До статті 200 Цивільного процесуального кодексу України

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

1. Усі процесуальні дії суду повинні бути зафіксовані у відповідних документах. Про кожну окрему судову дію, проведену поза судовим засіданням, складається протокол, який є важливим процесуальним документом.

Протокол не складається у разі вчинення судом процесуальних дій, до яких особи, які беруть участь у справі, не залучаються (наприклад питання, пов'язані із рухом справи) і з питань, які вирішуються ухвалами суду.

В протоколі зазначається суть і зміст процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи, що були виконані судом, сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу в судовому засіданні під час її розгляду чи поза засіданням, зокрема, оглядом на місці (ст. ст. 55, 189 ЦПК), забезпечення доказів (ст. 36 ЦПК), виконання окремих доручень по збиранню доказів (ст. 33 ЦПК).

2. Зміст протоколу передбачений ч. 2 коментованої статті. Зокрема, у протоколі зазначаються: рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; час початку вчинення процесуальної дії; найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; справа, що розглядається, імена сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків; відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків; усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали; заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені йому додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів; докази, а в разі, якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів; час закінчення вчинення процесуальної дії; інші відомості, передбачені ЦПК України.

Протокол підписується головуючим та особою, яка його складала. Особи, які брали участь у справі, мають право висловити свої зауваження щодо повноти та правильності змісту протоколу, дотримання порядку проведення процесуальної дії, які приєднуються до нього. Ці зауваження окремо судом не розглядаються.

3. Протокол про окрему процесуальну дію повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення такої дії і приєднується до матеріалів справи. На нашу думку, протокол потрібно складати і остаточно оформляти безпосередньо під час проведення процесуальної дії. В іншому випадку особи, які брали участь у справі, фактично будуть позбавлені права подати свої зауваження, а суд - перевірити їх та усунути помилки вчасно.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 201 Цивільного процесуального кодексу України

1. Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по цивільній справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Зупинення провадження в справі - це також, як і відкладення провадження в справі, перенесення судового засідання в справі на інший час, але на відміну від відкладення при зупиненні час нового судового засідання суд точно зазначити не може. Судове засідання при зупиненні провадження переноситься до припинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення провадження в справі.⁷⁹

Необхідно вказати на відмінності зупинення провадження по справі від відкладення провадження по справі:

1) провадження у справі відкладається для здійснення судом чи сторонами визначених процесуальних дій. У зв'язку з зупиненням провадження у справі зупиняється здійснення будь-яких процесуальних дій у даній справі за деякими винятками (наприклад, дії по забезпеченню доказів);

2) якщо при відкладенні провадження у справі суд обов'язково вказує день і час нового розгляду справи, то при зупиненні провадження такий строк не вказується. Відновлення провадження можливе лише при настанні умов, які передбачені законом;

3) відкладення провадження у справі не впливає на сплив строків позовної давності, а з моменту зупинення провадження у справі призупиняється і сплив строку позовної давності;

4) перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню на підлягає. В той же час, вичерпний перелік підстав для відкладення провадження у справі законом не встановлено.

Провадження у справі відновлюється на прохання сторін, з ініціативи суду, а також за заявою прокурора після усунення обставин, які спричинили його зупинення. Відновлюючи провадження у справі, суд викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, на загальних підставах.⁸⁰

2. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов'язковими є підстави передбачені ст. 201 ЦПК.

3. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Біологічна смерть наступає вслід за клінічною і являє собою незворотній стан, при якому оживлення організму як цілого вже неможливе. Відповідно до Інструкції щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затвердженої наказом МОЗ N 226 від 25.09.2000 р., смерть мозку - повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює та примусовій вентиляції легенів. Смерть мозку прирівнюється до смерті людини.

Відповідно до ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Згідно з ч. 1 ст. 47 ЦК правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Для зупинення провадження суд повинен мати достовірні докази, а саме копію свідоцтва про смерть сторони або рішення суду, що набрало законної сили, про оголошення особи померлою.

Провадження в справі зупиняється до вступу в справу або притягнення до неї правонаступника. Ця норма поширюється також на третіх осіб з самостійними вимогами, оскільки у відповідності до ст. 34 ЦПК, пред'явивши позов, такі особи мають всі права і обов'язки позивача.

