Розкладка деталей крою швейного виробу

ВСТУП

Розвиток одягу, його історичні зміни пов’язані, з одного боку, з модою, а з іншого – зі стилем, що виникає на основі соціально-економічного розвитку суспільства, виявляє його культуру, побут, ставлення до навколишнього світу.

Стиль – у перекладі з грецької stylus – паличка, стрижень для письма – структурна єдність образної системи і прийомів художнього вираження, народжених практикою розвитку архітектури, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.

Мода у одязі – це образ, прийнятий більшістю людей, який у певний час набуває широкої популярності. Прийоми крою, декор, добір тканини завжди пов’язані з відповідним періодом розвитку людства і одночасно збігаються з сучасними естетичними критеріями і технологічними можливостями.

Слово «мода» у перекладі з французької означає міра, образ, роль у розвитку і формуванні різних видів одягу. Вважають, що мода зародилась у XII – XIII ст., коли вперше почали носити капелюхи метрової висоти, довгі шлейфи, вузькі чоловічі панталони і взуття із загнутою передньою частиною.

Сучасна мода пропонує багато стильових напрямів оформлення костюму і кожен має право обирати для себе той стиль, який найбільше відповідає змісту його життя та світобачення.

Класичний стиль уособлює перш за все жіноче святкове плаття. Воно, як правило, прилягаючого, напівприлягаючого силуету, вишукане та елегантне, але, в той самий час, просте та зручне. Сучасна мода використовує дуже широку палітру кольорів, присутні, як світлі, так і темні, як стримані так і яскраві тони. Тобто, використовується майже весь кольоровий спектр. Прості лаконічні моделі невеликого об’єму набувають виразності завдяки фактурі тканини.

Моделюючи костюм, художник-модельєр намагається створити таку форму, в якій об’єм, пропорції підкреслювали би природні переваги статури людини і замаскували б її вади. Для виконання цієї важливої й творчої роботи вони вдаються до використання властивостей зорових ілюзій. [11, c.111 – 115].

Тема курсової роботи: «Розробка моделі святкового плаття для жінок середнього віку в умовах індивідуального виробництва».

Об’єкт дослідження: етапи проектування швейних виробів.

Предмет дослідження: виготовлення святкового плаття для жінок середнього віку в умовах індивідуального виробництва.

Метою курсової роботи є розробка модельного ряду платть, а також конструювання, моделювання та технологічна послідовність виготовлення однієї з представлених моделей.

Завдання курсової роботи:

– створити модельний ряд святкових платть для жінок середнього віку (3 моделі) на основі сформульованих вимог до вказаного виду одягу;

– обґрунтувати вибір матеріалів для обраної моделі святкового плаття для жінок середнього віку, розробити конфекційну карту;

– розробити конструкційну основу для плаття напіаприлягаючого силуету;

– виконати технічне моделювання обраної моделі святкового плаття для жінок середнього віку;

– обґрунтувати розкладку деталей крою на тканині;

– скласти технологічну послідовність виготовлення обраної моделі святкового плаття для жінок середнього віку;

– провести оцінку якості швейного виробу.

1. ВИБІР МОДЕЛІ

Для подальшого аналізу нами створено модельний ряд з трьох святкових суконь для жінок середнього віку відповідно до сучасних модних тенденцій, для яких можна застосувати однотипні методи технологічної обробки та обладнання, єдину базову конструкцію та матеріали однотипні за технологічними властивостями.

Для повної інформації про особливості модельної конструкції подаємо художні та технічні описи моделей.

Модель 1. Сукня святкова, для жінок середнього віку, прямого силуету, виконана з віскозних атласних тканин-партнерів. Фіолетовий колір надає моделі особливої урочистості, а поєднання з поясом із бантом надає моделі особливого шарму.

Технічний опис моделі. Сукня святкова, для жінок середнього віку, на бретелях, із віскозної атласної тканини, із застібкою по спинці на потайний замок «блискавка». Пілочка з відрізною кокеткою, яка оздоблена у вигляді драпіровки, виріз горловини фігурний. Спинка з відрізною кокеткою з середнім швом. Низ сукні розширений.

Модель 2. Сукня святкова, для жінок середнього віку, на бретелях, виконана з віскозних атласних тканин та шифону, гладкофарбованих. Застібка по спинці на потайний замок «блискавка». Пілочка з відрізною кокеткою із драпіровкою, фігурним вирізом горловини, з середнім швом по середині. Спинка з відрізною кокеткою, з середнім швом по середині. Низ сукні розширений.

