Тема: Психічний розвиток дитини до вступу до школи

1. Особливості психічного і фізичного розвитку дитини в період немовляти.

2. Психічний розвиток і формування особистості в ранньому дитинстві.

3. Особливості психічного розвитку дошкільника.

4. Формування особистості у дошкільному віці.

5. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.

6. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.

1.Особливості психічного і фізичного розвитку дитини в період немовляти

Період немовляти охоплює вікові межі від народження до 1 року. В межах цього періоду виділяють фазу новонародженості, яка триває від 0 до 10 днів або 1 місяця. Дитина народжується з майже сформованою нервовою системою, готовою до активної взаємодії з оточуючим світом. Подальший розвиток нервової системи виявляється у збільшенні ваги головного мозку дитини і у продовженні процесу мієлінізації (утворення оболонок навколо нервових волокон), який безпосередньо залежить від кількості та якості подразників, що діють на дитину. Дитина з’являється на світ з певною системою безумовних рефлексів (харчових, захисних, орієнтувальних), проте цих рефлексів недостатньо для забезпечення активної взаємодії дитини зі світом. Дорослий виступає посередником між дитиною і світом, основним джерелом задоволення всіх потреб дитини. Саме тому в процесі взаємодії з дорослим у дитини починають формуватись перші умовні рефлекси. Найпершим формується умовний рефлекс на положення при годуванні. У цьому віці відбувається інтенсивний розвиток зорового та слухового аналізаторів. На протязі другого місяця свого життя дитина вже здатна до зосередження на зорових та слухових подразниках з фіксацією на них на протязі 1-2 хв. Так здатність дитини до зорового та слухового зосередження сприяє впорядкуванню рухової активності дитини. На другому місяці свого життя в дитини виникає особлива емоційно-рухова реакція на появу близького дорослого – комплекс пожвавлення. Він виявляється в тому, що коли до дитини нахиляється близький дорослий, дитина посміхається йому, піднімає ручки, рухає ніжками, демонструє певні голосові реакції.

У три місяці дитина здатна впізнавати близьких дорослих, а в 6 місяців розрізняти своїх і чужих. В період немовляти відбувається інтенсивний розвиток моторної сфери дитини, насамперед розвиток рухів рук.

Провідною діяльністю в період немовляти є емоційне спілкування з дорослими, а основним новоутворенням психіки є потреба в емоційних контактах з дорослими. Якщо мати задовольняє не лише природні потреби дитини, але й постійно демонструє любов та ніжність, то в дитини формується так звана довіра до світу і дитина гармонійно розвивається. Якщо дитина позбавлена позитивно забарвлених емоційних контактів з матір’ю, якщо мати демонструє емоційну холодність, у дитини виникають приховані або відкриті форми госпіталізму – затримки фізичного і психічного розвитку дитини. У період немовляти саме дорослий вчить дитину маніпулювати з предметами, що сприяє отриманню дитиною знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної сфери дитини, її рухової сфери. На основі спільної діяльності з дорослим дитини вчиться цілеспрямованим діям з предметами, а це сприяє тому, що сприймання дитини набуває предметності та константності.

2.Психічний розвиток і формування особистості в ранньому дитинстві

Період раннього дитинства має вікові межі від 1 до 3 років. У цей період у фізичному розвитку дитини виникає важливе надбання, яке має психологічні наслідки – оволодіння дитиною ходьбою. Оволодіння дитиною прямою ходою значно розширює можливості дитини у пізнанні оточуючого світу, розширює можливості для прояву самостійності та активності дитини.

