Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Конвенції Міжнародної організації праці у сфері регулювання зайнятості
Конвенція № 88 (від 9 липня 1948 р.) «Про організацію служби зайнятості». У статті 1 зазначається, що держава утримує або забезпечує утримання безплатної державної служби зайнятості. Основний обов’язок служби — забезпечення можливої організації ринку зайнятості як невід’ємної частини національної програми досягнення і підтримання повної зайнятості, розвитку й використання продуктивних сил. Служба зайнятості складається з національної системи бюро по найму та працює під керівництвом державної влади (стаття 2). У статті 3 зазначається, що ця система має мережу місцевих і регіональних бюро. Представники підприємців і працівників залучаються через консультативні комітети до співробітництва в справі організації і діяльності служби зайнятості, а також до розробки її політики. У статті 9 зазначається, що персонал служби зайнятості складається з державних службовців. Конвенція № 102 (від 28 червня 1952 р.) «Про мінімальні норми соціального забезпечення». У статті 19 зазначається, що держава забезпечує особам допомогу на випадок безробіття. Захисту підлягають особи, здатні й готові працювати, які тимчасово втратили заробіток через неможливість одержати відповідне заняття (стаття 20). У статті 24 зазначається, що допомога може не надаватися під час періоду чекання, тривалість якого становить перші 7 днів кожного випадку тимчасової втрати заробітку. Конвенція № 111 (від 25 червня 1958 р.) «Про дискримінації в галузі праці та зайнятості». У статті 1 зазначається, що будь-яка різниця, недопущення або перевага щодо визначеної роботи, заснованої на специфічних вимогах, не вважається дискримінацією. Терміни «праця» і «заняття» включають доступ до професійного навчання, доступ до праці та будь-яких занять, а також оплату і умови праці. Конвенція № 122 (від 9 липня 1964 р.) «Про політику в галузі зайнятості». У статті 1 зазначається, що держава здійснює активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття. Ця політика враховує взаємозв’язок між цілями в галузі зайнятості, іншими економічними та соціальними цілями. Представники підприємців і працівників залучаються до консультацій відносно політики у сфері зайнятості (стаття 3). У 1970 р. МОП прийняла Конвенцію 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються. Стаття 2 цієї Конвенції проголошує, що встановлена мінімальна заробітна плата має силу закону і не підлягає зниженню; невиконання цього положення тягне за собою відповідні карні та інші санкції. У 1967 р. прийнято рекомендацію про розгляд скарг на підприємствах з метою їх вирішення.
|