Модель 3. Сукня святкова, для жінок середнього віку, на бретелях, виконана з тканин компаньйонів: гладкофарбованого атласу і шифону. Застібка по спинці на потайний замок «блискавка». Пілочка з відрізною кокеткою із драпіровкою, яка зав‘язується на бант, з середнім швом, фігурним вирізом горловини. Спинка з відрізною кокеткою, з середнім швом по середині. Низ сукні розширений.

2. ВИБІР, ОБГРУНТУВАННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛІВ

Моделювання пакету матеріалів для одягу – це теоретично обґрунтований процес, у результаті якого здійснюється підбір матеріалів для швейного виробу з метою створення комфортного підодягового мікроклімату.

2.1 Характеристика та аналіз вимог до виробу даного виду

Одяг є предметом першої необхідності людини, він захищає і водночас прикрашає її тіло. Одяг дозволяє людині за будь-яких погодних умов залишатись здоровою, працездатною і привабливою.

Для виготовлення одягу використовується різні матеріали, з різними властивостями відповідно до призначення одягу.

Всі вимоги, які висуваються до виробу, можна поділити на дві групи: споживчі та виробничі. До споживчих вимог відносимо гігієнічні, експлуатаційні, естетичні, технологічні, економічні вимоги.

Жіноча сукня повинна бути зручною та комфортною. Звичайно, при її пошитті не слід забувати і про естетичні вимоги, які тісно пов’язані з модними тенденціями. Адже саме мода визначає силуети, зовнішній вигляд, форму, колір, елементи оздоблення. Враховуючи ці особливості процесу організації швейного виробу, виробничі вимоги відходять на другий план.

2.2. Розробка вимог до матеріалів для обраної моделі одягу

На основі вимог до швейного виробу у відповідності з обраною моделлю і її конструкторсько-технологічною характеристикою розробляються вимоги до матеріалів і встановлюються нормативи по показниках відповідних властивостей.

Для святкової сукні для жінок середнього віку доцільне використання віскозних тканин атласного переплетення.

Тканина атласного (сатинового) переплетення завдяки рідким згином ниток основи і піткання мають гладку і блискучу поверхню. Характерною особливістю цього переплетення є те, що при кожному наступному прокладені нитки піткання ткацький рисунок зсувається на 2 нитки, а не на 1 як в полотняному чи саржевому. Тому мінімальна кількість ниток в рапорті – 5 (R> 5).

Якщо лицевий бік утворений з основних перекритть, то тканина називається атласом, а переплетення – атласним, а якщо з уткових – сатиновим, а переплетення – сатиновим.

Сатиновими і атласними переплетеннями виготовляють такі тканини як сатин, атлас, ластик, корсетні тканини, підкладковий сатин та інші.

Тканини даного переплетення характеризуються підвищеною щільністю. Вони є товстішими і важчими у порівнянні з тканинами полотняного і саржевого переплетень. Володіють хорошою еластичністю, м’якістю, мають високу стійкість проти тертя завдяки подовженим перекриттям, однак слабке закріплення довгих перекритть у структурі тканини збільшує їх сипучість.

За хімічним складом віскозні волокна являють собою гідроцелюлозу, яка порівняно з початковою целюлозою має вкорочені молекулярні ланцюги. Ступень полімеризації цих волокон становить 280 – 320, молекулярна маса 45000 – 52000.

Віскозні волокна мають високу гігроскопічність, дуже набухають у воді (100-110 %) і внаслідок цього у мокрому стані втрачають 50-60 % міцності. Вони характеризуються низьким модулем пружності у мокрому стані (25-35 сн/текс). Віскозні волокна мають високе видовження (21-28 %), однак зворотна частина його невелика. Це є причиною високої зминальності виробів з цих волокон і втрати їх форми.

Блискучі віскозні волокна мають порівняно високу стійкість до тертя, світла, багаторазових згинань, матовані волокна характеризуються зниженою стійкістю.

Вони досить стійкі до підвищеної температури. За температури 120° С міцність волокна не змінюється, волокно руйнується під час нагрівання понад 175 ° С.

Віскозні волокна горять швидким жовтим полум’ям, залишаючи після горіння сірий попіл і запах паленого паперу. Їх густина 1, 5 – 1, 52 г/см .

Віскозні волокна застосовуються в сумішах з бавовною, льоном, вовною та хімічними волокнами для виготовлення сорочкових, платтяних, костюмних, пальтових, декоративних тканин. [14.c.25 – 30].

