Обов’язкове домашнє завдання

з дисципліни «Охорона праці»

з/к №10042015

Студентки

групи МК-01

Ахрамеєвої М. В.

Викладач

Денисенко А. Ф.

Суми 2014

1. Значення питань охорони праці в суспільстві

Науково-технічний прогрес поряд із благами приніс людству на жаль, і численні лиха. Людина – творець науково-технічного прогресу – стала його заручником.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) щорічно у результаті нещасних випадків на виробництві і від професійних захворювань у світі помирають майже 2 мільйони чоловік. Ще біля 270 мільйонів чоловік отримують травми у результаті нещасних випадків на виробництві. При цьому зареєстровано біля 160 мільйонів людей, що страждають професійними захворюваннями. Функції Міжнародної організації праці передбачають збір і розповсюдження інформації з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці і виробництва.

Також проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці завжди існувал в Україн, а несприятлива економічна ситуація для зниження рівня травматизму і загибелі людей існує й зараз. На засіданнях Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення неодноразово відзначалися незадовільне становище в галузі гарантування безпеки праці і високий рівень травматизму в країні. Про це свідчить статистика нещасних випадків. Так, ще 15 років назад щорічно в Україні на виробництві травмувалося біля 125 тисяч чол. (це приблизно одна людина на дві тисячі громадян України), що в декілька разів більше, ніж в 2005 році (більше 21 тисячі); з них близько 3 тисячі гинуло (1 тисяча – протягом 2005 року), біля 5-6 тисяч – щорічно отримують професійні захворювання.

В Україні від травм кожні двадцять годин вмирає одна особа, а самі травмування відбуваються кожні десять хвилин.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та шкідливі умови праці, є Конституція України, де проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються

Значення охорони праці у суспільстві велике, адже тільки там, де роботодавці турбуються про виробничу безпеку, створюють сприятливі умови роботи, турбуються про охорону життя і здоров’я своїх співробітників, люди безпечно і належним чином можуть виконувати свої безпосередні обов’язки, тим самим підвищувати продуктивність праці.

Саме соціальне значення охорони праці проявляється у зростанні якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні соціально-економічних показників об’єкта. Підвищення соціально-економічних показників об’єкта відбувається за рахунок покращення якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів та їх складових компонентів.

Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу:

1. Скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці;

2. Запобігання передчасному стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів відбувається за рахунок покращення стану здоров’я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Знижується напруження в колективі, покращуються взаємовідносини між співробітниками. Підвищується професійний рівень за рахунок зростання кваліфікації і майстерності.

2. Причини забруднення і характер впливу повітря робочої зони на працівників. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі

Для нормальної діяльності організму людини необхідно, щоб повітря в робочих приміщеннях був за своїм складом близький до атмосферного. Атмосферне повітря у своєму складі містить (% за об'ємом): азоту - 78, 08; кисню - 20, 95; аргону, неону й інших інертних газів - 0, 93; вуглекислого газу - 0, 03; інших газів - 0, 01. Повітря такого складу найбільш сприятливий для дихання. Повітря робочої зони рідко має наведений вище хімічний склад, тому що багато технологічних процеси супроводжуються виділенням в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин - парів, газів, твердих і рідких частинок. Пари і гази утворять з повітрям суміші, а тверді і рідкі частки речовини - дисперсні системи - аерозолі, які діляться на пил (розмір твердих часток більш 1 мкм), дим (менш 1 мкм) і туман (розмір рідких часток менш 10 мкм).

Надходження в повітря робочої зони того чи іншого шкідливого речовини залежить від технологічногопроцесу, використовуваної сировини, а також від проміжних і кінцевих продуктів. Так, пари виділяються в результаті застосування різних рідких речовин, наприклад, розчинників, ряду кислот, бензину, ртуті і т. д. а гази - частіше за все при проведенні технологічного процесу, наприклад, при зварюванні, лиття, термічній обробці металів.

Причини виділення пилу на підприємствах можуть бути найрізноманітнішими. Пил утворюється при дробленні і розмелі, транспортуванні подрібненого матеріалу, механічній обробці крихких матеріалів, обробці поверхні (шліфуванні, глянцевании), упаковці і розфасовці і т. п. Ці причини пилоутворення є основними, або первинними. В умовах виробництва може виникати і вторинне пилоутворення, наприклад, при прибирання приміщень, рух людей і т. п.

Дим виникає при згорянні палива в печах і енергоустановках, туман - при використанні мастильно-охолоджуючих рідин.