Коментована підстава для зупинення провадження не застосовується тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва, зокрема, коли вони пов'язані з особою померлої сторони чи третьої особи з самостійними вимогами. В таких випадках провадження в справі закривається відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК.

Смерть сторони у справі про визнання недійсними шлюбу, заповіту, договору дарування чи іншої угоди про відчуження майна не може розглядатись як підстава для закриття провадження у справі за наявності інших заінтересованих осіб, що є правонаступниками у майнових правовідносинах, з якими пов'язана вирішувана справа. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК ця подія тягне за собою закриття судом провадження в справі тільки тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.⁸¹

4. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі.

Відповідно до статті 106 ЦК злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" при вирішенні майнових спорів, пов'язаних з реорганізацією підприємств, господарським судам необхідно враховувати, що у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акта чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру. Якщо в розподільному акті (балансі) відображено лише розподіл майна, а дані про розподіл кредиторської і дебіторської заборгованості відсутні, розподіл заборгованості за наявності спору здійснюється між новоутвореними підприємствами пропорційно вартості отриманого ними майна (п. 10).

Нові підприємства, до яких в результаті реорганізації перейшли майнові зобов'язання, несуть за ними матеріальну відповідальність і у випадку, якщо прийняте ними майно не покриває вимог кредиторів у межах, визначених установчими документами про реорганізацію правопопередника. Перетворення державного підприємства на підприємство, засноване на іншій формі власності, не припиняє його зобов'язань.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

У разі, якщо реорганізація підприємства сталася під час вирішення господарським судом спору, учасником якого воно є, господарський суд за клопотанням відповідного підприємства чи організації або за власною ініціативою здійснює заміну сторони у спорі її правонаступником згідно із статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовній заяві зазначено реорганізоване підприємство. Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових). Необхідно враховувати, що правонаступник, який бере участь у судовому процесі, в усіх своїх діях зв'язаний попередніми процесуальними діями реорганізованого підприємствами. Наприклад, здійснена попереднім позивачем зміна підстави або предмету позову, зміна розміру позовних вимог тощо є обов'язковою для позивача-правонаступника (п. 10¹).

Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ст. 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 107 ЦК, якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тому єдиним допустимим доказом припинення (реорганізації) юридичної особи, на підставі якого суд зобов'язаний зупинити провадження, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

5. Підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі є також перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 р. Президент України приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Закону " Про правовий режим воєнного стану" від 06.04.2000 р. воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України " Про правовий режим воєнного стану", інші закони України та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

6. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Ця підстава для зупинення на практиці зустрічається найчастіше.

Дана підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.⁸²

Зупинення провадження з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. Так, наприклад, під час вирішення питання про віндикацію речі (повернення майна з чужого незаконного володіння) позивач повинен доказати, що він є власником речі. Однак, якщо в іншій справі це право оспорюється, суд, який розглядає віндикаційний позов, зобов'язаний зупинити провадження у справі, оскільки результати розгляду іншої справи безпосередньо впливають на вирішення справи, що ним розглядається. Так, у разі задоволення позову та визнання права власності за іншою особою у віндикаційному позові слід буде відмовити.

На підставі п. 4 ст. 201 ЦПК суд зупиняє провадження у справі, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку.

Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження.

Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства (п. 4 ст. 201 ЦПК), може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.⁸³

Справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства є цивільна, господарська, кримінальна або адміністративна справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Наведене підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі, ухвалою про порушення провадження у справі, з яких вбачається характер спору.

Винесення постанови про порушення кримінальної справи органами досудового слідства або подання позовної заяви до суду позивачем не є підставою для зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження у справі до вирішення іншої виконує профілактичну функцію, оскільки запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов'язаних справах.

Згідно зі ст. 43 Закону " Про Конституційний Суд України" суд загальної юрисдикції в разі необхідності може звернутись до Конституційного Суду України з конституційним зверненням з питання дачі висновку про офіційне тлумачення положення Конституції України чи закону, що має застосовуватися при вирішенні справи, яка перебуває у провадженні суду загальної юрисдикції. В цьому разі у Конституційному Суді України відкривається провадження у справі за даним зверненням, від наслідків розгляду якої залежить можливість вирішення справи, в якій порушено клопотання щодо звернення до Конституційного Суду України.

