Задача 2

В таблиці наведено дані про зміну структури виробництва в країні А в умовах воєнного часу.

а) Накресліть криву виробничих можливостей.

б) Розрахуйте альтернативні витрати одного міномета за даними таблиці.

ПРОБЛЕМНІ СИТУАЦІЇ

1. За останній час відбулося багато страйків в українській вугільній промисловості. Як це вплине на:

- положення кривої виробничих можливостей української економіки?

- місце точки по відношенню до кривої, яка відображає реальне функціонування економіки України?

2. Для української економіки характерні досить глибокі економічні суперечності. Якими, на ваш погляд, чинниками вони викликані? Чи є зараз можливості успішного розв'язання найгостріших економічних суперечностей українського суспільства? Наведіть приклади.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Виробництво – процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Фактори виробництва – всі необхідні ресурси, які використовуються для виробництва матеріальних та духовних благ.

Праця – це процес свідомої, доцільної діяльності людини, в якій вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу.

Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Предмети праці бувають двох видів: дані природою та ті, які підлягають попередній обробці. Такий предмет праці називають сировиною.

Засоби праці – речі, за допомогою яких людина обробляє предмети праці. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам праці (машини, устаткування). З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці – робочі будови, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля.

Земля – фактор виробництва, що включає в себе землю, а також лісові, водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

Факторні доходи – винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів і послуг (земля – рента, капітал – процент, робоча сили – заробітна плата).

Продуктивні сили – це засоби виробництва і люди, які володіють виробничим досвідом і надають руху засобам виробництва. Основною продуктивною силою є людина.

Виробнича функція – це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробником, і обсягом виробленої на цій основі продукції. На мікроекономічному рівні виробнича функція характеризує взаємозв’язок між обсягом виробленого продукту і витратами ресурсів (природних, трудових, капіталу).

Форми контролю знань – тестування, розв‘язання задач, усне опитування, економічний диктант, аналіз ситуаційних задач.

Семінарське заняття 3

ТЕМА 3. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА МІСЦЕ ВЛАСНОСТІ В ЕКОНОМІЦІ

(2 години)

Мета заняття: розглянути сутність соціально-економічного устрою суспільства, сутність та структуру економічної системи та закони її розвитку.

І. Основні питання:

1. Дослідіть сутність економічної системи, її структурні елементи.

2. Розгляньте типи та еволюцію економічних систем, принципи їх класифікації.

3. Визначте закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Особливість економічної системи України на сучасному етапі.

4. Розгляньте власність, її сутність, форми і місце в економічній системі. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.

ІІ. Розгляд аналітично – пошукових завдань

ІІІ. Розв‘язування задач

ПРОБЛЕМНІ СИТУАЦІЇ

1. Які позитивні та негативні наслідки проведення приватизації в Україні ви можете навести.

2. Яким чином приватна власність детермінує економічну відособленість товаровиробників в умовах ринку?

3. Чи є інститут приватної власності обов‘язковим атрибутом ринкового господарства?

4. 3 ким можна порівняти роль держави у змішаній економіці та централізовано-плановій економіці

5. На основі аналізу таблиці визначте, чи впливає тип

2. Чи згодні ви з Дж. Гелбретом: “Найкраща економічна система – це та, яка максимально забезпечує людей в тому, що вони найбільш потребують” (“Економічні теорії та цілі суспільства”).

3. Чи існують загальні економічні проблеми для суспільств: з централізованим плануванням, традиційного, з ринковою економікою?

4. У таблиці наведено дані про найбільші корпорації США. Поясніть, чим викликані ці зміни? Чи змінився тип економічної системи США?

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Традиційна економіка - це первинний тип економічної системи, він існує в різних видах, тому що ґрунтується на звичаях, традиціях, національних культурних коренях. При цьому використовуються різні форми і види власності.

Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова) - модель економічної системи, що заснована на пануванні державного планування, неринкових господарських зв’язків, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господарювання, поводженні суб'єктів ринку опосередковано наявністю загальної мети, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.

Ринкова економіка. Основні риси: переважає приватна власність; свобода вибору і підприємництва; поводження кожного суб'єкта мотивується його особистими, егоїстичними інтересами; кожна економічна одиниця прагне максимізувати свій дохід на основі індивідуально прийнятих рішень; конкуренція як суперництво між учасниками ринкового господарства; роль держави в економіці обмежена. У чистому виді ринкова економіка не існує в жодній країні світу.

Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і позитивні риси. Ця система заснована на різноманітності форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.

Компаративістика – галузь економічної науки, що займається порівняльним аналізом економічних систем.

