Покарання:поняття,його мета та види

Кримінальне покарання - це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Щодо мети покарання, то згідно зі ст.. 50 ККУ, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

Усі можливі види кримінальних покарань визначені у кримінальному законі і ними є:

- штраф, тобто грошове стягнення в дохід держави. Його розмір визначається судом залежно від стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини кодексу не передбачено вищого розміру штрафу;

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- застосовується за тяжкий або особливо тяжкий злочин;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Може бути застосоване як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років;

- громадські роботи. Полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Встановлюються на строк від 60 до 240 годи і відбуваються не більш як чотири години на день. Не призначаються інвалідам І або ІІ груп, вагітним, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби;

- виправні роботи. Встановлюються на строк від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого, із суми заробітку якого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі від 10 до 20 відсотків. Не застосовуються до: вагітних та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; непрацездатних; осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

- службові обмеження для військовослужбовців. Застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років. Із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі від 10 до 20 відсотків;

- конфіскація майна. Полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині кодексу;

- арешт. Полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Не застосовується до осіб, яким не виповнилося 16 років, вагітних та жінок, які мають дітей до семи років;

- обмеження волі. Полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Встановлюється на строк від одного до п'яти років. Не застосовується до неповнолітніх, вагітних і жінок, що мають дітей віком до 14 років, осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів І та ІІ груп;

- тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. Призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років. Не застосовується до осіб, які раніше мали покарання у вигляді позбавлення волі;

- позбавлення волі на певний строк. Полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на строк від одного до 15 років у кримінально-виконавчі установи;

- довічне позбавлення волі. Призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, передбачених ККУ, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, понад 65 років, а також до жінок, що були вагітні під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.