Виходячи з наведеного, підставою для зупинення провадження за пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК може бути також відкриття Конституційним Судом України провадження за зверненням про офіційне тлумачення положень Конституції України чи закону, що мають застосовуватися при вирішенні справи, яка перебуває у провадженні суду (п. 33 постанови Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. " Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Разом з тим підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі. Відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Пленуму ВС України N 9 від 01.11.96 р. " Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до ВС України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед КС України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

На реалізацію даних положень спрямований п. 3 ст. 8 ЦПК, відповідно до якого у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КС України, суд звертається до ВС України для вирішення питання стосовно внесення до КС України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Не можна зупинити провадження у справі у разі, якщо заява учасника процесу з аналогічного питання прийнята до провадження Європейського Суду з прав людини. Цей суд не є апеляційним чи касаційним судом та не уповноважений скасовувати, змінювати рішення судів загальної юрисдикції, тому результати розгляду заяви сторони в цивільній справі Європейським судом з прав людини не є такими, що можуть істотно вплинути на результат конкретної цивільної справи в суді загальної юрисдикції, для чого необхідно було б зупиняти провадження у справі.

7. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи у випадках, встановлених статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 39 ЦПК права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом; права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном; права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до ст. 43 ЦПК у разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі, коли законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі і пропонує органу опіки і піклування чи іншому органу, визначеному законом, призначити або замінити законного представника.

8. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

У законодавстві нашої країни немає визначення поняття судового доручення. Однак у науковій юридичній літературі з урахуванням змісту статей 132 і 416 ЦПК воно сформульоване. Під судовим дорученням розуміється звернення суду однієї держави до суду іншої держави з проханням провести на її території окремі процесуальні дії (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо).

У міжнародній практиці склалися різні види зносин судів однієї держави з судами іншої держави, пов'язаних з надісланням і виконанням доручень.

При дипломатичному порядку зносин суд держави походження доручення з додержанням визначених її законом правил звертається до свого міністерства закордонних справ, яке через дипломатичні канали надсилає до відомства закордонних справ держави виконання доручення відповідну ноту. Зазначене відомство надсилає доручення до установи юстиції своєї країни з проханням провести відповідні дії.

За безпосереднього порядку зносин суд держави походження доручення звертається до суду держави виконання останнього безпосередньо. У такому разі зносини можуть здійснюватися через вищі судові органи або центральні органи юстиції держав, які надсилають доручення відповідному суду або звертаються до суду іншої держави, до компетенції якого належить його виконання.

При змішаному порядку зносини, пов'язані з передачею судового доручення, з одного боку, здійснюються дипломатичним або консульським представництвом держави походження доручення, а з другого - судом держави, на території якої знаходиться це представництво.

Є два види судових доручень: 1) про вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном; 2) про одержання від судів іноземних держав доказів, що знаходяться на їх території.

За своєю природою судові доручення про збирання доказів, які надсилаються за кордон, не відрізняються від тих, що надсилаються згідно зі ст. 132 ЦПК іншим судам України. Звернення з дорученнями про забезпечення позовів неможливе. На відміну від звернень конкретного українського суду з судовими дорученнями щодо збирання доказів до інших судів України до іноземних судів надсилаються не ухвали про проведення окремих процесуальних дій, а відповідні формуляри. Формуляр є процесуальною формою доручення, зверненням суду, що запитує про правову допомогу, або повідомленням суду, що одержав доручення, про виконання певної процесуальної дії. Це процесуальний документ зі заздалегідь встановленими реквізитами. Водночас упорядкування судового доручення за встановленою міжнародними договорами формою не позбавляє суд обов'язку виносити ухвалу про нього, як це передбачено ст. 132 ЦПК.

9. Обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі є надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.Цей строк не повинен перевищувати шести місяців (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Тому, якщо суд дійшов висновку про надання строку для примирення, він вирішує й питання про зупинення провадження.

10. Як правило, про наявність підстав для зупинення провадження у справі суд дізнається від сторін, які зацікавлені у зупиненні. Сторона подає суду клопотання про зупинення провадження та докази, які підтверджують наявність підстав для цього. Проте навіть у разі відсутності такого клопотання суд зобов'язаний зупинити провадження з власної ініціативи, якщо у нього є відомості про обставини, зазначені у ст. 201 ЦПК.