Провідною діяльністю в цьому віці є предметно-маніпулятивна діяльність, сутність якої полягає в тому, що дитина під керівництвом дорослих оволодіває суспільно-історичним досвідом суспільства щодо використання предметів, які прийняті в людській культурі. В процесі предметно-маніпулятивної діяльності дитина усвідомлює, що способи дій з різними предметами мають різні ступені свободи. Це стосується, насамперед, співвідносних дій з предметами (закривання коробки кришкою, нанизування кілець на стрижень піраміди) і дії з предметами-знаряддями (посуд, одяг, меблі тощо). Оволодіння дитиною під керівництвом дорослого співвідносними та знаряддєвими діями з предметами має важливе значення для її розвитку, насамперед, для розвитку її пізнавальної сфери. Під впливом предметно-маніпулятивної діяльності дитина постійно пізнає все нові властивості предметів та зв’язки між ними, що сприяє в свою чергу розвитку наочно-дійового мислення дитини, її мовлення, подальшого розвитку відчуттів, сприймання і пам’яті.

Основним новоутворенням цього віку є розвиток мовлення, наочно-дійового мислення і формування самосвідомості. Період від 1 року до 5 років є сензитивним для розвитку мовлення. Розвиток мовлення в цей період виступає основою всього психічного розвитку дитини. Розвиток мовлення від року до 1, 5 років йде дуже повільно. Дитина пасивна в засвоєнні слів, до 1, 5 років вона оволодіває від 30-40 до 100 слів і використовує їх досить рідко. У 1, 5 р. ситуація суттєво змінюється: дитина починає проявляти значну активність у засвоєнні слів. В неї швидко розвивається активний словник. В цей період дитина починає уважно слухати і розуміти і те мовлення дорослих, яке її безпосередньо не стосується. Під впливом такого посиленого інтересу до мовлення інших дитина поступово оволодіває фонетичною, лексичною і граматичною сторонами мови. До 3-х років в її активному словникові міститься до 1, 5 тис. слів. В період раннього дитинства починає формуватись особистість дитини. Це в першу чергу виявляється в формуванні її самосвідомості – дитина в 3 роки намагається у межах своєї невеликої практичної діяльності і в межах своїх незначних можливостей діяти самостійно, хоча провідна роль дорослого в житті дитини зберігається. Якщо дорослий не враховує нові тенденції розвитку дитини, обмежує її самостійність, то дитина починає демонструвати дитячий негативізм і впертість. Таке явище отримало назву кризи трьох років.

Криза трьох років – явище тимчасове, але його наслідки мають дуже важливе значення для розвитку психіки і особистості дитини: відокремлення дитиною себе від оточуючих, усвідомлення власного «Я» - розвиток самосвідомості.

3.Особливості психічного розвитку дошкільника

Дошкільний вік охоплює період від 3 до 6-7 років. Фізичний розвиток дитини в цьому віці передбачає не лише ріст тіла в довжину та збільшення його ваги, але й анатомо-фізіологічний розвиток всіх органів та систем організму. Відбувається процес окостеніння кістяку, розвивається система дихання, кровообігу, серцево-судинна система. У дитини розвивається здатність до великих рухів, проте здатність до дрібних рухів ще значно ускладнена. У дошкільному віці змінюється і соціальна ситуація розвитку дитини. Спільна діяльність, характерна для раннього дитинства замінюється самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого. Дорослі в цьому віці продовжують відігравати провідну роль і виділяють 2 види спілкування з дорослими:

1. пізнавальне спілкування – коли дитина намагається за допомогою дорослого пізнавати оточуючий світ, при цьому вимагаючи від дорослого стосунків партнерства;

2. особистісне спілкування – коли дитина намагається обговорити разом з дорослим вчинки інших людей та свої власні з позиції моральних норм: таке обговорення вимагає від дитини більш високого рівня інтелектуального розвитку, а тому дитина при обговоренні таких питань визнає провідну роль дорослого і слухає його.

В цьому віці важливу роль в розвитку дитини починають відігравати її ровесники. Дошкільні дитячі заклади можна вважати першою школою соціальних взаємин, де дитина набуває досвіду керівництва іншими людьми і досвіду спілкування зі своїми ровесниками.

Дошкільний вік – це вік колосального впорядкування чуттєвого досвіду дитини, розвитку спеціальних людських форм сприймання і мислення, виникнення елементів довільної уваги і смислової памяті, бурхливого розвитку уяви.

