Учениця.

Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю. Нею наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

Герб

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Сторінка третя «ОБЕРЕГИ УКРАЇНИ»

Ведучий. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги.

Учениця. Батьківська хата — наша берегиня і родинне вогнище.

РОДИННЕ ВОГНИЩЕ

Учень.

На світі білому єдине,

Як і дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

Учениця.

В щасливі і в тяжкі години

Куди б наш не стелився шлях —

Не гасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

БАТЬКО І МАТИ

Учениця.

Як мені вас не любити,

Рідні батьку, нене?

Ви ж мене годували

І дбали про мене.

Учень.

Батько розуму навчає,

мати приголубить,

Ніхто мене так на світі,

як вони, не любить.

(Пісня «Родина»).

Учениця. Горять барвисті рушники. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

(Звучить «Пісня про рушник»).

Ведуча. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

ПРО ХЛІБ

— Не кидайся хлібом, він святий! —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ,

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Ведучий. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України».

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю. Про ка­лину складено багато пісень, віршів, легенд. Послухайте одну з них.

Учень.

Є багато країн на Землі,

В них озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.