Питання про зупинення провадження в справі розглядається в судовому засіданні з участю осіб, які беруть участь у справі, про що суд постановляє ухвалу. В ухвалі зазначаються підстави для зупинення, закон, яким керувався суд, подія або дія, з настанням якої закінчується строк зупинення провадження у справі, інші необхідні дані.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 202 Цивільного процесуального кодексу України

1. Ця стаття надає судді і суду право зупинити провадження в справі, тобто допускає факультативне (за розсудом суду) зупинення провадження в справі. Вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження по тій чи іншій справі, суд повинен розв'язати питання про те, чи можна, не перериваючи судового розгляду, по даному конкретному випадку встановити істину в справі під час відсутності сторони (пункти 1, 2, 3, 4 цієї статті), або без проведення експертизи (пункт 5 даної статті), або чи достатньо для цього матеріалів у справі без пояснень сторони чи висновку і пояснень експерта.⁸⁵

Факультативне зупинення провадження в справі означає альтернативне вирішення питань розвитку процесу із зазначених підстав - справа може бути розглянута по суті або розгляд її відкладений. Так, за наявності в справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін і якщо немає потреби заслухати особисті пояснення відповідача, розшук якого оголошено, суд може розглянути справу без його участі. За наявності цих умов суд може розглянути справу у випадках перебування сторони у тривалому службовому відрядженні чи виконанні нею державного обов'язку. А якщо у суду є достовірна інформація про те, що такі особи незабаром повертаються на постійне місце проживання, - відкласти розгляд справи.⁸⁶

Застосовуючи пункти 2, 3, 5 частини першої статті 202 ЦПК відповідно про зупинення провадження у зв'язку із захворюванням сторони, перебуванням її у службовому відряджені чи призначенням судом експертизи, суд повинен виходити з того, що у таких випадках відповідно до змісту статті 157 ЦПК провадження у справі може бути зупинено, якщо передбачається, що зазначена відсутність сторони або проведення експертизи триватиме понад установлені строки розгляду справ.

Правило частини другої статті 202 ЦПК про те, що суд не зупиняє провадження у випадках, установлених пунктами 1, 2, 3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, не застосовується до випадків, коли суд викликає позивача або відповідача для особистих пояснень (п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. " Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції).

2. Факультативне зупинення провадження в справі здійснюється суддею або судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою у випадках, передбачених коментованою статтею.

Суд може зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (п. 1 ст. 2 Закону " Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

Альтернативна (невійськова) служба є державною службою поза Збройними Силами України чи іншими військами, що запроваджується замість проходження військової служби. Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військового обов'язку мають при наявності істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах (ст. 3 Закону " Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

Це правило не застосовується до офіцерів і генералів, а також осіб надстрокової служби. Факт притягнення сторони до виконання державного обов'язку може бути підставою для зупинення провадження в справі тоді, коли така особа не може протягом тривалого часу з'явитися до суду і коли є потреба одержати від такої сторони особисті пояснення. Провадження зупиняється до повернення позивача або відповідача із складу Збройних Сил України або до закінчення виконання ними державного обов'язку.⁸⁷

Наведена вище обставина не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника (ч. 2 ст. 202 ЦПК).

3. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

Мається на увазі таке захворювання, котре виключає (а не перешкоджає) можливість явки в суд і підтверджене медичними документами, виданими лікарем або лікарською установою. Такими, що виключають можливість явки до суду є захворювання, внаслідок яких особа не може пересуватися, розмовляти, не усвідомлює значення своїх дій або не може керувати ними, а також інфекційні захворювання, що створюють загрозу для оточуючих, та захворювання, лікування яких потребує створення спеціальних умов для хворого (за призначенням лікаря). У разі сумніву щодо того, чи виключає хвороба можливість явки до суду, суд за клопотанням зацікавлених осіб вправі направити відповідний запит до медичної установи.

Провадження зупиняється на час хвороби сторони.

Відповідно до п. 2.17 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. N 455, на підтвердження тимчасової непрацездатності видається довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу особам, які проходять обстеження за направленням слідчих органів, прокуратури і суду.

Наведена вище обставина не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника (ч. 2 ст. 202 ЦПК).

4. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони у тривалому службовому відрядженні.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

До службового відрядження належить відрядження сторони за кордон для роботи в складі дипломатичного представництва чи консульської установи України в іноземній державі, перебування сторони в експедиції, на зимівлі (наприклад, в Антарктиді), у плаванні, робота за трудовим договором за межами України тощо. Факт знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні повинен бути підтверджений документально - наказом про відрядження.

