Локалізація і ліквідація

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом’якшення їх наслідків.

Оперативні частини ПЛАС розробляються для аварій на рівнях «А» і «Б» і «В».

На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.

На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу вражаючих чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об’єкти), а також на довкілля. Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий у встановленому порядку.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства: пуск, робота, зупинка і ремонт.

ПЛАС ґрунтується:

· На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій.

· На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків.

· На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій.

· На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних ста діях їх розвитку.

ПЛАС повинен містити:

· Титульний лист.

· Аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків.

· Оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу, спецпідрозділів і населення в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється.

· Додатки, які складаються з документів: копії наказу по підприємству про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівнях «А» і «Б», та рішення органів місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівні «В».

ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств і організацій, які узгодили його. ПЛАС повинен бути узгоджений з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, з територіальними органами МНС, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

ПЛАС затверджується власником підприємства. Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня «В» затверджується органами місцевого самоврядування. ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника і диспетчера підприємства, в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також територіальному органі ДСНС України. Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), в оперативно – координаційних центрах територіальних органів ДСНС України, Державних аварійно – рятувальних службах, які обслуговують відповідний потенційно – небезпечний об’єкт, а також на робочих місцях.

ПЛАС належить переглядати через кожні п’ять років. Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за розпорядженням (приписом) органів Держнаглядохоронпраці, а також при змінах у технології, апаратурному оформленні метрологічному забезпеченні технологічних процесів, змінах в організації виробництва, за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах.

Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання працюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях, організація і проведення спеціальних об’єктових навчань, тренувань з відпрацювання заходів за планами реагування на НС, локалізація і ліквідація аварій.

До плануючих документів з теоретичного і практичного навчання працюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях відносять:

1. Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 № 5403-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2013. — № 34-35. (введеного в дію з 1 липня 2013 року).

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту” від 26 червня 2013 року № 443.

3. Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях: постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 444 // Офіційний вісник України. — 2013. — № 50.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2013 року № 927

«Про затвердженняТипового положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій».

5. Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту: постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 // Офіційний вісник України. — 2014. — № 8.

6. Організаційно-методичні вказівки з підготовки працюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях (затверджено Головою ДСНС 19 вересня 2013 р.).

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1432 “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру”

8. Бикова О.В. та ін.. Основи цивільного захисту. Навчальний посібник – Київ, 2008 року.

Ліквідації аварій НС включає:

· Розвідку осередків НА;

· Аварійно-рятувальні і лікувально-евакуаційні заходи;

· Локалізацію і гасіння пожеж;

· Відбудову споруд і шляхів сполучення;

· Проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;

· Проведення спеціальної обробки населення;

· Дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

Лекція 2. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження

Для студентів усіх спеціальностей

1. Характеристика зон радіоактивного забруднення (зараження).
При вибуху ядерного боєприпасу або аварії на АЕС радіоактивні продукти піднімаються вгору і під дією вітру переносяться на великі відстані. При переміщенні хмари всі ці частки випадають на місцевості, утворюючи радіаційний слід, який на місцевості має форму витягнутого еліпса. Він умовно ділиться на чотири зони зараження:

- Помірного (А);

- Сильного (Б);

- Небезпечного (В);

- Надзвичайно небезпечного (Г).

На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактивного зараження наносяться різними кольорами: зона А - синім, зона Б - зеленим, зона В - коричневим, зона Г - чорним.

З часом, внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин, рівень радіації в зоні радіоактивного зараження зменшується за такою залежністю:

Р = Р1 * t

Де Р - рівень радіації на певний час;

Р1 - потужність дози на першу годину після вибуху;

t - час, що минув після вибуху, год.

Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0, 5 Рад / год і більше.

