Стрелец - асцендент в Водолее.

В ы активны и общительны, у вас тонкая ранимая душа и тяга к вечным открытиям. К сожалению, вам не хватает приземленности в самом позитивном смысле этого слова: в своих поисках истины вы порой теряете почву под ногами.

Авжеж, сексизм, поняття, багато кому відоме. Або слово чули. Але давайте розберемося у чому його сила.

Особисте для себе, я раптово зрозуміла це поняття. Та допомогла мені у цьому бейсболка PLAYBOY. Цю чорну з вишитим гладдю білим зайцем на лобі і вебсайтом

playboy.com на потилиці, мені привіз друг з Німеччини. Я завжди соромилась її вдягати. А тут вирішила заради, так би мовити, експерименту, подивитись, як на неї будуть реагувати люди. Та й не помилилась. Реакція дійсно була на зайця. Те, що на цей знак дивились практично усі, це одне. Тут зрозуміло. Занадто відомий бренд. Чого я дійсно не чекала, так це того, що, сідячи у метро в електричці, я бачила, парубка який, подивляючись на зайця, на виході з вагону шльопнув свою супутницю нижче талії. Причому, з таким запалом, що я відразу ж здогадалась, що справа у зайчику. Саме вражаюче те, що навіть тварини зрозуміли посил. Або той вуличний собака, якого я зустріла, ідучи пішки, вміє читати англійською і зрозумів, що було написано на кепці, але він, коли я вже пройшла повз нього, смикнув мене сзаду за рубашку. І зробив він це легко та іграючись. Тому що, повірте, я відчувала його зуби на тому місці, по якому шльопнув дівчину хлопець в метро.

І в мене в ушах зазвучала така солодка, приторна на американський лад тянуча фраза:

«ПЛЕЕЙ, БОООЙ…», «Грай, малий…», «Хлопчику, грай…» А коли я написала це, я згадала Стівена Кінга і його манеру писати великими буквами і розтягуючи голосні. І вже коли я це друкувала на комп’ютері (ноутбуці), моя асоціація щодо Плейбою намалювала мені такий образ. Посеред Швеції на галявині стоїть пастух, одягнений у традиційну вівцяну безрукавку, на голові шапка з вівці. Перед ним на полі стадо. Він грає на волинці і уявляє перед собою гарненьких біленьких дівчат. І ніби то не вівці хрумтять травою, а дівки у національному вбранні танцюють і кажуть «Грай, хлопчику!» і всміхаються. І не має значення скільки тому пастуху літ, він так одягнений, що й не розбереш, хто він, але він, навіть, глядячи на вівцю буде фантазувати про гарненьку фрау. А Playboy, розуміючи це, просто, час від часу, буде продавати його мрію, фотографуючи дівчат в національних костюмах. ИМХО. І деж тут сексизм? Гадаю, відповідь така, що коли я зайшла у цій бейсболці до товаришей на роботу, вони, оба хлопця, дуже дивно посміхались. І це мене спочатку розгубило трошки, а потім я її зняла і вже не вдягала. Тому що мені не хочеться, щоб моє вбрання носило грайливий посил, принаймні, такий. Але тому, хто цього хоче, це може дуже допомогти при невербальному спілкуванні. Щасти вам.

Сексизм. Конечно, понятие, известное многим. Или хотя бы слово такое слышали. Но, давайте, все же, постараемся разобраться, в чем его сила.

Для себя я совершенно неожиданно определила это понятие. А помогла мне в этом бейсболка PLAYBOY. Эту бейсболку, черную, с вышитым гладью белым зайчиком на лбу и вебсайтом playboy.com на затылке, мне привез из Германии друг. Я все время стеснялась ее носить. А тут, вдруг, решила, так сказать, эксперемента ради, посмотреть, как на нее будут реагировать люди. И не ошиблась. Реакция действительно была именно на зайца. То, что на это знак смотрели практически все, это одно. Тут понятно. Очень уж известный бренд. Но вот чего я точно не ожидала, так это того, что увижу в метро, сидя в электричке, как парень, взглянув на зайца, при выходе из вагона шлепнул свою спутницу ниже талии. Причем с таким задором, что я сразу же догадалась, дело в кроликеJ Но самое поразительное, что даже животное поняло посыл. Или тот пес, котрого я потом встретила, прогуливаясь пешком, умеет читать по-английски и понял, что было написано на кепке, но он, когда я уже прошла мимо, схватил меня сзади за рубашку. И сделал он это легко и играючи, потому что, поверьте, я почувствовала его зубы на том месте, по которому парень из метро шлепнул девушку.

И у меня в ушах зазвучала такая на американський лад приторная тянучая фраза «ПЛЭЭЭЙ, БОООЙ!», «Играй, малыш…», «Парень, играй!». И когда я написала это, вспомнила Стивена Кинга и его манеру писать большими буквами, растягивая гласные.

И уже когда я набивала этот текст на компьютере, моя ассоциация с Плейбоем нарисовала такой образ. Посередине Швеции на поляне стоит пастух, одетый в традиционную овечью безрукавку, на голове шапка из овцы. Перед ним на поле стадо. ОН играет на волынке и представляет себе хорошеньких беленьких девчат. И вроде то не овцы хрустят травой, а девки в национальном одеянии танцуют и говорят: «Играй, парень!», - и улыбаются. И не имеет значения, сколько тому пастуху лет, он так одет, что и не разберешь, кто он, но он, даже, глядя на овцу, будет фантазировать о прекрасной фрау.

А Playboy, понимая это, будет иногда продавать его мечту, фотографируя девушек в национальных костюмах. ИМХО. И где же здесь сексизм? Полагаю, ответ таков, что когда я зашла в этой кепке к друзьям на работу, они, оба парни, очень странно усмехались. И мне, вначале, было не по себе, а потом я сняла ее и уже не одевала. Потому что я не хочу, чтобы моя одежда носила игрательный посыл, по крайней мере, такой. Но тому, кому это нужно, заец может очень помочь в невербальном общении. Удачи вам.

І вже коли я це друкувала на комп’ютері (ноутбуці), моя асоціація щодо Плейбою намалювала такий образ. Посеред Швеції на галявині стоїть пастух, одягнений у вівцяну безрукавку, на голові шапка з вівці. Перед ним на полі стадо. Він грає на волинці і уявляє перед собою гарненьких біленьких дівчат. І ніби то не вівці хрумтять травою, а дівки у національному вбранні танцюють і кажуть: «Грай, хлопчику!» і всміхаються. І не має значення скільки тому пастуху літ, він так одягнений, що й не розбереш, хто він, але він, навіть, глядячи на вівцю буде фантазувати про гарненьку фрау. А Playboy, розуміючи це, час від часу, буде продавати його мрію, фотографуючи дівчат в національних костюмах. ИМХО. І деж тут сексизм? Гадаю, відповідь така, що коли я зайшла у цій бейсболці до товаришей на роботу, вони, оба хлопця, дуже дивно посміхались. І це мене спочатку розгубило трошки, а потім я її зняла і вже не вдягала. Тому що мені не хочеться, щоб моє вбрання носило грайливий посил, принаймні, такий. Але тому, хто цього хоче, заєць може дуже допомогти при невербальному спілкуванні. Щасти вам.