Провадження в справі зупиняється на час знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні.⁸⁸ Тривалим службовим відрядженням слід вважати відрядження, тривалість якого перевищує встановлені законом строки розгляду справи, тобто понад 2 місяці.

Якщо термін службового відрядження визначений, то суд повинен вчинити таку процесуальну дію, як відкладення розгляду справи з урахуванням терміну відрядження та часу на повідомлення сторони про місце і час нового судового засідання.⁸⁹

Наведена вище обставина не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника (ч. 2 ст. 202 ЦПК).

5. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності.

Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд може оголосити його розшук як з власної ініціативи, так і за заявою позивача. Відповідно до ст. 78 ЦПК, якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук, тобто зобов'язаний це зробити. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду.

Провадження зупиняється до закінчення розшуку відповідача органами внутрішніх справ.

Вирішуючи питання про зупинення провадження з цих справ, суд має обговорити і питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, щодо якого оголошено розшук і за наявності в ній достатніх матеріалів розглянути її.⁹⁰

6. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Під час вирішення питання про зупинення провадження у справі з цієї підстави, суд повинен з'ясувати, чи можливий подальший розгляд справи. Якщо час, необхідний для проведення експертизи відомий заздалегідь, то суд може відкласти розгляд справи на цей строк. У випадку, коли час проведення експертизи визначити неможливо, то доцільно зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження настає тоді, коли проведення експертизи доручено поза судом експертам відповідних установ (наприклад, НДІ судових експертиз) і для її виконання потрібний тривалий час.

7. Факультативною підставною зупинення провадження є направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 132 ЦПК. Вирішуючи питання про доцільність зупинення, суд повинен враховувати складність доручення, орієнтовний час його виконання, можливість розгляду справи до виконання судового доручення.

8. В постанові N 9 від 06.11.92 р. " Про практику розгляду судами трудових спорів" (ч. 5 п. 15) Пленум ВС України роз'яснив, що коли судом буде встановлений факт звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, він зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Тому провадження в справі зупиняється до одержання відповіді від профспілкового органу підприємства, установи, організації.

На нашу думку, дану ситуацію не можна розглядати як підставу для зупинення провадження у справі, оскільки перелік таких підстав вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, а отже її слід розглядати як право суду відкласти розгляд справи. Відповідно до ст. 43 КЗпП у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Тому суд може відкласти розгляд справи на цей строк.

9. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1, 2, 3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. Коментована норма не вимагає присутності представника в судовому засіданні. Достатньо, щоб він увійшов у справу як представник.

10. З питань зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка постановляється в нарадчій кімнаті як окремий документ.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Така редакція норми допускає її різне тлумачення:

1) оскаржувати можна лише ухвали, якими суд вирішив зупинити провадження;

2) оскаржувати можна усі ухвали, які суд постановив розглядаючи питання про зупинення провадження у справі, тобто як ті, якими суд зупинив провадження, так і ті, якими суд відмовив у зупиненні.

Оскаржувати можна лише ухвали про зупинення провадження у справі, оскільки вони перешкоджають рухові справи, а тому порушують право позивача на швидший судовий розгляд. Натомість ухвали, якими у зупиненні провадження було відмовлено, не перешкоджають розгляду справи. Якщо внаслідок цього було допущено порушення прав осіб, які беруть участь у справі, або неповноту судового слідства, ці недоліки можуть бути виправлені під час перегляду заочного рішення, апеляційного розгляду або перегляду справи за нововиявленими обставинами.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 203 Цивільного процесуального кодексу України

1. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд (суддя) повинен вказати в ній строк зупинення провадження в справі. На відміну від відкладення справи, час, на який зупиняється провадження, визначається не конкретною датою, а моментом закінчення дії перешкод, що були підставою зупинення провадження.

2. Отже, провадження у справі зупиняється до заміни сторони, яка вибула з процесу її правонаступником. Правонаступником померлого є його спадкоємці. Вони виступають в цивільному процесі в межах наданих їм прав і прийнятих обов'язків. Такі особи можуть вступати у справу або бути притягнуті судом, якщо вони прийняли спадщину (гл. 84 ЦК).

Правонаступником юридичної особи є підприємства, установи, організації, яким у встановленому законом порядку передано майно та до яких перейшли спірні права та обов'язки юридичної особи, яка припинила своє існування.

