для укладання труб в недостатньо стійких сухих ґрунтах на дно траншеї підсипають шар з гравію, гравійно-піщаної суміші або піску завтовшки не менше 0, 1 м на всю ширину траншеї.

Прокладка трубопроводів за заданим напрямом і ухилом. Для укладання труб за заданим напрямом і ухилом застосовують причалювання, пришивні й ходові візирки, схили та інші пристрої, а також геодезичні інструменти. При цьому з двох сторін котловану суміжних оглядових колодязів встановлюють на стовпах обноски, причому так, щоб поперечні дошки були горизонтальні й проходили через центр колодязів (рис. 4.1). Над центром колодязя в дошку забивають цвях, збоку до дошки прибивають строго горизонтально брусок, що називається поличкою. Таку ж обноску з поличкою роблять і біля оглядового колодязя, що знаходиться на другому кінці ділянки, на якій має відбутися укладання труб. До забитих цвяхів кріплять і натягують дріт (причалку), що служить як напрямна при укладанні труб. Оскільки натягнуте причалювання відповідає осі трубопроводу, що прокладається, то за положенням опущеного з неї виска перевіряють правильність прокладки труб за заданим напрямом. При цьому необхідно, щоб вертикальна вісь кінця кожної труби, що укладається, співпадала з виском. При неспівпадінні кінець труби зміщують в потрібному напрямку краном або за допомогою монтажного лому.

Оскільки контролювати ухил при укладанні труб за відмітками лотків колодязів на практиці важко, то над сусідніми колодязями до обносків по їх центру кріплять пришивні візирки, які мають ту ж різницю відміток, що і лотки. Лінія, що сполучає точки між центрами пришивних візирок, має той же ухил, що і належний прокладці трубопровід. Цю лінію називають лінією візування. Якщо від неї в будь-якій точці відкласти прямовисно вниз 4 м, що можна зробити за допомогою ходової візирки, то нижні точки визначатимуть в будь-якому місці точне закладання лотка труб. При закріпленні пришивної візирки необхідну обчислену її довжину визначають від закріпленої на обносці полички.

Перед укладанням труб положення обноски, полички і пришивної всередині візирки перевіряють нівеліром. Окрім візирок при укладанні труб застосовують висок, що опускається з натягнутого дроту (причалки), за допомогою якого можна точно намітити вісь трубопроводу, який прокладається. При великих діаметрах труб в них іноді вставляють шаблони з відміченою віссю трубопроводу, що полегшує їх укладання за заданим напрямом. Застосовують також інвентарні переносні обноски-визирки.

Рис. 4.1. Прокладка труб за заданим напрямом і ухилом:

1 – обноска; 2 – поличка; 3 – пришивна візирка; 4 – ходова візирка; 5 – лінія візування; 6 – причалка

Трубопроводи за заданим ухилом можна укладати також за допомогою рівня.

Проте точніше прокласти трубопровід за заданим напрямом і ухилом можна за допомогою променя лазерного нівеліра. Лазерний нівелір встановлюють на початку ділянки, що прокладається, і націлюють промінь так, щоб він точно співпадав з поздовжньою віссю трубопроводу. Для цього в кінці ділянки встановлюють відповідний екран з намальованими колами і перетином осей. Оптичну трубу лазерного нівеліра наводять на екран так, щоб «зайчик» променя точно потрапив у центр концентричних кіл, що свідчить про з’єднання променя з віссю трубопроводу. Забезпечивши це, нівелір закріплюють в такому положенні і приступають до укладання труб. При цьому перед стропуванням труби всередині її встановлюють зйомний екран із зображенням на ньому концентричних кіл і перетину осей. При укладанні труби її центрують так, щоб «зайчик» променя лазерного нівеліра потрапив у перетин осей зйомного екрана. Після цього трубу фіксують в такому положенні підсипанням з боків ґрунтом і переходять до укладання наступної труби. За умови точного дотримання такої технології гарантовано забезпечується абсолютно точна прокладка трубопроводу за заданим напрямом і ухилом.

Правильність укладання трубопроводу за заданим напрямом і ухилом остаточно перевіряють перед засипкою труб і колодязів шляхом нівеляції дна лотків труб і колодязів.