Класифікація скульптур

РОЗДІЛ І. МИСТЕЦТВО В ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

ТЕМА 1. ВИДИ І МОВА МИСТЕЦТВ

ПЛАН.

1. Поняття «культура», «художня культура». Співвідношення понять «культура» і «мистецтво».
2. Мистецтво та специфіка його художньо-образної мови.
3. Види мистецтва.
4. Поняття «художній образ».

1.

Поняття «культура» нерозривно пов'язане з усіма видами діяльності людини — політичним, економічним, правовим, релігійним, етичним, художнім тощо. Воно включає в себе настільки широке коло значень і смислів, що стало неможливим створити єдине визначення цього поняття, яке б повністю могло розкрити його зміст. Тому в науковій літературі існує безліч визначень культури, які доповнюють та уточнюють одне одного.

Слово «культура» похідне від латинського “ cultura ” (обробка, догляд, розвиток) і спочатку означало у Стародавньому Римі обробіток землі, працю землероба. Надалі це слово почало вживатися в іншому значенні – «освіченість», «вихованість».

Наукове поняття «культура» поширилося у 18 столітті як протилежне поняттю «натура», тобто «природа».

Отже, в загальному розумінні, культуру можна визначити як характеристику людського буття, як над біологічне, надприродне явище, яке визначає міру людяного в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти.

У широкому сенсі культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством за весь час його існування.

Художня культура – це частина загальнолюдської культури, яка стосується передусім художніх цінностей. Її можна вважати одним із компонентів духовного життя суспільства.

Центральною ланкою, основою художньої культури є мистецтво. Художня культура розглядає закономірності розвитку мистецтва, його зв'язок із суспільним рухом, його роль у житті людини.

2.

Мистецтво – вид людської діяльності, що відображає дійсність в художніх образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

У кожного виду мистецтва своя особлива мова: в музиці – це звуки, в літературі – слова, в живопису – кольори, в архітектурі – об’ємні форми.

3.

4.

Художній образ – особливий спосіб відображення життя, характерний лише для мистецтва.

Художній образ називають «живою клітиною» мистецтва, а мистецтво – мисленням в образах.

ТЕМА 2. ВІЗУАЛЬНІ МИСТЕЦТВА

ПЛАН.

1. Архітектура – кам’яний літопис століть.

2. Скульптура – мовчазна потаємна муза.

3. Графіка – ритми ліній.

4. Різнокольоровий світ живопису.

5. Декоративно-ужиткове мистецтво – мистецтво чарівних візерунків.

6. Художня фотографія.

1.

Архітектура (лат. - будівництво, зодчество) – мистецтво проектування і зведення будівель, споруд, комплексів відповідно до їхнього призначення, можливостей та естетичних уявлень суспільства.

Давньоримський зодчий Вітрувій сформулював три основні вимоги до архітектури:

Розглянемо види архітектури:

Професія архітектора дуже давня. У ній поєднані наука, мистецтво й техніка. Тому архітектор має бути одночасно талановитим митцем і вправ­ним інженером.

2.

Скульптура – вид образотворчого мистецтва, створення об’ємних зображень з твердих або пластичних матеріалів. (Порівняти з визначенням на стор. 26.)

Л Ю Д И Н А

Мова скульптури

форма матеріал світлотінь

Класифікація скульптур

1. За призначенням:

- монументальна

- декоративно-монументальна

- станкова

- дрібна пластика

2. За можливостями огляду:

- кругла

- рельєф

3. За типом зображення:

- бюст

- статуя

- фігурна група

4. За змістом:

- портрет

- тематична композиція

- анімалістика

Головний інструмент скульп­тора – власні руки, що мають бути чутливими, як у піаніста, і сильни­ми, як у робітника. Залежно від матеріалу скульптор користується такими інструментами, як стеки, різці, молоток.

Основними способами скульптурної обробки є моделювання – ліплення з пластичних матеріа­лів (глина, віск тощо) з наступним відливанням у бронзі, різьблення та висікання – зняття частинок твердого матеріалу (дерева, каменю та ін.).