Доцент Чередниченко Г.А.

Тема 11. Відтворення і обіг усього суспільного капіталу. Економічні цикли та кризи.

1. Суспільний капітал і сукупний суспільний продукт (ССП).

2. Умови реалізації ССП при капіталістичному простому і розширеному відтворенні.

3. Національний доход: виробництво, розподіл, використання.

4. Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.

5. Економічний цикл та його фази.

Раніше були розглянуті проблеми відтворення індивідуального капіталу, тапер необхідно з’ясувати закономірності відтворення суспільного капіталу.

Суспільний капітал – це сукупність всіх індивідуальних капіталів, розглянутих в їх всебічному зв’язку і взаємозалежності.

Рух, кругооборот кожного індивідуального капіталу, у зв’язку з розвитком суспільного розподілу труда, тісно переплітається з кругооборотами багатьох інших індивідуальних капіталів.

З’ясування зв’язків між індивідуальними капіталами, закономірностей відтворення суспільного капіталу передбачає відповіді на такі запитання:

1. Звідки візьмуть предмети споживання наймані робітники та капіталісти?

2. Звідки капіталісти візьмуть засоби виробництва?

3. Яким чином вироблений продукт дасть можливість розширити виробництво?

Результатом річного функціонування суспільного капіталу є сукупний суспільний продукт.

Сукупний суспільний продукт (ССП) – це вартість сукупності всіх матеріальних благ, вироблених у сфері матеріального виробництва протягом року.

Реалізація ССП забезпечує відтворення факторів виробництва в специфічній суспільній формі постійного і змінного капіталів, а також відтворення капіталістичних виробничих відносин.

ССП має певний склад по вартості і по натуральній формі.

ССП, як і будь-який товар, вироблений в капіталістичних умовах по вартості складається з:

ССП = C + V + m

C – вартість спожитих засобів виробництва;

V - еквівалент вартості робочої сили;

m – додаткова вартість.

По натуральній формі ССП складається з засобів виробництва і предметів споживання. В основі цього розрізнення лежить різна функціональна роль, різне економічне призначення засобів виробництва і предметів споживання (для виробничого чи особистого споживання).

Засоби виробництва призначені для виробничого споживання.

Предмети споживання призначені для особистого споживання.

У відповідності з цим і все матеріальне виробництво розпадається на 2 підрозділи: І підрозділ – сукупність галузей, що виробляють засоби виробництва; ІІ підрозділ – сукупність галузей, що виробляють предмети споживання.

Вперше така класифікація матеріального виробництва була дана Марксом, він дослідив взаємозв’язки, обмін між двома підрозділами.

Питання.

Теорія капіталістичного відтворення складається з 2-х частин:

1) теорія реалізації, тобто абстрактна теорія відтворення, в якій аналізуються пропорції між галузями матеріального виробництва, що необхідні для реалізації ССП;

2) теорія економічних циклів – циклів капіталістичного відтворення, в якій аналізується конкретний стихійний механізм здійснення цих пропорцій, що включає в себе економічні кризи, котрі відновлюють порушені пропорції матеріального виробництва.

Сутність проблеми реалізації ССП полягає в тому, щоб показати, яким чином для кожної частини ССП, з урахуванням її вартісної і натуральної форми буде знайдено іншу частину цього продукту, що замістить її. Іншими словами: проблема реалізації полягає у відшкодуванні (компенсації) складових частин ССП по вартості і по натуральній формі, у визначенні умов, які необхідні для цього.

Основні передумови теорії реалізації, з яких виходив Маркс:

1) розділення ССП на складові по вартості і по натуральній формі;

2) припущення, що є “чистий капіталізм”, тобто не враховується дрібне товарне виробництво (просте товарне виробництво), що базується на праці власника засобів виробництва (ці відносини не є провідними при капіталізмі, вони не визначають головні риси капіталістичної системи відтворення);

3) припускається, що ціни товарів дорівнюють їхньої вартості (в суспільному масштабі ∑ цін товарів = ∑ вартостей товарів);

4) абстрагування від зовнішньої торгівлі (щоб не переносити проблему реалізації з рівня окремої країни на рівень всіх країн, що взаємодіють);

5) припущення, що основний капітал споживається протягом 1-го року і його вартість цілком переноситься на річний продукт;

6) припущення, що m′ = 100%;

7) припущення, що органічна будова капіталу не змінюється.