Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь України
(станом на 1.01.1997 р.)
Додаток Б ЗАКОН УКРАЇНИ (витяги) Про статус гірських населених пунктів в Україні (Вводиться в дію Постановою ВР N 57/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 9, ст. 59) (Із змінами, внесеними згідно із Законами Цей Закон встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються. Стаття 1. Визначення та критерії віднесення населених пунктів до категорії гірських.До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є: – розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше; – якщо на одного жителя припадає менш як 0, 25 гектара ріллі, або при її відсутності – менш як 0, 60 гектара сільськогосподарських угідь; – суворі кліматичні умови: холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси за Цельсієм), прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм), велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів), мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічність землі. Додаток В КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИПОСТАНОВА (витяги) від 25 грудня 1998 р. N 2068Київ Про визначення поліських територій України На виконання статті 3 Указу Президента України від 18 червня 1998 р. N 652 (652/98) " Про фіксований сільськогосподарський податок" (із змінами, внесеними Указом Президента України від 11 вересня 1998 р. N 1013 (1013/98) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: Установити, що до поліських територій належать території України, розташовані у природно-сільськогосподарській зоні Полісся, яка охоплює північну частину України, а також частину західного регіону України та характеризується специфічними грунтово-кліматичними умовами. Критеріями віднесення адміністративно-територіальних одиниць до поліських територій є їх розташування: у межах природно-сільськогосподарської зони Полісся, для якої властиве переважання дерново-підзолистих і дернових ґрунтів піщаного та супіщаного механічного складу, а також перезволожених і заболочених земель (лучних і болотних ґрунтів, включаючи торфові); у смузі переходу від Поліської до Лісостепової зони, якщо зазначені в абзаці третьому пункту 1 цієї постанови види ґрунтів (земель) становлять не менш як 60 відсотків у загальному складі сільськогосподарських угідь. ПЕРЕЛІКтериторій, що належать до поліських Волинська область (Камінь-Каширський, Ковельський, Любешівський, Любомльський, Маневицький, Ратнівський, Рожищенський, Старовижівський, Турійський, Шацький райони, північна частина Володимир-Волинського, частина Ківерцівського (за винятком південної та південно-західної частин) та крайня північна частина Локачинського районів). Житомирська область (Баранівський, Брусилівський, Володарсько-Волинський, Ємільчинський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Малинський, Народицький, Олевський, Радомишльський, Червоноармійський, Черняхівський райони, північна частина Дзержинського, Житомирського і Новоград-Волинського району, Овруцький район (за винятком смуги вздовж р. Норин)). Київська область (Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони, північна частина Києво-Святошинського, Макарівського та північно-західна частина Броварського районів). Львівська область (Радехівський район (за винятком центральної частини), частина Жовківського, Яворівського районів (за винятком окремих територій сільських, селищних рад південної частини), північна частина Кам'янка-Бузького, Мостиського районів, переважна частина Бродівського (за винятком південно-східної частини) та Буського (за винятком південно-західної смуги), північна частина Золочівського районів). Рівненська область (Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Костопільський Рокитнівський, Сарненський райони, північна частина Гощанського, Корецького та Рівненського районів, південна частина Дубенського та Радивилівського районів і невеликі площі на півдні Острозького району). Сумська область (Середино-Будський, Шосткинський та Ямпільський райони, північно-західна частина Конотопського і Кролевецького районів). Тернопільська область (Крайня північна смуга Кременецького і Шумського районів). Хмельницька область (Південна частина Славутського, північна частина Ізяславського, Полонського та Шепетівського районів, а також невелика територія на півночі Білогірського району). Чернігівська область (Городнянський, Коропський, Корюківський, Куликівський, Менський, Новгород-Сіверський, Ріпкинський, Семенівський, Сосницький, Чернігівський, Щорський райони, частина (за винятком північно-західної) Козелецького району, північна частина Борзнянського, Ніжинського та Носівського районів, територія кількох сільських, селищних рад на півночі Бахмацького району та смуга вздовж р. Удай в Ічнянському районі).
|