E. Scotland

It is one of those places where civilization has not tramped all before it. Scotland has uniqely combined the untouched beauty of nature with the kind of facilities that guarantee comfort.

Your impressions from Scotland very much depend on you, on how open you are to new cultures and traditions of this country. Start your trip with the cities and then go deep to the Highlands. Step by step you will be unweiling the quiet magic of this miraculous place and falling in love with its unforgettable authenticity, which gets smoothly with modernity. Tartan is no longer just an echo from the past. Any bank or football team has its own tartan. Any local family can have a tartan by just registering it at the Scottish tartan Society. And it is not only fashion that reflects a changing conscious­ness. Over the last 10-15 years Scots seem to have become more conscious of their national identity, just as we Ukrainians have. They do not only debate their more independent status, but wear kilts more often - for weddings and for parties, even for work. They feel proud and comfortable on these double-pleated skirts, even when they have to pay something in the region on of 600 USD for a full outfit.

Exercise IX. Translate the passage below into English. Explain the ways you employed to convey faithfully the notions of the specifically Ukrainian national lexicon. 1. Кобзар О.М. Вересай

Старий уже був Грицько Вересай. Він брав кобзу і простував на церковний майдан Калюжинців. Поводирем сліпого ставав малий онук Остапко, що мусив жербати, бо кріпацького хліба вистачало сім'ї лише до Різдва. У М'ясниці гуляли весілля, на які запрошували Остапкового батька Микиту Вересая, котрий гарно грав на скрипці. Після тяжкої хвороби 4-річний хлопчик осліп. Дід переконував онука, що для закріпаченої людини - то захист, хоч не бачитеме, що діється на нашій зболеній землі. А через десятиліття саме пісня «Про правду і неправду» понесла славу Кобзаря Остапа Вересая по Україні і за її межі. Коли влітку 1874 року в Києві відбувався визначний в історії кобзарства III

Археологічний з'їзд, на який з'іхалися учені з усієї Европи, французький професор Н. Рамбо назвав знаменитого виконавця народних дум і пісень «Гомером в українській свиті». Завдяки своєму мистецтву Остап Микитович побував у царському палаці в Петербурзі - прийшов зі скаргою на тяжку долю селянина, наївно думаючи, що цар допоможе.

Спливли роки. У Сокиринці на Чернігівщині, як до Канева на могилу великого Шевченка, приходять люди вклонитися співцеві..

2. Мандрики

Це печиво пекли у Петрівський піст або на Петра. На це свято годилося шанувати пастухів і підпасків, їх частували і дарували мандрики («мандриги») - сирні пампушки. Вірили: хто з'їсть їх у Петрівку, того весь рік минатиме лихоманка. Після Петра вже переставала кувати зозуля, що й породило приказку: «Зозуля мандрикою вдавилась». Особливо смачними були мандрики із сиру, відтопленого із сколотини (маслянки), тобто сироватки, яка залишилася після збитого із сметани масла.