Шкідливі речовини проникають в організм людини головним чином через дихальні шляхи, а також через шкіру і з їжею. Більшість цих речовин відноситься до небезпечних і шкідливих виробничих факторів, оскільки вони надають токсичну дію на організм людини. Ці речовини, добре розчиняючись в біологічних середовищах, здатні вступати з ними у взаємодію, викликаючи порушення нормальної життєдіяльності. У результаті їх дії в людини виникає хворобливий стан - отруєння, небезпека якого залежить від тривалості впливу, концентрації та виду речовини.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на:

· загальнотоксичні - викликають отруєння всього організму (окис вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол, миш'як та його сполуки тощо);

· дратівні - викликають подразнення дихального тракту та слизових оболонок (хлор, аміак, сірчистий газ, фтористий водень, оксиди азоту, озон, ацетон та ін);

· сенсибілізуючі - діючі як алергени (формальдегід, різноманітні розчинники та лаки на основі нітро - і нітрозосполук тощо);

· канцерогенні - викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, аміни, оксиди хрому, азбест тощо);

· мутагенні - призводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини тощо);

· що впливають на репродуктивну функцію (ртуть, свинець, марганець, стирол, радіоактивні речовини та ін.).

При проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування необхідно ставити вимоги до санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони регламентується значенням гранично допустимих концентрацій (ГДК), мг/м³.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - це концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи чи у віддалений термін життя нинішнього і наступного поколінь.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини, у тому числі, що знаходяться у повітрі, поділяють на чотири класи небезпеки: 1-й - речовини надзвичайно небезпечні; 2-й - речовини високонебезпечні; 3-й - речовини помірно небезпечні; 4-й - речовини малонебезпечні.

В основі такої класифікації - показники, що характеризують гранично допустиму концентрацію шкідливих речовин і їх середню смертельну концентрацію в повітрі.

ГДК шкідливих речовин, що найчастіше трапляються в технологічних процесах, подані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Перелік дій деяких шкідливих речовин на організм людини поданий у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Характеристика деяких шкідливих речовин

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії суми відношень фактичних концентрацій кожної з них (Р1, Р2… Рn) в повітрі приміщень та їх ГДК (ГДК1, ГДК2... ГДКn) не повинна перевищувати одиниці.

3. Фактори, які визначають наслідки ураження електричним струмом людини. Види уражень

Фактори, які впливають на характер та наслідки уражень електричним струмом, надзвичайно різноманітні. Їх можна поділити на три групи: фактори електричного характеру (напруга і струм, який проходить крізь людину, вид і частота струму, опір людини електричному струму); фактори неелектричного характеру (особливі властивості людини, фактор уваги, тривалість дії струму, шлях струму крізь людину); фактори навколишнього середовища.

Фактори електричного характеру. Струм, який проходить крізь людину, є головним ушкоджуючим фактором при електротравмі. Різний за рівнем струм впливає по-різному на людину. Людина починає відчувати дію малого струму, який проходить крізь неї: 0, 6-1, 5 мА при змінному струмі, частота якого 50 Гц; 5-7 мА при постійному струмі. При збільшенні струму понад відчутний, у людини з'являються спазматичні скорочення м'язів та сильний біль у пальцях та кистях рук. Руки важко, але ще можна відірвати від електродів (в експерименті). Цей струм — до 6-10 мА частотою 50 Гц - отримав назву відпускаючого (для постійного струму 30-40 мА).

Значення порогового невідпускаючого струму, що викликає при проходженні крізь людину незупинне спазматичне скорочення м'язів руки, яка стискає провідник, становить 11-15 мА при частоті 50 Гц та 50-80 мА при постійному струмі. Струм понад 50 мА частотою 50 Гц при тривалій дії викликає зупинку дихання та фібриляцію серця. Ці струми отримали назву фібриляційних.

Фібриляція серця - це хаотичне різночасове скорочення волокон серцевої м'язи (фібри), коли серце не може переміщувати кров по судинах.

Струм 100 мА частотою 50 Гц вже протягом 2-3 секунд викликає фібриляцію серця та параліч дихання, тобто клінічну смерть.

Верхньою межею фібриляційного струму промислової частоти є струм 5 А. При постійному струмі пороговим (найменшим) фібриляційним буде струм 300 м А.

Струм понад 5 А, як при постійній напрузі, так і при частоті 50 Гц фібриляцію серця не викликає. Внаслідок його дії виникає зупинка серця, минаючи стан фібриляції. Сила струму /п, що проходить крізь будь-яку ділянку тіла людини, залежить від прикладеної напруги С/ та електричного опору ЛА, який чинить струмові ця ділянка тіла. При цьому зі збільшенням прикладеної напруги струм зростає швидше. Це пояснюється, головним чином, нелінійністю людини чинити електричний опір. Провідність живої тканини, на відміну від звичайних провідників, зумовлена не тільки їх фізичними властивостями, а й складними біохімічними та біофізичними процесами, притаманними тільки живій матерії.

