Структура вивчення психічних явищ

Психі́ чні я́ вища або душевні (ψ υ χ ή давн-гр. — душа) прояви — основний предмет в наукових дослідженнях психіки, сама психіка визначається як система суб'єктивних явищ.

Усі психічні явища діляться на три групи:

1) психічні процеси;

2) психічні стани;

3) психічні властивості

Психічні процеси – це суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності:

- Пізнавальні (відчуття, сприйняття, пам’ять, мова, мислення, увага, уява);

- Емоційні(емоції, почуття);

- Вольові(воля, вольові дії).

Психічні процеси забезпечують формуванню знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини. У складній психічній діяльності різні процеси складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне віддзеркалення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю та інтенсивністю залежно від особливості зовнішньої діяльності і станів особистості.

Уся психічна діяльність людини – це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.

Психічні стани – це поняття, що використовується для умовного виділення в психіці людини індивіда відносно етичного моменту (цілісні характеристики психічної діяльності за певний період часу). Вони характеризуються цілісністю (характеризують у певний проміжокчасу всю психічну діяльність загалом), рухливістю (наявність стадій протікання: початок, певна динаміка і кінець) і відносною стійкістю (їх динаміка меншвиражена, ніж у психічних процесів), взаємозв’язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і таповістю, крайнімрізноманіттям, полярністю.

Психічні стани можуть класифікуватись наступним чином:

1.залежно від ролі особистості і ситуації у виникненні психічних станів - ососбисті і ситуативні;

2.залежно від домінуючих компонентів – інтелектуальні, вольові, емоційні;

3.залежно від міри глибини – стани (більш або менш) глибокі або поверхневі

4.залежно від часу протікання – короткочасні, затяжні, тривалі

5.залежно від впливу на особистість – позитивні, негативні; стенічні (підвищують життєдіяльність) і

астенічні;

6.залежно від міри усвідомлення – стани більш або менш усвідомленні

7.залежно від причин, що їх викликають;

8.залежно від міри адекватності об’єктивності обстановки, що викликала їх.

Психічні властивості – сталі психічні утворення людини, що утворюються в процесі життєдіяльності, виховання, самовиховання.

До психічних властивостей особистості відносяться: 1) темперамент; 2) здатності; 3) характер.

Тісний взаємозв’язок і зваємозалежність психічних процесів, станів і властивостей людини обумовлюють єдність усіх її якостей.

Найбільш вивченими на сьогодні є:

-загальні психічні стани: наприклад, увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності;

-емоційні стани або настрої.

Психічний процес

– перебіг психічного явища явища, що має початок, розвиток і кінець і виявляється у вигляді реакції. Поділяються на пізнавальні, емоційні, вольові.

Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.

Психічній стан є ефектом психічної діяльності та її тлом.(С.Л.Рубінштейн)

Відображення якоїсь події – складне явище. Воно криє в собі чимало різних процесів – відчуття і сприйняття, відтворення, мислення, емоції тощо.

Залучені до діяльності сили налаштовують активність особистості на певний лад. Однак не стільки обсяг, скільки зміст відображуваного а є вирішальне значення в настроюванні тонусу психічної активності.

Психічні властивості – стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини. П. властивості (життєва позиція особистості, темперамент, здібності, характер).