Сенсорний розвиток

У дошкільному віці відбувається зниження порогів всіх видів чутливості (зокрема, зорової, слухової і шкірно-дотикової). Відбувається розвиток гостроти зору, звуковисотного та фонематичного слуху, розвивається здатність дитини розрізняти кольори та їхні відтінки. У цьому віці сенсорний розвиток відбувається під впливом спеціального навчання, в процесі якого діти оволодівають сенсорними еталонами. Сенсорні еталони – це виділені людством спеціальним чином розчленовані зразки предметів оточуючого світу, кольори спектру, геометричні фігури, музичні ноти. В дитячих дошкільних закладах дітей спеціально вчать використовувати сенсорні еталони як зразки для виділення властивостей предметів при їхньому сприйманні.

Інтелектуальний розвиток

У дошкільному віці домінує мимовільна пам'ять, проте, під впливом гри, продуктивної діяльності, праці та навчання розвиваються елементи довільної уваги.

У дошкільників домінує мимовільна, образна пам'ять, але поступово починають виникати елементи довільної, смислової словесно-логічної пам'яті.

У дошкільному віці дитина може розв’язати певні задачі трьома основними шляхами:

– за допомогою наочно - дійового мислення;

– за допомогою наочно-образного мислення;

– за допомогою елементів логічних розмірковувань.

Чим менше вік дитини, тим більшою є питома вага наочно-дійового мислення.

У дошкільному віці поступово домінуючим стає наочно-образне мислення, а наприкінці даного вікового періоду виникає образно-схематичне мислення, яке є проміжною ланкою між наочно-образним та логічним мисленням.

У дошкільників бурхливо розвивається уява, причому образи цієї уяви носять фантастичний характер, мало пов'язаний з життям. Під впливом гри та індивідуальних видів діяльності у дитини поступово виникають елементи раціонального підходу до дійсності, тобто образи уяви більш тісно пов’язані з реальністю.

Дошкільний вік є сенситивним періодом для розвитку мовлення. В цьому віці дитина оволодіває лексичною і граматичною сторонами мови, причому в процесі такого оволодіння спостерігається словотворчість дитини.

4. Формування особистості у дошкільному віці

У дошкільному віці розвиваються всі сфери особистості дитини.

Потребово-мотиваційна сфера

У дошкільному віці виникає супідрядність мотивів, тобто поведінкою дитини починають управляти не поодинокі мотиви, не пов’язані між собою, а ієрархічна система мотивів, коли одні мотиви грають головну домінуючу роль, а інші мотиви їм підпорядковуються, тобто є другорядними. За рахунок формування такої ієрархічної системи мотивів поведінка дитини стає більш керованою.

Моральна сфера

Дошкільнята оволодівають моральними поняттями і починають намагатися оцінити поведінку інших людей та свою власну поведінку з позиції моральних норм.

Сфера самосвідомості

У період дошкільного дитинства після кризи трьох років дитина вже здатна відокремлювати себе від дорослих та усвідомлювати власне «я». У неї розвивається самооцінка. Розвиток самооцінки найбільш інтенсивно відбувається під впливом провідної діяльності (гри), оскільки саме в процесі гри дитина вчиться порівнювати себе з ровесниками і на цій основі усвідомлювати власні властивості.

Дитина дошкільного віку має, як правило, завищену самооцінку через брак життєвого досвіду і через життєрадісність і оптимізм, які притаманні даному віковому періоду.

Емоційно-вольова сфера

У період дошкільного віку розвиваються емоції та почуття дитини, виникають вищі почуття (моральні, естетичні та інтелектуальні). Діти даного віку ще не здатні усвідомлювати ні свої емоційні прояви, ні почуття інших людей. Діти ще не здатні управляти власними емоційними проявами, а тому надмірно імпульсивні, тобто діють безпосередньо під впливом емоцій, не думаючи про наслідки. До кінця дошкільного віку у дітей виникає здатність певним чином управляти своїми емоціями у межах невеликих можливостей дошкільників щодо цього.

Під впливом гри, елементів праці продуктивної діяльності та навчання розвиваються вольові якості.