- Зона А - 8 Р/год - помірного зараження;

- Зона Б - 80 Р/год - сильного зараження;

- Зона В - 240 Р/год - небезпечного зараження;

- Зона Г- 800 Р/год - надзвичайно небезпечного зараження.
Для визначення зон радіаційного зараження розвідники-дозиметристи за допомогою приладів рентгенометр і радіометра визначають (заміряють) рівні радіації на місцевості на різних маршрутах в точках, які потім можна знайти на карті. Записують в журнал рівні радіації, час виміру і місце заміру. Потім ці дані за допомогою таблиць переводять на 1 годину після вибуху і наносять на карту. Далі все ті величини рівнів радіації, близькі до 8 Р/год. з'єднують блакитною лінією. Це буде зовнішня межа зони А, ті що близькі до 80 Р/ч з'єднують зеленою лінією - це межа зони Б, ті що близькі до 240 Р/год з'єднують коричневою лінією - це межа зони В, ті що близькі до 800 Р/год з'єднують чорною лінією - це межа зони Г. Так на карті з'являється виявлена ​ ​ радіаційна обстановка.

Проникаюча радіація, чи радіаційне випромінювання це L (ядра гелію з + зарядом), b (електрони с - зарядом), g (електромагнітне випромінювання) і n (нейтронний потік з 0 зарядом) потік.

Проникаюча радіація характеризується Д-дозою опромінення:

- Поглинута доза - Грей (Гр.) = 100 Радий

- Потужність поглиненої дози - Гр / с = 100 Рад / c

- Еквівалентна доза - Зиверт (Зв) = 100 Бер

- Потужність еквівалентної дози Зв / с = 100 Бер / с

- Експозиційна доза-Кулон на кг (кн. / Кг), Рентген (Р)

- Потужність експозиційної дози - (кн. / Кг.с), Рентген / с.

Оцінка радіаційної обстановки складається з вирішення завдань.

- Визначення можливих доз опромінення (Д).

- Визначення допустимого терміну перебування на зараженій місцевості

(Т).

- Визначення режимів захисту (N).

- Визначення можливих радіаційних втрат (П).

2) Характеристика зони хімічного зараження

Зоною хімічного зараження (ЗХЗ) називається територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря з вражаючими концентраціями сильнодіючої отруйної речовини (НХР).

У зоні хімічного зараження можуть виникнути один або декілька вогнищ хімічного ураження (ОХП).

Осередком хімічного ураження називається територія, в межах якої в результаті впливу СДОР постраждали люди, тварини і рослини.
Оцінка хімічної обстановки проводиться методом прогнозування або за даними розвідки. В основу прогнозу хімічної обстановки приймають випадок одночасного викиду всього запасу СДОР, що знаходиться в ємностях.
Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- Тип і кількість СДОР;

- Місце викиду (аварії) отруйних речовин;

- Час викиду (аварії) СДОР:

- Ступінь захищеності людей;

- Топографічні умови місцевості (відкрита, напіввідчинені, закрита);

- Метеорологічні умови (швидкість і напрямок приземного шару повітря, температура грунту і повітря, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Вертикальна стійкість повітря.

Інверсія - це підвищення температури повітря по мірі збільшення висоти, при якій нижні приземні шари холодніше верхніх.

Изотермия - це така вертикальна стійкість повітря при якій нижні приземні шари мають однакову температуру з верхніми.

Конвекція - це вертикальне переміщення повітря з одних висот на інші. Повітря більш теплий переміщується вгору, а більш холодне і більш щільний - вниз.

Оцінка хімічної обстановки складається з вирішення завдань:

- Визначення розмірів зон зараження: глибина і ширина (Г і Ш);

- Визначення площі ЗХЗ;

- Визначення терміну підходу зараженого повітря до підприємства (селища);

- Визначення терміну вражаючої дії СДОР;

- Визначення можливих втрат людей.

3) Характеристика зони біологічного зараження.

Зоною біологічного зараження називається територія, в межах якої виникли інфекційні захворювання.

Зона біологічного зараження подібно зоні хімічного зараження характеризується довжиною, глибиною і площею.

Осередком біологічного ураження називається територія, в межах якої виникли масові ураження людей і тварин. Кордони вогнища біологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦЗ та служби захисту тварин і рослин на основі зведених даних, отриманих від постів радіаційного та хімічного спостереження, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних і санітарно-епідеміологічних станцій. Для попередження розповсюдження інфекційних захворювань в осередку біологічного зараження встановлюється карантин, а в прилеглих районах обсервация.

