Ознаки поштового тероризму

1. Доставка поштових відправлень невстановленим способом або просто підкидання, про що свідчить відсутність поштових марок, штемпелів.

2. Незнайомий для вас відправник пошти.

3. Наявність грифів " особисто в руки", " вручити особисто", " таємно".

4. Незвичні вага, форма або розміри поштових відправлень або їх явно саморобне упакування.

5. Маслянисті плями або специфічний запах відправлення, виявлення в ньому на дотик сторонніх предметів (порошку, дроту, інших твердих предметів).

6. Надмірне використання засобів скріплення за допомогою липкої стрічки, багаторазового обв'язування шнуром тощо.

Рекомендації як уникнути шахрайства:

1. Не користуйтесь послугами незнайомих осіб для придбання дефіцитних товарів, вирішення питань прописки, отримання житла, встановлення телефону та ін..

2. Не купуйте в незнайомих осіб коштовних речей, виробів із дорогоцінних металів, облігацій тощо.

3. Не грайте, особливо на вулиці та в парках, в азартні ігри, не погоджуйтесь на ворожіння і т.п.;

4. Уважно перевіряйте через ланцюжок на дверях документи у всіх “посадових осіб”, які прийшли до вас взяти податок, провести обшук, зібрати гроші на благодійні акції тощо.

Комплекс причин, що може породити тероризм в Україні, досить різноманітний і включає:

1. Глибинні суперечності в економічній сфері, що зумовлені об'єктивними труднощами переходу до ринку, а також суб'єктивним несприйняттям певними частинами населення нових економічних відносин або засобів переходу до них.

2. Існуючий рівень соціальної диференціації громадян (критичний показник співвідношення доходу 10% найбагатших до 10% найбідніших громадян України вдвічі перевищує світові стандарти, населення, яке перебуває за межею бідності, сягає 60 відсотків (критичним вважається 10%), з яких, за даними деяких соціологічних досліджень, близько 20% схвалюють нові економічні відносини, приблизно 30% залишилися люмпенізованими і 40-53% - на роздоріжжі.

3. Відносно високий показник зареєстрованого і прихованого безробіття (4, 1%).

4. Недостатня ефективність роботи державного апарату і правоохоронних органів, затримка із прийняттям ефективних механізмів правового захисту населення.

5. Зниження рейтингу влади в суспільній свідомості, зростання недовіри до неї в переважної більшості громадян також може стати одним із чинників (критичний показник 20-25%).

6. Найжорстокіша боротьба за владу політичних партій або ж суспільних об’єднань чи груп, котрі сповідують політичні цілі.

7. Існування тенденцій розв'язання суперечностей і конфліктів, що виникають, силовими методами (від 10% до 40% населення країни заявляли про готовність до участі в акціях протесту і непокори).

8. Погіршення демографічної ситуації, зниження трудоресурсної безпеки держави (населення України зменшилося з 52, 2 мільйонів у 1993 році до 48млн. у 2002 році; за оцінками експертів, до 2010 року населення може скоротитися приблизно до 46 мільйонів).

9. Погіршення етнополітичної ситуації в країні (проблеми облаштування депортованих, насамперед кримських татар, проблеми " експорту в Україну етнічних проблем" (біженці, поширення ідей ваххабізму й панісламізму), проблеми російських меншин в Україні тощо).

10. Посилення соціальних суперечностей під впливом зростання злочинності; як наслідок, у суспільстві зберігається високий конфліктний потенціал.

11. Зниження ефективності функціонування захисних механізмів у сфері моралі, втрату орієнтирів у виховній роботі, передусім серед молоді