Конвергенція – процес наближення різних економічних систем, їхніх окремих складових та механізмів, основних макроекономічних показників різних країн світу.

Власність –– це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва. Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва.

Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб’єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.

Об’єкти власності - все те, що можна привласнити: засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні, історичні цінності, робоча сила.

Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності: фізична, юридична особа, держава.

Право власності – сукупність узаконених державою прав і норм економічних взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, які складаються між ними з приводу володіння, користування та розпорядження об’єктами власності.

Форма власності – це стійка система економічних виробничих відносин і господарських зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Існує дві основні форми власності – приватна і суспільна, котрі, в свою чергу, представлені різноманітними їх різновидами, різними умовами виникнення і реалізації.

Приватна власність допускає привласнення окремими особами речових факторів виробництва і результатів виробництва.

Суспільна власність характеризується тим, що її суб'єктами виступає все суспільство чи колектив, що нею спільно володіє, використовує і розпоряджається. Суспільна власність, розрізняючись за рівнем усуспільнення, може бути загальнонародною (в особі держави) чи колективною.

Роздержавлення – процес обмеження державного втручання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості господарюючих суб’єктів.

Приватизація – процес передачі або продажу об’єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним власникам. Наслідком приватизації є зміна форми власності.

Форми контролю знань – тестування, розв‘язання задач, усне опитування, економічний диктант, аналіз ситуаційних задач.

Семінарське заняття 4

ТЕМА 4. ТОВАРНА ФОРМА ВИРОБНИЦТВА. ТОВАР І ГРОШІ

(2 години)

Мета заняття: дослідити сутність суспільного виробництва, форми його організації, характерні риси, а також походження і сутність грошей.

І. Основні питання:

1. Розгляньте натуральну (традиційну) форму організації виробництва.

2. Дослідіть причини виникнення товарного виробництва, його сутність, форми і роль у розвитку суспільства. Визначте сутність товару та його властивості.

3. Розгляньте еволюцію форм вартості та сутність грошей. Альтернативні теорії вартості. Функції грошей. Сучасна грошова система.

4. Проаналізуйте функціонування товарного господарства та його закони.

ІІ. Розгляд аналітично – пошукових завдань

ІІІ. Розв‘язування задач

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Натуральне господарство –історично перший тип організації економіки, за якого продукти праці як результат виробництва використовувалися для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці – роду, племені, патріархальної сім’ї, общини тощо.

Товарне виробництво – така форма організації суспільного господарства, за якого продукти праці виробляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин.

Товар - річ чи послуга, створена працею, що має суспільну цінність і служить для обміну (продажу на ринку) на інший товар. Товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватися на інші блага в певних пропорціях – споживна вартість і вартість.

Споживна вартість – здатність товару задовольняти потреби людини. Вона прямо залежить від природних властивостей речей (фізико-хімічних, механічних, біологічних та інших властивостей).

Мінова вартість – це властивість товару обмінюватися, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Вартість – уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Причому вартість виявляється тільки через обмін одного товару на інший, через мінову вартість, що виступає як форма її прояву. Вартість існує лише в умовах товарного виробництва, виражає виробничі відносини між товаровиробниками, їхні економічні зв'язки один з одним через обмін продуктів праці. Величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення. Вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом – це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормальних умов виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці.

Продуктивність праці - кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці. Тому вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї маси вироблюваної продукції залишається незмінною. Оскільки величина вартості товарів визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом, то для зменшення величини вартості повинна зрости продуктивність суспільної праці.

Інтенсивність – це затрати праці за одиницю часу. Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого дня. Величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній – від інтенсивності праці.

Конкретна праця – це суспільна праця, що витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується своєрідною метою і створює специфічну споживну вартість.

Абстрактна праця виступає суспільною формою затрат фізичних та розумових сил людини, загальною економічною категорією товарного виробництва. Праця товаровиробника, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництва.

Ціна – грошовий вираз вартості товару. Величина вартості залежить від рівня вартості та співвідношення попиту та пропозиції на товари.

Гроші – це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента.

Функції грошей – це дії, які вони здійснюють в ринковій економіці - міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження (збереження), засіб платежу, світові гроші.

Грошова маса – сукупність усіх грошових коштів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг та всі нетоварні платежі в народному господарстві.

Інфляція – це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою.

Форми контролю знань – тестування, розв‘язання задач, усне опитування, економічний диктант, аналіз ситуаційних задач.

Семінарське заняття 5, 6

ТЕМА 5. РИНОК, ЙОГО СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ. МОДЕЛІ РИНКУ.

(4 години)