Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Світова торгівля та зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Нині на планеті існує приблизно 230 незалежних країн, підприємства переважної більшості з яких ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства — діяльність, пов’язана з переміщенням товарів, послуг, капіталів та робочої сили за кордон, із здійсненням спільних виробничих операцій з підприємствами інших країн. Діяльність підприємств, пов’язана з переміщенням товарів і послуг, а отже і грошей, які обслуговують ці операції, здійснюється у сфері міжнародної торгівлі. Така торгівля означає систему зовнішньоторговельних зв’язків між країнами, які торгують між собою. Необхідність торгівлі між країнами, в тому числі підприємствами, зумовлена передусім існуванням міжнародного поділу праці, за якого кожна країна спеціалізується на виготовленні тих товарів, які дають змогу найраціональніше використовувати власні ресурси і виробництво яких обходиться їй дешевше. При цьому вона відмовляється від виробництва тих товарів, які дешевше купувати в інших країнах. З погляду принципу зрівняльних переваг, обґрунтованого Д. Рікардо, окремій країні вигідніше виготовляти та експортувати ті товари, при виготовленні яких досягнута найвища продуктивність праці, а отже — найбільша відносна ефективність. Такі товари за умови їх високої якості найповніше задовольняють потреби споживачів і продаються на світовому ринку за найнижчими цінами, а отже є найбільш конкурентоспроможними. До зовнішньоторговельних належать операції підприємства, тісно пов’язані з експортом та імпортом товарів і послуг. Перед тим як зайнятися ними, підприємство повинно: 1) чітко визначити мету проведення таких операцій, яка здебільшого пов’язана з основною метою підприємства — привласненням максимального прибутку. Водночас похідними цілями при здійсненні експортних операцій підприємством є розширення обсягів виробництва за рахунок захоплення нових ринків збуту, а отже досягнення економії на масштабах виробництва (що у кінцевому підсумку сприятиме збільшенню прибутку), зростання валютних ресурсів підприємства та ін. Похідними цілями за здійснення імпортних операцій є удосконалення та оновлення основних фондів, досягнення на цій основі відчутної економії ресурсів, розширення обсягів виробництва, асортименту продукції на внутрішньому ринку, а зрештою — зростання прибутків; 2) чітко визначити свої експортні можливості, які залежать від конкурентоспроможності продукції та обсягів її виробництва. В разі планування імпортних операцій підприємство мусить насамперед зіставити вигідність виробництва товарів всередині своєї країни і здійснення імпортних закупівель, зокрема джерела їх фінансування; 3) провести комплексну оцінку зовнішньоекономічної політики власної держави і країни, з якої імпортуються товари. Так, у разі проведення протекціоністської політики з метою захисту національних товаровиробників від іноземних конкурентів, а отже створення для них сприятливих умов використовують: а) високу ставку мита (тобто протекціоністське мито), яке є акцизним податком на імпортні товари і змушує іноземних конкурентів підвищити ціни на них, що зменшує їх конкурентоспроможність; б) імпортні товарні квоти, за допомогою яких визначають максимальні обсяги товарів, що імпортуються протягом певного періоду; в) надання ліцензій, тобто дозволу державних органів на імпорт або експорт певних товарів з метою контролю експортно-імпортних операцій, руху валюти. У разі здійснення вітчизняними підприємцями зовнішньоторговельних операцій важливо знати такі основні закономірності, що діють у сфері міжнародної торгівлі: 1) випереджаючий ріст торгівлі послугами порівняно з темпами міжнародної торгівлі; 2) випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами порівняно з товарами паливно-сировинної групи; 3) випереджаючі темпи міжнародної торгівлі між розвинутими країнами світу; 4) зростання в експорті розвинутих країн частки продукції, виготовленої за допомогою інтелектуально та інформаційно насиченої праці. Основними видами послуг у світовій торгівлі є: 1) послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею, тобто транспортуванням, страхуванням; 2) послуги, пов'язані з обміном технологіями (торгівлею ліцензіями, “ноу-хау”, інжиніринговими послугами, управлінськими та ін.); 3) обмін соціальними і культурними послугами, зокрема надання туристичних послуг; 4) банківські послуги, зокрема здійснення міжнародних розрахунків, лізингових операцій та ін.; 5) послуги, пов’язані з міграцією робочої сили (виплатою і перерахуванням заробітної плати, соціальних виплат тощо). Важливу роль у міжнародній торгівлі соціальними послугами відіграє освіта у формі обміну досвідом та інформацією, викладачами, науковими співробітниками, аспірантами й студентами. Наступною важливою формою зовнішньоекономічної діяльності підприємств є діяльність, пов’язана з переміщенням за межі національних країн капіталу, або експорт та імпорт капіталу.
|