Монтаж прямокутних споруд

При зведенні комплексів водопровідних та каналізаційних споруд монтують камери реакції, горизонтальні відстійники, фільтри, блоки очисних споруд, резервуари чистої води, аеротенки, біофільтри та інші прямокутні ємнісні споруди.

Монтаж камер реакції здійснюють найчастіше комбінованим методом, при якому стінові панелі монтують роздільно, а інші елементи всередині камери - комплексно. Монтаж камери з панелей з опорною п'ятою починають після влаштування бетонної основи. Потім бетонують днище і після набору їм необхідної міцності встановлюють стійки і направляючі перегородки камери. При будівництві камер невеликих розмірів монтаж панелей, стійок та циркуляційних перегородок виконують з пересуванням крану і транспортних засобів навколо камери по бермі котловану.

Монтаж горизонтальних відстійників з урахуванням значних розмірів їх в плані здійснюють кранами з рухом їх по бетонній основі або днищу вздовж стін, що монтуються (рис. 4.45). Відстійники монтують, як роздільним, так і комплексним методом, при якому стінові панелі та плити перекриття коридорів встановлюють за один прохід крана.

Приклад монтажу відстійника продуктивністю 300 тис. м³/добу, що складається з 10 коридорів шириною по 6 м, наведено на рис. 4.45. Монтаж ведуть з транспортних засобів, причому монтаж панелей починають з середнього коридору (в осях Е-Д), а потім ведуть кільцевими симетричними захватками з пересуванням крана навколо змонтованих коридорів. При такій організації робіт після монтажу середніх коридорів в них ведуть роботи по замонолічуваню стиків, торкретування монолітних ділянок та ін.

Горизонтальні відстійники монтують теж роздільним методом, при якому спочатку одним краном великої вантажопідйомності монтують стінові панелі коридорів, а іншим (слідом за ним) меншої вантажопідйомності плити перекриття. Крани у процесі монтажу панелей і плит рухаються уздовж коридорів «змійкою» і використовуються за своєю вантажопідйомністю більш ефективно.

Рис. 4.45. Схема організації монтажу горизонтальних відстійників гусеничним краном:

1 – панелевіз; 2 – тимчасова дорога зі збірних з/б плит; 3- монтажний гусеничний кран; 4 – стінові панелі коридорів; 5 – опалубка труб для відводу осаду; 6 – монолітне днище; 7 – бетонна основа; 8 – опалубка монолітного залізобетону

Рис. 4.46. Продовження рис. 4.45

Монтаж фільтрів часто ускладнюється розташуванням їх всередині будівлі і необхідністю завантаження їх фільтруючими матеріалами. При будівництві водоочисних станцій (ВДС) монтують фільтри як однорядні, так і дворядні. Схема монтажу однорядних фільтрів приведена на рис. 4.47. Будують їх у дві черги, по напівблоках. Фільтри кожної черги споруджують у два етапи (цикли): нульовий і основний. У період нульового циклу (рис. 4.47, а) виконують земляні роботи, влаштовують фундаменти під колони будівлі фільтрів та побутові приміщення, а також монолітні днища сегментів в будівлі. Монтаж каркаса будівлі і самих осередків фільтрів (основний цикл) (рис. 4.47, б) здійснюються у такій послідовності: спочатку монтуються каркас будівлі, а потім осередку. Монтаж колон, ферм та плит покриття будівлі ведуть з допомогою гусеничного крана, що переміщується по днищу фільтрів (рис. 4.47).

Потім монтується технологічне обладнання, трубопроводи та арматура. Оскільки споруда змонтована повністю (включно з перекриттям), для монтажу фільтрів застосовується гусеничний кран з укороченою стрілою, що переміщається по днищі фільтрів (рис. 4.48, а).

Рис. 4.47. Схема монтажу споруди фільтрів водоочисної станції продуктивністю 200 тис. м³/добу:

1 – фундаменти; приямки; 3 – гусеничний кран вантажопідйомністю 20 т; 4 – бетонна основа; 5 – асфальт; 6 – арматурні сітки; 7 – монолітне днище; 8 – фермовіз; 9 – залізобетонні ферми довжиною 18 м; 10 – панелі стін фільтрів; 11 – колони споруди; 12 – колодязі; 13 – плити перекриття; 14 – коридори відстійника; 15 – з’їзди; 16 – тимчасова автодорога; 17 – траверса для монтажу ферм

Замонолічування стиків, монтаж дренажних і переливних лотків часто виконують паралельно з монтажем панелей, після чого роблять їх гідравлічні випробування. Однак, як показав досвід, одночасний монтаж всіх елементів осередків не завжди доцільний, оскільки в разі неякісного закладання стиків (що може бути виявлено тільки після гідравлічних випробувань) важко усунути дефекти і відновити герметичність осередків. Тому лотки краще монтувати після випробування осередків та усунення помічених дефектів. При цьому їх встановлюють за допомогою кран-балки або спеціального козлового крана, що переміщається по рейках, укладених на стінах фільтрів (рис. 4.48, б).