Відомості про правонаступника юридичної особи містяться в передавальному акті або розподільчому балансі (у разі поділу юридичної особи), у відповідності до яких до однієї юридичної особи переходять права та обов'язки іншої. Відомості про правонаступництво містяться також в установчих документах юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до ст. 39 ЦПК права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

3. Закінчення строку зупинення провадження у справі у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 201 та ст. 202 ЦПК визначається моментом припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, на строковій військовій службі, альтернативній (невійськовій) службі, службового відрядження, хвороби сторони, розшуку відповідача, проведення експертизи.

Відповідно до ст. 23 Закону " Про загальний військовий обов'язок і військову службу" строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 12 місяців; для матросів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил України, в морських частинах інших військових формувань, - до 18 місяців; для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, - до 9 місяців. Відповідно до ст. 24 цього Закону закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.

Аналогічно відповідно до Закону " Про альтернативну (невійськову службу)" альтернативна служба припиняється у разі закінчення строку її проходження (встановленого цим Законом) або достроково за рішенням комісії у справах альтернативної служби.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 10.06.99 р. днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Відповідно до ст. 7 Закону " Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях скасовується Указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України в разі усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, про що негайно оголошується через засоби масової інформації. З пропозицією про скасування воєнного стану до Президента України може звернутися Верховна Рада України.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ЦПК провадження відновлюється після одужання сторони або суттєвого покращення здоров'я, яке дає змогу з'явитися в судове засідання.

На підставі п. 4 ст. 202 ЦПК провадження зупиняється до закінчення розшуку відповідача органами внутрішніх справ. Воно відновлюється після одержання повідомлення органів внутрішніх справ про розшук відповідача або припинення його розшуку.

Якщо провадження у справі було зупинене на підставі п. 5 ст. 202 ЦПК у зв'язку з призначенням судом експертизи по справі, то розгляд справи відновлюється після одержанням судом висновку експерта (експертів).

4. У разі застосування п. 4 ст. 201 ЦПК строк зупинення провадження у справі визначається моментом набрання законної сили рішенням, вироком, ухвалою або постановою по справі, що розглядається в порядку в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, від вирішення якої залежить розгляд даної справи.

Рішення суду в цивільній справі набирає законної сили відповідно до ст. ст. 223 та 294 ЦПК.

Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню (ч. 4 ст. 63 Закону " Про Конституційний Суд України"). Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку. Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у " Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України (ст. 67 Закону " Про Конституційний Суд України").

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК (ст. 85 ГПК).

Відповідно до ст. 254 КАС постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

5. Закінчення строку зупинення провадження у справі у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 201 та ст. 202 ЦПК визначається моментом надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

Виконання судового доручення іноземним судом потребує тривалого терміну. У тому разі, коли судове доручення не може бути виконане, установа юстиції, до якої воно звернене, повертає його установі, від якої виходить доручення, та повідомляє її про обставини, які перешкоджають його виконанню. Установа юстиції, від якої надходить доручення, на її прохання може бути сповіщена про час і місце його виконання. При виконанні іноземного судового доручення має застосовуватися цивільне процесуальне законодавство країни виконання.⁹¹

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 204 Цивільного процесуального кодексу України

1. Після усунення обставин, що стали підставами зупинення, провадження у справі відновлюється. Ініціаторами відновлення можуть бути як особи, які беруть участь у справі, так і сам суд. До заяви про відновлення провадження додаються докази, які свідчать про закінчення дії обставини, у зв'язку з якою провадження зупинялося.

2. Питання про відновлення провадження розглядаються судом без виклику осіб, які беруть участь у справі. Проте, суд має право викликати їх для з'ясування необхідних обставин.

Про відновлення провадження в справі суддя (суд) постановляє ухвалу, яка не є самостійним об'єктом оскарження. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги при оскарженні судового рішення у справі. Не може бути оскаржена ухвала про відновлення провадження і тоді, коли підстав для відновлення не було.

Після відновлення провадження справа розглядається за загальними правилами ЦПК, зокрема, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, викликаються в суд на загальних підставах. Судовий розгляд продовжується з тієї стадії, на якій його було зупинено.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 205 Цивільного процесуального кодексу України

1. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.