Таблиця 2.1

Характеристика відібраних матеріалів

Таблиця 2.2

Характеристика фурнітури

3. КОНСТРУКЦІЙНА ЧАСТИНА

3.1 Обґрунтування вибору методу технічного моделювання та методики конструювання моделі швейного виробу

Технічне моделювання – процес розробки конструкції та лекал деталей моделі швейного виробу за рисунком художника модельєра. Існує три методи технічного моделювання: конструктивний, лекальний, комбінований.

Конструктивний метод технічного моделювання базується на розробці конструкції за заданим ескізом технічним способом з використанням розрахункових формул і технічних засобів, але без застосування базових лекал.

Принцип лекального методу полягає в отриманні рукава нового крою, нового силуету або нової моделі способом перетворень комплекту перевтілених лекал основних деталей базової конструкції відповідного розміру, росту і повнотної групи.

Комбінований метод технічного моделювання полягає у тому, що при розробці конструкції моделі застосовують конструктивний і лекальний методи одночасно.

Нами обрано Прибалтійська методика конструювання моделі швейного виробу [9].

3.2 Відбір вихідних даних

Таблиця 3.1

Розмірні ознаки та додатки на пів прилягаючого силуету

Таблиця 3.2

Попередній розрахунок конструкції жіночого плаття

№ з/п	Ділянка, точка, лінія	Позначення точок, ділянок	Розрахункова формула	Розрахунок, см	Напрямок
1.	Довжина виробу	А Н	Дв
2.	Ширина базисної сітки	А В	Сг+Псг	48+2=50
3.	Лінія грудей	А Г	1/3 Сг+5	16+5=21
4.	Лінія талії	А Т	Дтс
5.	Лінія бедер	Т Б	½ Дтс -1	17-1=16
6.	Ширина спинки	Г С	Шс+Пшс	17+1=18
7.	Ширина пройми	С П	¼ Сг
8.		С К	1/3 СП
9.	Ширина ростка	Аа	1/3Сш+0, 5	5, 5+0, 5=6
10.	Висота ростка	аб		2, 5
11.	Лінія плеча	бб1	Дпл+1, 5	13, 5+1, 5=15
12.	Допоміжна точка для побудови пройми	С в	½ СП
13.	Лінія горловини	ВВ1	Дтп-Дтс	44-34=10
14.	Ширина горловини	В1б’	Аа
15.	Глибина горловини	В1б”	В1б’+1, 5	6+1, 5=7, 5
16.		Г1 Ц	ЦГ
17.		б2ц1	Вг
18.	Допоміжна точка для побудови пройми	Пп’	½ СП-1	6-1=5
19.	Лінія плеча	б3б4	Дпл-б2б’	13, 5-5=8, 5
20.	Розхил виточок	Ц1б4’	Ц1б2=Вг
21.	Розхил виточок по талії	∑ В	Сг- Ст	48-38=10
22.	Виточка переду	Вп
23.	Виточка спинки	Вс
24.	Виточка боку	Вб
25.	Розрахунок розширення по лінії стегон	∑ Р	Сб-Сг	49-48=1

3.4 Технічне моделювання конструкцій виробу

У процесі технічного моделювання виконується переміщення нагрудних виточок одним із способів, нанесення фасонних ліній та розведення складових частин деталей одягу.

Моделювання конструкції виробу подається у вигляді схематичних зображень перетворень основи.

Послідовність на несення ліній:

1. Намітити лінію відрізання верхнього краю ліфу пілочки і спинки.

2. Намітити лінію по ліфу пілочки для розширення складок, розрізаємо і розширюємо на 3 – 4 см.

3. Намічаємо лінію відрізання пояса.

4. Намічаємо лінію розширення низу і розширюємо 5 – 6 см, при цьому виточки по пілочці і спинки закриваються.

3.5. Специфікація деталей крою

Специфікація – один з основних документів конструкторсько-технологічної документації, який містить основні відомості про деталі, що входять до виробу.

Таблиця 3.3

Специфікація деталей виробу

Таблиця 4.1

Технологічні додатки

Розкладка деталей крою швейного виробу

При виконанні розкладки викрійок враховується рисунок матеріалу, напрям ворсу, а також напрям ниток основи. Для цього розробляються технічні умови на розкроювання [1].