Рис. 4.48. Монтаж осередків та лотків фільтрів:

1 – фундаменти споруди фільтрів; 2 – колони; 3 – плити перекриття; 4 – кран-балка; 5 ‒ залізобетонні ферми довжиною 18 м; 6 – гусеничний кран з укороченою стрілою; 7 – панелі стін фільтрів; 8 – монолітне днище; 9 – коридори відстійників; 10 – козловий кран вантажопідйомністю 2, 5 т; 11 – лоток фільтра

Монтаж резервуарів. Для монтажу прямокутних резервуарів різної ємкості застосовують однотипні збірні елементи при невеликій загальній кількості їх типорозміром (стінові панелі, перегородки, підколінники, колони, балки, ригелі, плити перекриття). Це дозволяє застосовувати однотипну технологію та схеми монтажу резервуарів практично незалежно від їх ємкості.

Монтаж невеликих в плані резервуарів ведуть з переміщенням крану навколо них по бермі котловану, а середніх та великих розмірів – з переміщенням монтажного крану по днищу та з розбивкою на монтажні ділянки по повздовжнім осям А, Б, В (рис. 4.49)

Рис. 4.49. Схема руху монтажних кранів при спорудженні двох великих резервуарів:

1 – стінові панелі; 2 – колони в котловані; 3 – циркуляційні перегородки; 4, 5 – виїзд з котлована та в’їзд в нього; 6 – робочий хід крана (→); 7 – зворотній хід (─ ─ →); 8 – напрямок руху транспортних засобів (─ ∙ →)

Монтаж конструкцій в межах резервуара доцільно виконувати по прольотах, що приймаються в якості монтажних ділянок. Роботи на кожній ділянці можна виконувати трьома спеціалізованими потоками: 1) установка стінових панелей і фундаментів під колони (подколонників); 2) монтаж колон і циркуляційних перегородок з одночасним замонолічуванням стиків; 3) укладання балок (ригелів) і плит перекриття.

Послідовність монтажу збірних конструкцій повинна забезпечувати стійкість і міцність їх в межах монтажної ділянки. Враховуючи значні розміри в плані великих резервуарів, монтаж виконують в основному з пересуванням крану всередині резервуара по його днищу. Встановлювати збірні елементи резервуарів можна комплексним, роздільним або комбінованим методами.

Монтаж перекриттів прямокутних резервуарів можна вести одночасно по декількох прольотах, наприклад перекриття дев’яти прольотного резервуара по трьох - п'яти прольотах. При одночасному монтажі трьох прольотів один з них залишають для переміщення крана, а в інших розкладають збірні елементи; при монтажі п'яти прольотів під розкладку елементів може бути зайнято чотири прольоти. Завершивши вивірку колон та зварювання їх з балками і плитами виконують замонолічування швів. Схему руху крана при цьому вибирають таку, щоб до кінця монтажу кран міг вийти з резервуара через залишений отвір.

Монтаж аеротенків (найбільш характерна схема приведена на рис. 4.50. Монтаж конструкцій та технологічних трубопроводів чотирьохкоридорних аеротенків ведуть роздільним методом чотирма спеціалізованими потоками, що відповідає кількості секцій аеротенків. У перший потік включають монтаж панелей поздовжніх стін аеротенків по осях А, Б, В, Г і Д (рис. 4.50, 1-1) з одночасним їх закріпленням і замонолічування стиків. У другій включають монтаж балок, плит і ходових містків по осях Б і Г, балок і лотків для подачі активного мулу, потім плит, що перекривають ці лотки, по осі У. В третій потік входять роботи по монтажу повітроводів, каналів та інших елементів конструкцій, монтаж яких має бути закінченим до установки панелей торцевих поперечних стін. У четвертий, який розбивають на два паралельні потоки, включають монтаж поперечних ходових містків, торцевих стін і лотків, починаючи з поперечної осі 3 (один потік прямує до осі 1, а другий - до осі 5). Такий розподіл робіт по спеціалізованим потокам дозволяє підібрати для монтажу конструкцій і трубопроводів найбільш економічні крани, що пересуваються по днищу і працюють на мінімальних вильотах стріли.