Карантин вводиться, коли збудники хвороб відносяться до особливо небезпечних (чума, холера та інші). Карантинний режим передбачає повну ізоляцію осередку ураження від навколишнього населення. Режим обсервації вводиться, коли збудник інфекційної хвороби не відноситься до особливо небезпечного, ізоляційно-обмежувальні заходи стосуються в'їзду та виїзду.
Термін карантину і обсервації встановлюється залежно від інкубаційного періоду захворювання, з моменту госпіталізації останнього хворого і закінчення дезінфекції. Правила утримання, експлуатації та використання
захисних споруд (ЗС) Всі захисні споруди повинні бути постійно готові до невідкладного використання за прямим призначенням, забезпечені необхідним обладнанням і приладдям, утримуватися в чистому вигляді і мати вільний прохід (під'їзди). Експлуатація захисних споруд на об'єкті, впроваджується службою сховищ і укриттів ГЗ. Для експлуатації захисних споруд у період перебування в них людей і евакуації інженерно-технічного обладнання, в залежності від їх місткості створюються ланки і групи.
При місткості укриття до 150 чоловік створюються ланки у складі: контролер - 1, електрик - 1, слюсар з вентиляції - 1, слюсар з водопроводу й каналізації - 1, розвідник-хімік - 1, розвідник-дозиметрист - 1, кладовщик-роздавальник - 1, санітарних дружинниц - 2, всього - 9 осіб. При місткості укриття більш 150 до 600 осіб створюється група у складі: ланка зв'язку і розвідки - 2-3 чол., ланка заповнення та розміщення - 3 чол., Ланка з електропостачання, обслуговуванню ФВО, водопостачання та каналізації - 5 чол., Медична ланка - 4 чол., всього - 20 осіб. При ємності більше 600 чоловік створюється група в складі 35 чоловік.
Групи і ланки з обслуговування захисних споруд (ЗС) створюються для кожної робочої зміни об'єкта. Командирами групи (ланки) з обслуговування ЗС призначаються службовці з керівного складу підприємства. Заступником командирів груп (ланок) з експлуатації інженерно-технічного обладнання призначаються відповідальні особи, в обов'язки яких входить здійснення контролю за правилами утримання приміщень. ЗС та інженерно - технічного обладнання. Підготовка ЗС до прийому робітників і службовців.
Переклад приміщень ЗС, використовувані для господарських потреб на режим захисту здійснюється за розпорядженням начальника ЦЗ об'єкта групою (ланкою) з обслуговування захисної споруди. При необхідності, в розпорядження командира групи (ланки) виділяється спеціальна команда для скорочення термінів переведення приміщень під ЗС. У приміщенні ЗС встановлюються нари, меблі, прилади та інше необхідне обладнання та майно згідно інструкції. В ЗС закриваються і герметизуються технологічні прорізи, які не використовуються для вентиляції ЗС, відключається опалення приміщень. Перевіряється гідність ДЕС, засобів аварійного освітлення, фільтро-вентиляційне обладнання, водопостачання, каналізація, електропостачання, двері, все це приводиться в готовність, а також аварійні виходи сховищ. Ємності заповнюються водою, баки запасу ПММ для ДЕС. Готується місце (якщо немає продовольчих складів) для розміщення і зберігання продуктів, ЗС комплектується медичними аптечками.У приміщеннях ЗС проводиться протипожежні заходи, вивішуються плакати з сигналами оповіщення ГЗ, правлять користування ЗІЗ, покажчики входів і виходів. Перевіряється наявність документів з експлуатації ЗС; паспорт сховища інструкції по експлуатації ЗС ГЗ в надзвичайних ситуаціях, журнал перевірок стану сховища, інструменти, майна, експлуатаційна схема системи вентиляції ЗС, схема електропостачання ЗС, інструкції з обслуговування ДЕС, ФПУ, інструкції з експлуатації ЗІЗ, сигнали оповіщення ГЗ, перелік номерів телефонів, журнал реєстрації показників мікроклімату і газового складу повітря в сховище, таблиця прогнозування можливості проживання в ЗС залежно від величини параметрів повітря, схеми евакуації з осередку ураження, журналу звернення за медичною допомогою. Уточнюється закріплення ЗС по підрозділах.
Заповнення захисних споруд та правила поведінки в них
Заповнення ЗС проводиться за сигналом ЦЗ. Закривання захисно-герметичних і герметичних дверей і зовнішніх дверей ПРУ, робиться за командою начальника ГЗ об'єкта або за рішенням командира групи (ланки) з обслуговування ЗС. Коли в сховищі є тамбур-шлюз, заповнення може тривати способом шлюзування і після їх закриття. Люди прибувають в захисні споруди з ЗІЗ. Склад не воєнізованих формувань повинен мати при собі необхідне, згідно з табелем майно. Населення, укривається в ЗС за місцем проживання, повинна мати при собі продукти. Люди в ЗС розміщуються на нарах групами по виробничому або територіальним принципом (цех, бригада, будинок). Місця розміщення груп позначаються табличками. У кожній групі призначається старший. Ті, хто має дітей, розміщується в окремих частинах ЗС або спеціально відведених місцях.
В ЗС повинен здійснюватися контроль за параметрами повітря, температурою, вологістю, концентрацією в повітрі СО2, СО і О2, а в сховищах крім того, контролюється надлишок повітря (підпір).