Таблиця 4.2

Технічні умови на розкроювання

5. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

Технологічна послідовність – це перелік неподільних операцій, які відповідають порядку їх виконання при обробці деталей і вузлів, а також дані, що визначають технологічний режим роботи. Неподільна операція – технологічно закінчений цикл роботи, поділ якого неможливий і нераціональний внаслідок технологічного зв’язку трудових прийомів.

5.1. Характеристика способів з’єднання деталей швейного виробу

При виготовлені швейних виробів можуть використовуватись різні методи з’єднання деталей одягу (ниткові, клейові, зварювальні).

При індивідуальному виготовленні одягу переважно застосовуються ниткові з’єднання як найефективніший метод з’єднання деталей за якістю виконання, вони універсальні, швидкісні, дозволяють сполучати всі види матеріалів, що використовуються в швейній промисловості. Процес з’єднання деталей швейних виробів строчками порівняно простий.

Виконання строчок різних конструкцій дає можливість виконувати з’єднання тканин з різними фізико-механічними властивостями.

Таблиця 5.1.

Способи з’єднання деталей швейного виробу

№ з/п	Вид шва	Графічне зображення і схема шва	ТУ та параметри шва	Інструменти, обладнання і засоби малої механізації
	Зшивний з обметаними зрізами   а) з роз прасуванням зрізів б) із запрасуванням зрізів		L стібка =0, 3см S шва = 1, 1 см L стібка =0, 2см S шва = 0, 3 см	1022кл – універсальна, «Altin 8515» -- крає обметувальна
	Обшивний «у кант»		L стібка =0, 3см S шва = 0, 1 см	1022 кл
	Настрочний з відкритим зрізом		L стібка =0, 3см S шва = 0, 1 см	1022кл
	Упідгин з закритим зрізом		L стібка =0, 3см S шва = 0, 1 см	1022кл – ланка – рубильник

5.2. Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу

Технологічна послідовність складається на модель, що проектується, на основі використання вибраних та обґрунтованих режимів з’єднання, методів обробки вузлів та обладнання.

Технологічна послідовність складання деталей, виконання вузлів і монтажу одягу є основною швейного процесу виготовлення виробу і містять всю сукупність неподільних операцій зі з’єднання деталей вузлів у певній послідовності виготовлення швейних виробів, яка відповідає заданому рівню якості і тривалості виконання.

Таблиця 5.2

Технологічний процес пошиття, ВТО і кінцевоїобробки швейного виробу

6. ОЦІНКА ЯКОСТІ ШВЕЙНОГО ВИРОБУ

Кінцевим етапом у процесі виготовлення одягу є аналіз та оцінка якості виробу, а також розробка рекомендацій за його доглядом.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, яка зумовлює її придатність у відповідності з призначенням. Якість продукції перевіряється, керуючись діючими стандартами. При визначені якості виробу враховують допустимі відхилення, які зменшують оцінку конструктивно – економічних показників якості одягу та технологічних показників якості продукції. У визначенні якості продукції існує поняття дефекту. Дефект – це наслідок низької якості сировини, неточності конструкції або порушення технологічних режимів процесу виготовлення виробу.

Розрізняють основні групи дефектів: текстильного(дефекти сировини) походження, конструктивні дефекти, технологічні дефекти.

7.1 Характеристика дефектів текстильного походження

Для досягнення високої якості продукції у кінцевому результаті на початковому етапі роботи враховують якість сировини.

Текстильні дефекти – дефекти сировини, ткацтва та кінцевої обробки матеріалів. Вони, як правило, виявляються в процесі підготовки матеріалу до розкроювання.

Таблиця 7.1

Дефекти зовнішнього виду матеріалів

6.2. Характеристика конструктивних дефектів

Конструктивні дефекти усувають при першій та другій примірках. До них належать дефекти, які дають незадовільну посадку виробу на фігурі людини.

Таблиця 6.2

Дефекти конструкції і способи їх усунення

6.3. Характеристика технологічних дефектів

Технологічні дефекти виконують внаслідок порушення технологічних режимів або неполадок швейного обладнання. Для усунення таких дефектів після виконання кожної неподільної операції та в кінці обробки технологічних вузлів і ділянок швейного виробу проводять контроль якості. У разі необхідності дефект усувається.

Таблиця 6.3

Дефекти технологічної обробки швейного виробу

6.4. Рекомендації по догляду за швейним виробом

За сировинним складом тканина верху містить 80% віскози та 20% поліаміду. Із Державного стандарту ДСТУ2201 – 93 «Догляд за виробами з різних хімічних волокон» вибираємо наступні рекомендації:

Таблиця 6.4