Визначення правочинів недійсними та првові наслідки виконання недійсного правочину.

Недійсними правочинами є дії суб’єктів цив.права, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цив.прав та обов’язків, але не породжують бажання сторонами юр.результатів у наслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону. Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону (з моменту держ.реєстрації; з моменту настання відповідної умови).

Існують такі наслідки недійсності правочинів:

Юр.наслідки випливають з факту вчинення недійсного правочину і полягають у ненастанні юр.наслідків, яких прагнули досягнути сторони. Вони обмежуються лише постановкою питання про недійсність правочину. Нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення і не породжує для його сторін цив.прав та обов’язків. Оспорювальний правочин хоча і породжує в момент вчинення правові наслідки, проте після його оспорення заінтересованої особи і визнання недійсним судом, він є недійсним і нічим не відрізняється від нікчемного. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Майнові наслідки недійсності правочинів породжують такі 2 юр.факти, як вчинення недійсного правочину та виконання його хоча б однією стороною повністю чи частково. Такі правові наслідки наз.майновими, оскільки визначають юр.долю переданого за нікчемним правочином майна.тут має місце двостороння реституція – повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення, відповідно з чим у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разу неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Додаткомі майнові наслідки сторін недійсного правочину полягають у обов’язку відшкодування винною стороною заподіяних збитків та моральної шкоди іншій стороні або третій особі. Тут має місце одностороння реституція, яка передбачає повернення тільки однієї сторони правочину у той майновий стан, в якому вона перебувала до його вчинення.

42) Види недійсних правочинів:

Правочини з дефектами суб’єктивного складу. Якщо хоча б однією з сторін правочину виступала особа, яка не досягла 14 р., або якщо правочин виходив за межі дрібного побутового і якщо б було відсутнє схвалення дій малолітньої особи батьками, опікуном, то такий правочин визнається недійсним. Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція.

Правочин з дефектами волі. Одним із видів дефектів волі є тимчасовий стан, при якому людина не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Стан, при якому особа не усвідомлює своїх дій, може мати одну з трьох форм вияву:

Вольову (оцінює те, що відбувається, але не може керувати своїми діями);

Інтелектуальну (не розуміє значення своїх дій, хоча може ними керувати);

Змішану (не розуміє значення своїх дій і не керує ними);

Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція.

Правочин з дефектами форми. Недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Але порушення простої письмової форми все ж має певні негативні наслідки для його сторін. Якщо правочин укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом недійсним. У разі недодержання обов’язкової нотаріальної форми одностороннього правочину (заповіт), такий правочин є нікчемним. Недодержання нотаріальної форми договору має наслідком його нікчемність, настає двостороння реституція.

Правочин з дефектами змісту та порядку укладення правочину. Правочин, укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї особи з іншою його стороною, є оспорюваним. Особа, чку представляють, отримує право на позов про визнання правочину недійсним. Основним наслідком такого правочину є двостороння реституція.