При цьому встановлюються такі вимоги до параметрів:

- Температура повітря від 0 до 30оС;

- Концентрація СО2 - 3%, О2 - до 17%, СО - до 30 мг / м3.

При цьому допускається:

- Температура повітря 31-33С;

- Концентрація СО2 - 4%, О2 - 16%. СО - до 50-70 мг / м3

І вимагає обмеження фізичного навантаження, посилення медичного спостереження.

Параметри повітря в ЗС небезпечні для перебування людей:

- Температура повітря 34С і вище;

- Концентрація СО2 - 5% і вище;

- Наявність О2 в повітрі - 14% і вище;

- Наявність СО - 100 мг / м3 і вище.

При досягненні такого рівня одного або декількох факторів потрібно приймати можливі заходи для поліпшення повітряного середовища в ЗС, або вивести людей із захисної споруди.

Оповіщення населення в захисних спорудах:

- Швидко без метушні зайняти своє місце в приміщенні;

- Виконувати правила внутрішнього розпорядку, всі розпорядження керівного складу групи (ланки);

- Зберігати спокій, уникати паніки і порушень громадського порядку;

- Надавати допомогу людям похилого віку, дітям, інвалідів і хворим;

- Підтримувати в готовності ЗІЗ;

- Виконувати всі розпорядження командира групи (ланки);

- Виконувати правила техніки безпеки.

В захисних спорудах забороняється:

- Палити, вживати спиртні напої;

- Приводити (приносити) в ЗС домашніх тварин;

- Приносити легкозаймисті, вибухонебезпечні громіздкі речі;

- Шуміти, голосно розмовляти, ходити по ЗС без потреби;

- Відкривати двері і виходити з ЗС;

- Включати радіоприймачі, магнітофони та радіоприлади;

- Застосовувати джерела освітлення з відкритим полум'ям (газові лампи, свічки та інше). Їх можна застосовувати тільки за розпорядженням командира групи (ланки) на малий термін в разі потреби.