Отже, опір шкіри людини є змінною величиною, яка нелінійно залежить від багатьох факторів: її складу, щільності та площі контактів, значення прикладеної напруги, сили протікаючого струму і часу його дії. Найбільший опір чинить чиста суха непошкоджена шкіра. Збільшення площі і частоти контактів зі струмопровідними частинами знижує опір шкіри. З підвищенням прикладеної напруги опір шкіри також зменшується внаслідок пробою її верхнього шару.

Зростання сили струму або часу його протікання викликає більше нагрівання верхнього шару шкіри та інтенсивніше потовиділення у місцях контакту, що теж зменшує електричний опір шкіри.

Найбільший електричний опір має верхній роговий шар шкіри, який не містить кровоносних судин.

Опір внутрішних органів залежить, у цілому, від прикладеної напруги.

Оскільки опір тіла людини електричному струму є нелінійним та нестабільним і вести розрахунки з такими опорами складно, дійшли висновку, що опір тіла людини становить 1000 Ом.

Найбільш небезпечним для людини є струм із частотою 20-200 Гц. Зі зниженням і підвищенням частоти небезпека ураження зменшується та цілком зникає при частоті 450-500 кГц, хоча ці високочастотні струми зберігають небезпеку опіків.

Постійний струм, який проходить крізь тіло людини, порівняно зі змінним струмом з такими ж параметрами, викликає менш неприємні відчуття. Однак це справедливо лише для напруг до 300 В.

З подальшим підвищенням напруги небезпека постійного струму зростає і в інтервалі напруг 400-600 В практично дорівнює небезпеці змінного струму з частотою 50 Гц, а при напрузі понад 600 В постійний струм є значно небезпечнішим, ніж змінний. Різкі больові відчуття при підключенні під постійну напругу виникають у момент вмикання і розмикання кола. Вони зумовлюються струмами перехідного процесу, які викликають судомне скорочення м'язів.

Фактори неелектричного характеру. Зростання тривалості протікання струму крізь людину збільшує тяжкість ураження за таких обставин: із зростанням часу протікання струму опір тіла зменшується (за рахунок зволоження шкіри від поту), струм підвищується, з часом вичерпуються захисні сили організму, які протистоять дії електричного струму. Встановлено залежність між допустимими для людини значеннями синусоїдального струму частотою 50 Гц і тривалістю дії цього струму (табл. 3.1).

Напрямок струму крізь людину суттєво впливає на наслідок ураження. Небезпечність ураження особливо велика, якщо струм, який проходить крізь життєво важливі органи - серце, легені, головний мозок - впливає безпосередньо на всі органи. Якщо струм не проходить крізь ці органи, то його дія на них є тільки рефлекторною й імовірність ураження зменшується.

Шляхи струму по тілу людини називають " петлями" струму. Найчастіше трапляється петля " права рука — ноги". До випадків з тяжкими та смертельними наслідками призводять наступні петлі струму: " рука - рука" (40% випадків), " права рука - ноги" (20% випадків); " ліва рука - ноги" (17% випадків); " нога - нога" (80% випадків).

Найбільш небезпечні петлі струму - це " голова - руки", " голова - ноги", " рука — рука", а найнебезпечніший шлях - " нога — нога".

Таблиця 3.1. Допустимі для людини значення струму при різному часі його дії

Індивідуальні особливості людини значно впливають на тяжкість ураження при електротравмах, наприклад, струм, що є невідпускаючим для одних людей, може бути пороговим для інших. Характер дії струму одних і тих самих параметрів залежить від маси людини і її фізичного розвитку. Для жінок порогове значення струму приблизно у 1, 5 рази нижче, ніж для чоловіків. Ступінь впливу струму залежить від стану нервової системи, депресії, хвороби (особливо захворювань шкіри, серцево-судинної і нервової систем тощо). Крім того, помічено, що сп'яніла людина значно чутливіша до протікаючого струму. Важливу роль відіграє і фактор уваги. Якщо людина підготовлена до електричного удару, то ступінь небезпеки різко зменшується, у той час як несподіваний удар призводить до набагато тяжчих наслідків.

Проходячи через живий організм ел. струм виробляє дію:

1. Термічну - в опіках певних ділянок, нагріванні кровоносних судин, крові, нервів;

2. Електролітичну - розкладання крові і інших органічних рідин;

3. Біологічну - подразнення і збудження живих тканин організму, що супроводжується мимовільними судорожними скороченням м'язів, у тому числі м'язів серця і легенів;

У результаті всього цього можуть виникнути різні порушення в організмі аж до повної зупинки роботи серця і легенів.

