Вибрати систему посадки

У з'єднання входить зубчасте колесо 4 і шпиндель (вал) 3. Тому що внутрішні поверхні більше складні в обробці, те вибираємо систему отвору Н із основним отвором у зубчастому колесі.

Визначити тип посадки

Перехідні посадки забезпечують точне центрування, тому приймаємо перехідну напружену посадку –H/к.

Методом подібності підбираємо вид сполучення, призначаємо кращу посадку H7/к6 [1, табл.1.6] або [9, 11]. У з'єднаннях по перехідній посадці H7/к6, імовірність одержання зазорів і натягів однакова. При L£ 3d зазори не відчуваються. Вона застосовується для установки зубчастих коліс на валах редукторів, у верстатах і інших машинах, передача крутного моменту забезпечується шпонкою.

Визначаємо граничні відхилення деталей, що сполучаються

Для отвору: мм; мм;

Для вала: мм; мм.

мм; .

Призначаємо посадку [1, табл.1.1 і 1.2].

Визначаємо граничні розміри отвору й вала

Граничні розміри отвору: мм;

мм;

мм.

Граничні розміри вала: мм;

мм;

мм.

Розрахунок характеристик посадки

Визначаємо величини зазорів (натягів) по формулах [1].

Максимальний зазор: мм.

Максимальний натяг: мм.

Средньоймовірносний зазор:

мм

або мм.

Розраховуємо допуск посадки по двох формулах:

мкм або

мм.

Будуємо схему розташування полів допусків

Рис.3.2 Схема розташування полів допусків вала й отвору посадки по D ₁

Призначаємо шорсткість і допуски форми поверхонь

Значення шорсткості поверхонь деталей, що сполучаються, визначаємо методом подібності. Для відповідних квалітетів при нормальному рівні відносної геометричної точності (А) [1, табл. 2.3 і табл.2.4]:

— для отвору 7-го квалітету Ø 110: Ra =1, 6 мкм;

— для вала 6-го квалітету: Ra =0, 8 мкм.

а) б)

Рис.3.3. Ескізи: а − шпинделя (вала) 3; б − зубчастого колеса 4

Таблиця 3.2.

Карта вихідних даних по D₂