Експлуатація інженерно-технологічного обладнання захисних споруд. Експлуатація інженерно-технологічного обладнання ЗС виконується відповідно до вимог технічних описів, інструкцій користувача і експлуатаційними схемами розробленими для кожного конкретного положення та затвердженим начальником ЦЗ об'єкта. До ЗС в сховища подається повітря по режиму 1 (режим чистого воздухоснабжения) при загазованості повітря СДОР і продуктами горіння, система сполучення з зовнішнім середовищем на строк до однієї години. Потім з'ясовується обстановка поза сховищем і ЗС перекладається на режим вентиляції, який потрібен в залежності від обстановки. На період випадання радіоактивного пилу, сховище перекладається на режим 1. При хімічного і бактеріологічного небезпеки сховища перекладається на режим 2. На режим з сховища переводяться при виникненні масових пожеж або при виникненні в районі сховища небезпечних концентрацій СДОР. Під час зупинки подачі в ЗС зовнішнього повітря, в разі зупинки електропостачання, поломці електродвигуна, електричних вентиляторів, повітропостачання забезпечується ручними вентиляторами.
У разі наявності СДОР і виході з ладу систем вентиляції організується радіаційна і хімічна розвідка. Якщо в зовнішньому повітрі не виявлені СДОР і БЗ, то повітропостачання тимчасово здійснюється за рахунок природної вентиляції, для чого відкривається люк (двері) аварійного виходу та двері виходів. При наявності в повітрі СДОР, в укритті надягають протигази.

Висновок з ЗС може здійснюватися:

- За сигналом " Повітряна небезпека минула" і після уточнення радіаційної обстановки в районі ЗС;

- Після того, як пройшов встановлений термін знаходження в ЗС, а також при вимушеної необхідності покинути ЗС, при цьому порядок черговості встановлює командир групи (ланки) з обслуговування захисної споруди.
Стан ЗС перевіряється при щорічних і спеціальних (позачергових) оглядів. Ці огляди проводяться в порядку, встановленому керівниками підприємства, організацій, установ, які експлуатують ЗС до НС.

Спеціальні огляди проводяться після пожеж, землетрусів, ураганів, затоплень. Результати огляду записуються в журнал перевірки стану ЗС.
Комплексна перевірка ЗС повинна проводитися один раз на п'ять років у ході навчань (тренувань). При цьому перевіряється герметичність (сховища), працездатність всіх систем інженерно-технічного обладнання в ЗС, можливість приведення в готовність, експлуатація за 6 годин з перевіркою на 1 і 2 режимах фильтровентиляции.

Захисно-герметичні двері при використанні ЗС, повинні знаходитися у відкритому стані на підставах. Для закривання дверних прорізів, встановлюються прості двері.

Приміщення ЗС повинні бути сухими.

Працездатність системи вентиляції, водопостачання і каналізації слід перевіряти не рідше одного разу на рік. Аварійні ємності питної води заповнюються при переході ЗС на режим укриття.
Санвузли в ЗС можуть бути закриті або використовуються як допоміжні.
Для захисту входів в ПРУ на 1 поверсі слід передбачати стіни-екрани не менше 1, 7 м. Від підлоги. Вага 1м.куб. екрана повинна бути не менше 1м. куб. зовнішньої стіни укриття.

Рис.1. Вбудоване сховище: 1 - захисно-герметичні двері, 2 - шлюзові камери; 3 - санітарний вузол, 4 - основні приміщення для людей, 5 - аварійний вихід, 6 - фильтровентиляционная камера; 7 - медичний пункт; 8 - склад для продуктів.

Рис. 2. Окремо розтошоване сховище

Рис. 2. Окремо розтошоване сховище

Рис. 3. Вбудоване протирадіаційне укриття

Рис. 4. Окремо розтошована ПРУ

800 мм

Рис. 5. Відкрита щілина: а — схема цілини;

б — будівництво відкритої щіліни

Рис.6. Перекрита щілина: а - схема щілини;
б - будівництво перекритої щілини

Захистом від проникаючої радіації є екрани з різних матеріалів. Основним параметром, що характеризує захисні властивості матеріалів, є шар половинного ослаблення (d пол.) Де 23- (см) шар води, який, послаблює радіацію в 2 рази. d підлогу. = (См) r - густота матеріалу в г /см.куб.
так d підлогу. для свинцю = 1, 8 см., для бетону = 10 см., для грунту = 14см.
Захисні властивості матеріалів будь-якої товщини характеризуються коефіцієнтом ослаблення (К ОСЛ.) Визначається за формулою: h / d пол

До ОСЛ. = 2.

Лекція 3. (для студентів всіх спеціальностей)