5.Гра як провідна діяльність у дошкільному віці

Гра є провідною діяльністю в дошкільному віці, оскільки саме в провідній діяльності створюються найбільш сприятливі умови для розвитку психіки і формування особистості дошкільника, тобто під впливом гри виникають новоутворення в психіці дитини, які знаменують собою перехід від нижчого до вищого рівня розвитку психіки.

Гра в своє му розвитку проходить ряд етапів:

1) у молодшому шкільному віці (3-4 р.) діти здійснюють дії з реальними предметами, наслідуючи дії дорослих. Це означає, що на даному етапі малята ще не усвідомлюють символічної функції іграшок і їх ігрова діяльність є індивідуальною та не має розгорнутого характеру. Якщо діти і граються одними і тими ж іграшками, вони грають поряд, але не разом, тобто гра ще не має колективного характеру;

2) у 4-5 р. виникає здатність дитини виконувати певні ролі в ігровій діяльності, тобто гра набуває розгорнутого характеру, колективних форм і дошкільнята використовують іграшки як замінники реальних речей, тобто усвідомлюють символічну функцію іграшок;

3) у власне шкільному віці (5-6 р.) ігрова діяльність представлена у вигляді розгорнутої сюжетно-рольової гри з правилами.

Під впливом гри у дітей розвивається довільний характер психічних пізнавальних процесів, розвивається мовлення, творчі здібності, вміння взаємодіяти і спілкуватися з ровесниками, розвивається самосвідомість і самооцінка, формується ієрархічна система мотивів, розвиваються вольові якості. Діти ознайомлюються з певними моральними нормами взаємодії з іншими, у них розвивається здатність розумним символи, що готує їх до засвоєння системи соціальних знаків. Це означає, що в процесі ігрової діяльності виникають передумови для нової діяльності – учіння, яка стане провідною у молодшому шкільному віці.

У дошкільному віці, крім гри, дитина займається такими видами діяльності:

1) продуктивна діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Під її впливом розвивається довільність пізнавальних процесів, тонка моторика руки, творчі здібності та вольові якості, естетичні почуття;

2) елементи праці. Під впливом праці по самообслуговуванню дитина знайомиться з різними видами трудової діяльності. У неї формується повага до праці дорослих, починає розвиватись працелюбність, довільність пізнавальних процесів та вольові якості;

3) навчання сприяє розвитку довільного характеру пізнавальних процесів, оволодіння дітьми початкового навчальними уміннями та навичками, розвитку емоційної сфери.

6.Психологічна готовність дитини до шкільного навчання

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це той рівень її психічного розвитку, який дозволяє дитині без значних труднощів систематично займатись учбовою діяльністю. Виділяють такі компоненти психічної готовності дитини до шкільного навчання:

1) особистісна готовність означає готовність дитини виконувати нову соціальну роль – роль школяра з притаманними їй правами та обов’язками. Це означає, що в дитини повинна бути сформована ієрархічна система мотивів, яка дозволяє їй управляти своєю поведінкою. Дитину повинні приваблювати не лише зовнішні атрибути шкільного життя, але у неї повинна бути сформована потреба в отриманні нових знань. Дитина повинна мати також певну емоційну стійкість, тобто мати здатність управляти власними емоційними проявами;

2) інтелектуальна готовність означає наявність у дитини певного кругозору, запасу знань, елементів теоретичного ставлення до дійсності, наявність початкових вмінь та навичок. Це означає, що інтелектуальна готовність включає в себе:

– диференційоване розчленоване планомірне сприймання;

– аналітичне мислення (здатність пізнавати властивості предметів оточуючого світу та зв’язки між ними), здатність відтворювати зразок;

– раціоналістичний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії);

– елементи смислової, словесно-логічної пам’яті;

– оволодіння розмовним мовленням на слух та розуміння символів;

– розвиток тонкої моторики руки, елементи довільної уваги.

3) соціально-психологічна готовність включає в себе володіння дитиною гнучкими прийомами спілкування з дорослими та ровесниками, вміння підкорятися вимогам дитячого колективу, співробітничати з ровесниками та захищати себе.