Провадження може бути закрите лише після його відкриття. Якщо неможливість розгляду справи встановлюється на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені ст. 205 ЦПК і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, в тому числі і в зв'язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують:

1) неправомірність виникнення процесу,

2) неможливість його подальшого продовження,

3) недоцільність його продовження.

Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Стаття 205 ЦПК про закриття провадження в справі адресована суду і має обов'язковий для нього характер за наявності зазначених в ній обставин.

Тертишніков В. І. всі підстави закриття провадження у справі поділяє на 3 групи: перша група підстав зводиться до того, що в цих випадках справа в суді виникла незаконно, тобто при відсутності в позивача права на пред'явлення позову, а тому підлягає закриттю (пункти 1, 2, 5 ст. 205 ЦПК); друга група підстав полягає в тому, що справа виникла правомірно, але далі її розглядати недоцільно (п. п. 3, 4); третя група підстав зводиться до того, що справа виникла правомірно, однак підлягає закриттю через неможливість подальшого її розгляду (п. п. 6, 7 ст. 205 ЦПК).⁹²

2. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто не належить до юрисдикції суду (непідвідомча суду).

Вказана підстава включає в себе перш за все справи непідвідомчі суду, а також випадки звернення в суд з вимогами, які не підлягають правовому захисту. Крім цього справа не підлягає розгляду в суді у випадку відсутності в позивача чи відповідача процесуальної правоздатності.⁹³

Не підлягають розглядові в судах також справи за спірними вимогами, захист яких не передбачений законом і до яких не може бути застосована аналогія права або аналогія закону (ст. 8 ЦПК), наприклад, порушення справи про розірвання шлюбу під час вагітності дружини без її згоди і протягом року після народження дитини крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (ст. 110 СК) тощо.⁹⁴

Якщо справу про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним було порушено за заявою особи, яка не мала на це повноважень, суд не відмовляє в задоволенні заяви, а закриває провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 цього Кодексу, оскільки такі заяви зазначених осіб не підлягають розгляду в судах.

3. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

4. Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду (ст. 175 ЦПК).

У випадку прийняття судом відмови від позову чи визнання мирової угоди, він постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі. Така ухвала після набрання законної сили виключає можливість розгляду судом тотожної справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК закриття провадження в справі у зв'язку з відмовою від позову не є перешкодою для пред'явлення аналогічного позову другою зі сторін. Так, якщо позов про поділ спільної власності подав один із співвласників, але згодом відмовився, то такий самий позов може подати інший співвласник.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦПК відмова прокурора та інших осіб, визначених ст. 45 ЦПК, від поданої ними заяви не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів якої було подано цю заяву, права вимагати від суду розгляду справи по суті. У цих випадках провадження у справі не закривається, а постановляється ухвала про вибуття їх з числа осіб, які беруть у ній участь. Якщо зазначена особа таких вимог не заявляє, суд залишає заяву без розгляду відповідно до п. 7 ст. 207 ЦПК.⁹⁵

5. Відповідно до ст. 50 Закону " Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Отже при наявності рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суд закриває провадження у справі, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

6. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва і також, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі. Це має місце стосовно спірних особистих прав і обов'язків, які не можуть переходити до інших осіб у порядку правонаступництва.

Відповідно до ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Відповідно до ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК.

Смерть сторони у справі про визнання недійсними шлюбу, заповіту, договору дарування чи іншої угоди про відчуження майна не може розглядатись як підстава для закриття провадження у справі за наявності інших заінтересованих осіб, що є правонаступниками у майнових правовідносинах, з якими пов'язана вирішувана справа. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК ця подія тягне за собою закриття судом провадження в справі тільки тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.⁹⁶

Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, скасовує судові рішення відповідно до ст. 340 ЦПК із закриттям провадження у зв'язку зі смертю позивача після постановлення рішення у випадках, передбачених ст. 205 ЦПК (наприклад, у справі про захист честі й гідності), тільки в тому разі, коли для цього є інші підстави для закриття провадження у справі.⁹⁷

Відповідно до ст. 609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

7. Слід мати на увазі, що закриття провадження у справі можливе в касаційній та апеляційній інстанціях. Відповідно до ст. 310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої статті 310 ЦПК, тобто закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 340 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу, але якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а в процесі розгляду справи в касаційній інстанції мала місце смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення, то дані процесуальні події не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

8. Перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Не допускається закриття провадження з підстав неправильного формулювання позовних вимог, відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини тощо.