Все це призводить до двох поразок: електричним травм та електричним ударам.

Електрична травма - це чітко виражене місцеве пошкодження тканин організму, викликане впливом електричного струму або дуги. Звичайно це ураження шкіри, зв'язок і кісток. У більшості випадків електричні травми виліковуються повністю або частково. В окремих випадках може наступити смерть.

Розрізняють наступні електричні травми:

v Електричний опік - найпоширеніша електрична травма;

Ø Струмовий опік - виникає при проходженні струму через тіло, при цьому спостерігаються опіки;

Ø Дуговий опік - є результатом дії на тіло електричної дуги, спостерігається висока температура - до 3500.

v Електричні знаки - мітки сірого кольору на тілі;

v Металізація шкіри - проникнення в шкіру дрібних частинок металу, розплавлених ел. дугою.

Електричний удар - це збудження живих тканин при проходженні електричного струму.

Залежно від результату поразки електричні удари можуть бути умовно розділені на наступні чотири ступені:

I - судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості;

II - судорожне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженими диханням і роботою серця;

III - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або того й іншого разом);

IV-відсутність дихання і кровообігу, тобто смерть.

4. Параметри, що визначають пожежну небезпеку горючих газів, рідин та твердих речовин.

Пожежна небезпека - можливість виникнення та (або) розвитку пожежі, яка укладена в якійсь речовині, стані або процесі. [].

Визначення пожежовибухонебезпеки матеріалів, що звертаються у виробництві, починають із встановлення основних показників їх пожежної небезпеки (горючості, займистості, вибухонебезпечності, температури спалаху, нижньої концентраційної межі займання), а також з визначення їх фізико-хімічних властивостей, що впливають на умови виникнення і розвитку пожежі (тиску, температури).

Показники пожежної небезпеки - величини, що кількісно характеризують будь-яку властивість пожежної небезпеки.

Пожежна небезпека будь-якого технологічного процесу визначається наступними параметрами:

· Наявністю горючого навантаження;

· Величиною можливого надмірного тиску при згорянні газів, парів і пилу повітряної суміші в приміщенні або на відкритих просторах.

Пожежну небезпеку горючих речовин характеризують:

Ø температура спалаху;

Ø температура займання.

Температурою спалаху називають найнижчу (в умовах спеціальних випробувань) температуру горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари і гази, здатні спалахувати у повітрі від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для подальшого горіння. Припинення горіння пояснюється тим, що теплота, передана запальній речовині при спалаху, недостатня для нагріву цієї речовини до температури його займання.

У свою чергу рідини по температурі спалаху парів, що характеризує пожежну небезпеку, підрозділяють на горючі (ГР) та легкозаймисті (ЛЗР). Горючі рідини здатні самостійно горіти після видалення джерела запалювання, вони мають температуру спалаху вище 61 °С в закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі.

Легкозаймисті рідини також здатні самостійно горіти після видалення джерела запалювання, але мають температуру спалаху не вище 61 °С у закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі.

Температурою займання називають температуру горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Джерелами запалювання можуть бути полум'я, промениста енергія, іскра, розряд статичної електрики, розжарена поверхню і т.п.

Процес займання являє собою початкову стадію горіння. На відміну від спалаху кількість тепла під час займання, передане пальному речовині від полум'я, достатньо для своєчасного освіти парів і газів. При цьому в результаті розкладання і випаровування горючої речовини горіння продовжується до тих пір, поки не згорить вся речовина.

Згідно п. 3.2 НПБ 23-2001 показники пожежної небезпеки технологічних середовищ встановлюються для речовин, що у відповідному агрегатному стані:

- газів - речовин, тиск насичених парів яких при температурі 25 ° С і тиску 101, 3 кПа перевищує 101, 3 кПа;

- рідин - речовин, тиск насичених парів яких при температурі 25 ° С і тиску 101, 3 кПа менше 101, 3 кПа. До рідин відносять також тверді речовини, що плавляться, температура плавлення яких нижче 50 ° С;

- твердих речовин і матеріалів - індивідуальних речовин та їх сумішевих композицій з температурою плавлення вище 50 ° С, а також речовин, що не мають температури плавлення (наприклад, деревина, тканини тощо).

Відносно характеристик показників пожежної небезпеки технологічних середовищ НПБ 23-2001 передбачає наступне (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Застосування показника пожежної небезпеки залежно від агрегатного стану речовини

Примітки:

1. Позначення колонок 2-4: " г" - гази, " р" - рідини, " т" - тверда речовина.

2. Знак " +" означає застосовність, знак " -" - незастосованність показника пожежної небезпеки для технологічного середовища.