Криміналістичне вибухознавство.

Криміналістичне вибухознавство - розділ криміналістичної техніки, що вивчає вибухові пристрої й вибухові речовини та сліди від їхньої дії, розробляє способи і засоби вилучення, дослідження цих та пошкоджених об'єктів для встановлення обставин події, яка розслідується.

Кримінальні вибухи - це суспільно небезпе­чні діяння, що вчиняються шляхом цілеспрямо­ваного, заздалегідь спланованого використання з корисливих чи інших мотивів вибухових ре­човин і вибухових пристроїв для ініціювання смертельної, руйнівної енергії вибухів, розра­хованої на спричинення тим самим моральної, фізичної та (чи) майнової шкоди окремим осо­бам чи групам осіб або їх вбивство та (чи) знищення майна.

Тому доцільно класифікувати кримінальні ви - бухи наступним чином:

1) умисне використання вибухових речовин і пристроїв у злочинній діяльності, спрямоване на ініціювання вибуху;

2) вибух, що відбувся з необережності осо­би злочинця через недотримання чи порушен­ня встановлених вимог до зберігання та роботи з вибуховими матеріалами.

Способи вчинення кримінальних вибухів. У цілому підготовка та вчинення злочину із за - стосуванням вибухового пристрою складається

з кількох етапів:

- вибір та вивчення об’єкта (будівлі, при­міщення, місцевості) майбутнього встановлен­ня вибухового пристрою;

- визначення виду і конструкції вибухового пристрою, потужності вибухового заряду;

- виготовлення або придбання засобів для здійснення злочинного наміру;

- експериментальна перевірка вибухового пристрою або окремих його елементів;

- доставка вибухового пристрою до місця наміченого вибуху;

- встановлення і приведення вибухового пристрою у бойовий стан;

- здійснення (ініціювання) вибуху;

- приховування слідів участі у злочині;

пошук посередників та виконавців.

Під час підготовки вибуху злочинець ужи- ває заходів щодо приховування його характеру або своєї участі на стадії виготовлення чи при­дбання вибухового пристрою. Найпоширені­шими способами приховування цих злочинів є їх маскування під інші події побутового і тех­ногенного характеру: вибух побутового газу в приміщенні, пожежа, дорожньо-транспортна пригода, аварія на якому-небудь підприємстві, спричинена несправністю устаткування або апаратури тощо.

Слідова картина. Слідами вибуху є: 1) про­дукти детонації вибухових речовин (проду­кти вибуху); 2) ударна та звукова хвиля;

3) оскольки та частинки вибухового пристрою (підривача, оболонки-корпуса); 4) вторинні снаряди (осколки зруйнованих перешкод, на­вколишні предмети). Під час вибуху на об’єкті посягання залишаються сліди продук­тів вибуху - бризантна, фугасна дія вибуху, шматки вибухових речовин, кіптява тощо. При цьому гази на навколишню обстановку спричиняють механічний (виявляються на відстані, що в 10-20 разів перевищують роз­мір заряду вибухової речовини), термічний і хімічний вплив.

Бризантна (дробляча) дія вибуху виявля­ється в ближній зоні (приблизно до 10-13 ра­діусів заряду вибухового пристрою). У люди­ни під впливом такої дії відбуваються розриви м’яких тканин, переломи кісток, відривання кінцівок. На предметах матеріальної обстано­вки сліди бризантної дії утворюються у ви­гляді локальних розломів і розривів, тріщин, вм’ятин, воронок, відколів, скрізних пробоїн, заглиблень у місці розміщення вибухового пристрою.

Фугасна (метальна) дія вибуху полягає в ураженні людей чи руйнуванні предметів ма­теріальної обстановки місця події продуктами вибуху та утворюється за рахунок ударної хвилі (різкого стрибку тиску середовища), яка може розповсюджуватися як у повітрі, так і в різних густих середовищах. На місці вибуху сліди фугасної дії мають вигляд воронок ви­киду, тріщин, розривів, розломів і деформа­цій, руйнування скла у приміщеннях. У лю­дини ж з’являються значні деформації зовнішніх покривів тіла, кісток черепа, стінок черевної та грудної порожнин. Найбільше піддається впливу ударної хвилі середнє та внутрішнє вухо, легені, органи шлунково- кишкового тракту та центральної нервової системи.

Деякі вибухові пристрої характеризуються кумулятивною дією, яка полягає в концентрації дії вибуху в одному напрямку. Сліди такої дії на перешкодах - це скрізні пробоїни (інколи з об- плавленими краями), канали, вм’ятини, наша­рування металу на краях пробоїн тощо.

Термічна дія вибухових газів можлива тіль­ки при ближньому вибуху. Вона виявляється у вигляді обпалення волосся, одягу, його заго­рання та опіків шкіри людини, обпаленні та обплавленні об’єктів [7-10].

Сліди хімічної (отруйної) дії продуктів ви­бухової речовини в закритому приміщенні мо­жуть вивлятися у вигляді уражень нервової системи, утруднення дихання, головних болей, шуму у вухах, задухи, подразнення слизової оболонки тощо [7-10].