Оскільки при монтажі аеротенків застосовуються елементи різної маси, в процесі робіт доводиться використовувати різні способи їх доставки в котлован, а також встановлення в проектне положення. Наприклад, конструкції, які доставляють в котлован транспортом по одній, двох, монтують звичайно з транспортних засобів, тобто «з коліс», а більш дрібні - з попередньою доставкою та розкладкою на днище. Але часто в силу стисненості умов «з коліс» монтують і конструкції масою 2... 2, 5 т, користуючись транспортними засобами меншою вантажопідйомністю (не більше 5 т). При монтажі елементів з попередньою розкладкою їх розміщують в безпосередній близькості до фронту робіт або біля протилежних стін, що, однак, подовжує монтажний цикл крана. Закінчивши в аеротенках монтажні роботи, переходять до торкретування і замонолічування бетонних поверхонь монолітних ділянок, а також гідравлічному випробуванню ємностей і гідроізоляції зовнішніх поверхонь стін.

Рис. 4.50. Схема монтажу чотирьох коридорних аеротенків з типових плоских панелей роздільним методом:

1 – стінові панелі зовнішні; 2 – стінові панелі внутрішні; 3 – повітроводи з відводом до фільтрувальних каналів; 4 – плити прохідних містків; 5 – балки; 6 – фільтрувальні канали; 7 – інвентарні переїздні містки; 8 – бортовий автомобіль; 9 – автокран; 10 – драбини; 11 – лотки; 12 – автомобіль по доставці лотків; 13 – панелевіз; 14 – пневмоколісний кран, що встановлює стінові панелі; 15 – температурно усадочний шов; 16 – розчинонасос для замонолічування стиків; 17 – електрозварювальний агрегат; 18 – панелевіз по доставці панелей для торцових стін; 19 – балка, підготовлена до установки; 20 – клини для тимчасового кріплення балок; 21 – зварний шов; 22 – розпірка в лотку

Монтаж двох- і трьохкоридорних аеротенків (невеликої продуктивності) з шириною коридорів не менше 4...5 м виконують за такою ж схемою, що і чотирьох коридорних. Аеротенки з вузькими коридорами (шириною менше 4...5 м) монтують звичайно комплексним методом по коридорах. При цьому після монтажу панелей поздовжніх стін відразу встановлюють в коридорі всі конструкції, а також повітроводи, перехідні містки і т.п. До монтажу наступного коридору переходять після повного завершення робіт у попередньому. Щоб виключити простій крана в очікуванні фронту робіт, монтажні роботи доцільно організувати паралельно у двох секціях аеротенків. Встановивши конструкції в межах першого коридору першої секції, кран переводять у другу для виконання аналогічних робіт, а в змонтованому коридорі першої секції в цей час зварюють закладні деталі, замонолічують стики. Завершивши роботи в першому коридорі другої секції, кран повертають в першу, де продовжують монтувати наступний коридор. У цей час у другій секції готують фронт для продовження робіт у наступному коридорі і т.д.

Монтаж типових вентиляційних градирень ведуть баштовим краном, розташованим з одного боку каркаса при забезпеченні вильоту стріли крана для монтажу елементів самого крайнього ряду конструкцій. При цьому можливі два способи монтажу каркасів градирень знизу вгору і згори вниз. При монтажі способом знизу вгору (рис. 4.51) роботи ведуть такий спосіб.

Рис. 4.51. Монтаж типової збірної залізобетонної вентиляційної градирні способом знизу вверх:

1 – рельсовий підкрановий шлях; 2 – бакенний кран; 3 – водозбірний басейн; 4 – монолітні колони; 5 – збірні колони; 6 – ригелі; 7 – опорні деталі; 8 – тимчасові хомути

На монолітні колони водозбірного басейну встановлюють поперечні і поздовжні ригелі ярусу каркаса (відмітка 3, 150 м), після чого їх вивіряють і закріплюють у проектному положенні. Далі в стакани, утворені ригелями, опускають колони каркасу з привареними опорними деталями під ригелі II ярусу на позначці 5, 300 м, після чого їх тимчасово закріплюють. Потім на них монтують ригелі II ярусу, до них приварюють опорні деталі III ярусу, після чого монтують колони цього ярусу і т. д., поки не будуть змонтовані всі, які залишилися яруси каркаса.